Ухвала суду № 39710881, 04.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.06.2014 р. Справа№ 914/3477/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра", м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс", м.Уфа, Республіка Башкортостан Російська Федерація

про стягнення 354 588,07 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Байова Х.Ю.- представник (довіреність №06/01 від 03.01.2014р.);

від відповідача не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс" про стягнення 354 588,07 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 12.05.2014р. було поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 04.06.2014р. у зв'язку з тим, що супровідним листом від 23.04.2014р. №1360-0-30-14/12.1-619-14 Міністерством юстиції України було повернуто без виконання доручення про вручення судових документів у зв"язку з неможливістю надання правової допомоги та поверненням Міністерством юстиції Російської Федерації пакету документів господарського суду Львівської області про вручення документів і проведення окремих процесуальних дій стосовно ТзОВ "Сервіс", оскільки Російська Федерація та Україна будучи учасниками Конвенції про отримання за кордоном доказів по цивільним або комерційним справам 1970 року, не провели взаємні процедури визнання приєднання. Тому, до відносин із надання правової допомоги між Україною та Російською Федерацією не можна застосовувати положення Конвенції про отримання за кордоном доказів по цивільним або комерційним справам 1970 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання повторно не забезпечив.

Станом на день розгляду спору (04.06.2014р.) відзив, докази, витребувані ухвалами суду, заяви, клопотання від відповідача на адресу суду не надходили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку зупинити провадження у справі.

При прийнятті ухвали суд виходить з наступного.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс" є нерезидент - юридична особа Республіки Башкортостан Російської Федерації, що знаходиться за адресою: 450001, Російська Федерація Республіка Башкортостан, м.Уфа, п-т Жовтня, 11.

Відповідно до ст.123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Стаття 22 ГПК України визначає, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Стаття 19 Закону України „Про міжнародні договори України" визначає, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно ст.125 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Повертаючи без виконання пакет документів про вручення документів та проведення процесуальних дій Міністерство юстиції Російської федерації у супровідному листі від 18.03.2014р. вих..№ 06-20884/14 вказало про можливість направлення судового доручення компетентному російському суду в межах Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.

Відтак, до правовідносин по повідомленню іноземної сторони про розгляд справи, у якій вона виступає відповідачем (врученню судового доручення) необхідно застосовувати положення Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (дата прийняття: 22.01.1993р., дата приєднання Україною: 10.11.1994р. (із заявами та застереженнями), дата набуття чинності для України: 14.04.1995 р., далі по тексту - Конвенція) разом із Протоколом до неї від 28.03.1997р. (дата підписання для України - 28.03.1997р. та дата набуття чинності для України - 17.09.1999р.) Дана конвенція застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією і Туркменістаном.

Так, листом Міністерства юстиції України від 21.01.2006 N 26-53/7 «Щодо застосування конвенцій про правову допомогу та правові відносини у цивільних,сімейних та кримінальних справах» передбачено, що зважаючи на те, що на сьогодні Міністерством юстиції України здійснюються заходи щодо підготовки пропозицій про ратифікацію Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 2002 року. Тобто, для України зазначена Конвенція чинності не набула, а відтак діють лише Конвенція 1993 року та Протокол до неї 1997 року.

Статтею 1 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993р. передбачено, що громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що проживають на її території, користуються на територіях всіх інших Договірних Сторін у відношенні своїх особистих і майнових прав таким же правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, що проживають на її території, мають право вільно і безперешкодно звертатися до суду, прокуратури й інших установ других Договірних Сторін, до компетенції яких відносяться цивільні, сімейні і кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови і здійснювати інші процесуальні дії на тих же умовах, що і громадяни цієї Договірної Сторони. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін.

Відповідач по справі №914/3477/13 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс» є юридичною особою створеною відповідно до законодавства Російської Федерації, місцем знаходження якого є м. Уфа, Башкортостан, Російська Федерація, тому на відповідача будуть поширюватися положення зазначеної Конвенції.

Слід зазначити, що правову допомогу в цивільних, сімейних та кримінальних справах відповідно до вказаної вище Конвенції здійснюють установи юстиції Договірної Сторони.

Частиною ІІ наведеної Конвенції передбачено, порядок надання правової допомоги договірними державами. Статті 5 встановлює, що при виконанні цієї Конвенції компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться один з одним через свої центральні органи, якщо тільки цією Конвенцією не встановлений інший порядок зносин.

17.09.1999 року для України набрав чинності Протокол до Конвенції від 22.01.1993, підписаний у Москві 29.03.1997 року. Цим Протоколом було доповнено статтю 5 вказаної Конвенції, а саме - при здійсненні правової допомоги компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться одна з одною через свої центральні, територіальні та інші органи, якщо цією Конвенцією не передбачений інший порядок зносин. Зміни, що внесені Протоколом до положень цієї Конвенції, на сьогоднішній день застосовуються у відносинах України з Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія та Російською Федерацією.

Порядок оформлення, вручення та виконання судових доручень регламентується ст.ст. 7-11 Конвенції. Слід зазначити, що при виконанні доручення про надання правової допомоги запитувана установа застосовує законодавство своєї країни. На прохання запитуючої установи вона може застосувати і процесуальні норми запитуючої Договірної Сторони, якщо тільки вони не суперечать законодавству запитуваної Договірної Сторони. Якщо запитувана установа не компетентна виконати доручення, вона пересилає його компетентній установі і повідомляє про це запитуючу установу. На прохання запитуючої установи запитувана установа своєчасно повідомляє їй і зацікавленим сторонам про час і місце виконання доручення, для того щоб вони могли бути присутніми при виконанні доручення відповідно до законодавства запитуваної Договірної Сторони. У випадку, якщо точна адреса зазначеного в дорученні особи невідома, запитувана установа приймає відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої вона знаходиться, необхідні міри для встановлення адреси. Після виконання доручення запитувана установа повертає документи запитуючій установі, у тому випадку, якщо правова допомога не могла бути зроблена, вона одночасно повідомляє про документи запитуючій установі.

Таким чином, іноземна договірна держава повинна вжити усіх необхідних заходів для належного та ефективного виконання судових доручень.

Згідно ст. 10 Конвенції запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані на її мові або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови. В іншому випадку вона передає документи одержувачеві, якщо він згодний добровільно їх прийняти.

Водночас, стаття 11 Конвенції встановлює, що вручення документів засвідчується підтвердженням, підписаним особою, якій вручений документ, і скріпленим офіційною печаткою запитуваної установи, із зазначенням дати вручення і підписом працівника установи, що вручає документ або виданий цією установою інший документ, у якому повинні бути зазначені спосіб, місце і час вручення.

Відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції документи, що були складені або засвідчені відповідною установою однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою та засвідчені підписом компетентної особи, мають силу документа на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж й на території другої Договірної Сторони.

Крім того, Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (дата прийняття: 15.11.1965 р., дата приєднання Україною: 19.10.2000р. (із заявами та застереженнями), дата набуття чинності для України: 01.12.2001 р., далі по тексту - Конвенція), учасниками якої є Україна та Росія, передбачено певний порядок вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах через визначені Державою Учасницею відповідні Центральні Органи з метою доведення до відома їх одержувачів у належний строк.

Відповідно до ст. 1 Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Ст.11 даної Конвенції встановлено, що Конвенція не забороняє двом чи більше Договірним державам домовлятися про встановлення з метою вручення судових документів інших шляхів передачі ніж ті, які передбачені в попередніх статтях і зокрема безпосередніх зносин їх відповідними органами.

Особливості виконання Конвенції визначені Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 N 1092/5/54 (далі - Інструкція).

У відповідності до п.п.1.7., 2.5. і 6.7. Інструкції, враховуючи відсутність відомостей у господарського суду Львівської області про реквізити відповідного компетентного суду Росії, судові доручення надсилаються через Головне управління юстиції у Львівській області, та полягають у сповіщенні про наступну дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вимоги вказаних Конвенції та Інструкції щодо форми і мови судових доручень, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання позивача забезпечити здійснення перекладу відповідних судових документів та судових доручень на російську мову з наданням нотаріально засвідчених перекладів господарському суду Львівської області для їх подальшого скерування до Головного управління юстиції у Львівській області.

При цьому, згідно правової позиції, наведеної в абз.9 п. 10 чинного Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. N 04-5/608, у випадку, передбаченому частиною другою статті 15 цієї Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Отже, на виконання вищенаведених Конвенцій щодо належного оформлення судових доручень та їх супутніх документів,з метою повідомлення відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» про розгляд справи в Господарському суді Львівської області, у якій він виступає відповідачем, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання позивача забезпечити здійснення перекладу відповідних судових документів та судових доручень на російську мову з наданням нотаріально засвідчених перекладів господарському суду Львівської області для їх подальшого скерування до Головного управління юстиції у Львівській області.

Водночас ухвалою суду від 26.11.2013р. про зупинення провадження у справі позивача уже було зобов'язано представити суду нотаріально засвідчений переклад усіх судових документів необхідних для виконання судового доручення та, зокрема, судового доручення. Зважаючи на те, що позивачем вимоги ухвали було виконано та клопотанням (вх.№5704/14 від 10.02.2014р.) надано суду нотаріально засвідчений переклад судових документів, тому суд враховуючи виконання позивачем вимог ухвал суду, дійшов висновку зобов'язати його перекласти лише ухвалу про зупинення провадження у справі від 04.06.2014р.

Відповідно до ч.1 ст.79 господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно із ч.3 ст.79 господарського процесуального кодексу України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Керуючись ст.19 "Про міжнародні договори України", ст.ст. 4, 22, 79, 86, 123-125 ГПК України, Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993р., Протоколом до неї від 22.01.1993, Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965р., з метою забезпечення повідомлення у належній формі іноземного учасника судового процесу про час і місце розгляду справи суд, -

У Х В А Л И В :

1. Відкласти розгляд справи на 03.09.2014р. о 14:20 год.

2. Для виконання судом вимог Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993р., Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965р., зобов"язати позивача у найкоротші строки з дати отримання вказаної ухвали подати через канцелярію господарському суду Львівської області нотаріально засвідчений переклад ухвали суду про зупинення провадження у справі в кількості трьох екземплярів.

3. Зупинити провадження у справі №914/3477/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс" про стягнення 354 588,07 грн. до 03.09.2014р., у зв'язку із зверненням до компетентного органу Росії з судовим дорученням про надання правової допомоги про вручення відповідачу судових та позасудових документів та повідомлення відповідача про дату судового засідання.

4. Ухвала про зупинення провадження у справі може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки вказані у ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.