Ухвала суду № 39709682, 11.07.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/2931/14 Головуючий у 1 інстанції Воробйов А.В.

Суддя-доповідач Сапун О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.,

Суддів: Кочеткової І.В.,

Сапун О.А.,

При секретарі Буримі В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2014 року у справі за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2, третя особа Головне Управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про відшкодування до Державного бюджету витрат, пов'язаних з навчанням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, -

В С Т А Н О В И Л А:

25 листопада 2013 року Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Головне Управління міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про відшкодування до Державного бюджету витрат, пов'язаних з навчанням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.

В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 01 вересня 2007 року по 29 листопада 2011 року.

01 вересня 2007 року та 01 вересня 2009 року між курсантом ОСОБА_2, ГУМВС України в Запорізькій області та Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ укладено договори про підготовку фахівця у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.

Згідно наказу ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №256 від 29 липня 2006 року відповідач зарахований курсантом на навчання до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Згідно наказу ректора № 239 від 26 липня 2010 року відповідач отримав вищу юридичну освіту освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст" та отримав відповідний диплом, після чого був направлений до ОВС.

Згідно наказу ГУМВС України в Запорізькій області № 239/с від 26 липня 2010 року ОСОБА_2 призначений на посаду слідчого СВ Орджонікідзевського РВ ЗМУ.

Згідно наказу ГУМВС України в Запорізькій області № 408о/с дек від 29 листопада 2011 року відповідач звільнений з займаної посади відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил України за п. 64 „ж" (за власним бажанням).

Розділи 3 та 4 договору передбачають підстави, розмір та порядок відшкодування вартості навчання в разі дострокового розірвання договору.

Пунктом 2.3.6 вказаного договору також передбачено, що в разі звільнення з ОВС по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п. З договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі, згідно з затвердженим розрахунком.

Згідно з розрахунком витрат, здійсненим відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом МВС України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 17 липня 2007 року, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ДДУВС, в розмірі 24 710 грн. 03 коп.

Відповідно до п. 2.1 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме: витрат на грошове, продовольче, речове, медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Відповідно до п.2.1.1 витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання.

Таким чином, відповідач звільнившись з ОВС за власним бажанням, порушив вимоги п. 2.3 договорів, укладених 01 вересня 2007 року та 01 вересня 2009 року, тому він зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в ДДУВС.

На підставі викладеного, позивач просив суд сягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету на рахунок Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з навчанням, у розмірі 24 710 грн. 39 коп., а також судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2014 року в задоволенні позовних вимог Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, допущені судом порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник апелянта у судове засідання апеляційного суду Запорізької облсті не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦІПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до статті 53 Конституції України держава забезпечує доступність та безоплатність вищої освіти в держаних і комунальних навчальних закладах; розвиток освіти, надання державних стипендій та пільг студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

За змістом статті 42 Закону України «Про освіту» держава створює умови громадянам України для реалізації їх права на придбання вищої освіти. Навчання у вищих навчальних закладах державної форми власності оплачується державою. Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання.

Частиною 1 статті 4, статтею 44 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що громадяни України мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Поза конкурсом, а також за цільовими направленнями до вищих навчальних закладів державної і комунальної форм власності громадяни зараховуються у випадках і у порядку, передбачених законодавчими актами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за результатами конкурсних випробувань був зарахований курсантом першого курсу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ ( наказ ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ № 256 від 29 липня 2006 року на а. с. 16 ).

На дату зарахування відповідача на навчання діяли Статут слухачів і курсантів вищих навчальних закладів МВС України, затверджений наказом МВС від 13 вересня 1994 року №505, та положення про вищі навчальні заклади МВС України, затверджене наказом МВС від 04 квітня 1989 року № 231. У відповідності з даними відомчими нормативними актами поза конкурсом на навчання приймалися громадяни за направленням органів МВС для цільової підготовки.

ОСОБА_2 поступив на навчання не за направленням органів внутрішніх справ, а за результатами конкурсних випробувань, у 2006 році договір про підготовку фахівця з ГУ МВС України в Запорізькій області не підписував ( а. с. 8,9,15 ).

01 вересня 2007 року та 01 вересня 2009 року між курсантом ОСОБА_2, ГУМВС України в Запорізькій області та Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ укладено договори про підготовку фахівця у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ ( а. с. 6,7 ).

Згідно наказу ректора № 239 від 26 липня 2010 року відповідач отримав вищу юридичну освіту освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст", отримав відповідний диплом, після чого був направлений до ГУ МВС України в Запорізькій області і за наказом ГУМВС України в Запорізькій області № 239/с від 26 липня 2010 року призначений на посаду слідчого СВ Орджонікідзевського РВ ЗМУ ( а. с. 13,15 ).

29 листопада 2011 року ОСОБА_2 згідно наказу ГУМВС України в Запорізькій області № 408о/с дек звільнений з займаної посади відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил України за п. 64 „ж" (за власним бажанням), а вже з 05 грудня 2011 року по теперішній час відповідач проходить державну службу в правоохоронних органах - в слідчому управлінні фінансових розслідувань Головного управління Міністерства доходів у Запорізькій області на посадах начальницького складу ( а. с. 14,55 ).

До того ж як проходження ОСОБА_2 служби в ГУ УМВС України у Запорізькій області, так і проходження ним служби в ГУ Міндоходів у Запорізькій області регулюється Положення м про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 року № 114.

Вказане визначено і статтею 353.1 Податкового кодексу України, у якій зазначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову ДДУВС у задоволенні позову щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь державного бюджету витрат на навчання.

Колегія суддів, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, надані докази, норми матеріального права, а також виходячи з засад розумності, доцільності, вважає рішення законним, справедливим, а апеляційну скаргу безпідставною.

Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: