Ухвала суду № 39709422, 08.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 676/1130/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бондар О.О.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області про призначення пенсії , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області про перерахунок пенсії.

Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.05.2014 року адміністративний позов задоволено частково, а саме, визнано протиправним відмовою Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області від 21 жовтня 2013 року в призначенні пенсії на підставі п."Б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.05.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились. Судом прийняті усі відповідні міри для їх повідомлення.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 26.08.1976 року по 07.05.1979 року працював матросом на великому морозильному риболовному траулері; з 01.03.1985 року по 06.09.1985 року працював кочегаром сушильних барабанів в цеху підготовки сировини і домішків 4 розряду; з 06.09.1985 року по 16.10.1990 року працював слюсарем - ремонтником, занятим ремонтом технологічного і знепилюючого цементного обладнання.

03.06.2013 року позивачу виповнилося 58 років, а тому, маючи достатній вік та достатній стаж роботи за Списком № 2 - більше 12 років 6 місяців, в жовтні 2013 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.

В свою чергу пенсійний орган, листом від 21.10. 2013 року № 11969/05 позивача повідомив, що до пільгового стажу, передбаченого Списком №2 зараховано 02 років 01 місяців 3 дня.

Так, період роботи з 26.08.1976 року по 07.05.1979 року матрос на великому морозильному риболовному траулері; з 01.03.1985 року по 06.09.1985 року пкочегар сушильних барабанів в цеху підготовки сировини і домішків 4 розряду; з 06.09.1985 року по 16.10.1990 року слюсар - ремонтник не зараховано по Списку №2, так як вони не передбачені постановою Ради Міністрів СССР від 22.08.1956 року № 1173.

На думку позивача такі дії відповідача є незаконними, тому він звернувся до суду з даним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями п. б ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п. "Б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджуваним КМУ з результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 55 і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам.

Починаючи з 22 серпня 1992 року є обов'язковою атестація робочих місць.

Відповідно до вимог ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження стажу роботи заявник подає до органу ПФУ за місцем свого проживання ряд документів, перелік яких визначений цим пунктом, в тому числі: заяву про підтвердження стажу роботи, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, або інші документи, що підтверджують факт припинення юридичної особи (в тому числі архівні); трудову книжку; документи, видані архівними установами (довідку про заробітну плату, копії документів для проведення атестації робочих місць, копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати). У разі необхідності, заявник може подавати і інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Згідно копії трудової книжки встановлено, що позивач з 26.08.1976 року по 07.05.1979 року працював матросом на великому морозильному риболовному траулері; з 01.03.1985 року по 06.09.1985 року працював кочегаром сушильних барабанів в цеху підготовки сировини і домішків 4 розряду; з 06.09.1985 року по 16.10.1990 року працював слюсарем - ремонтником, занятим ремонтом технологічного і знепилюючого цементного обладнання, відповідно до чого йому повинна бути призначена пенсія на підставі п. "Б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.