Ухвала суду № 39707912, 02.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 р.Справа № 816/1188/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представлений Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2014р. по справі № 816/1188/14

за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представлений Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року в задоволенні адміністративного позову Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представленого Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості, до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 8, п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 16.04.2013 ОСОБА_1 звернулась до Кременчуцького міськрайонного центру із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. У поданій заяві відповідач зазначила, зокрема, що постійного або тимчасового заробітку не має (а.с.8).

Наказом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості № НТ130422 від 22.04.2013 відповідачу надано статус безробітного та наказом від 23.04.2013 № НТ130423 призначено допомогу по безробіттю (а.с.5).

09.01.2014 позивачем проведено перевірку обґрунтованості виплати матеріального забезпечення ОСОБА_1

За результатами перевірки складено акт №4 від 09.04.2014, в якому зафіксовано, що відповідач у період перебування на обліку в Кременчуцькому МЦЗ як безробітна з 16.04.2013 по 28.05.2013 одночасно перебувала в трудових відносинах з Клінінговою компанією "ДЕН" з 25.03.2013 (а.с. 14).

За таких обставин позивач дійшов висновку, що відповідачем за період з 16.04.2013 по 28.05.2013 безпідставно отримано допомогу у зв'язку з безробіттям, сума якої, відповідно до розрахунку складає 1503,08 грн (а.с.20).

21.01.2014 позивачем видано наказ за №363 "Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1." та з метою повідомлення відповідача про необхідність повернення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, надіслано ОСОБА_1 повідомлення про відшкодування допомоги по безробіттю від 21.01.2014 (а.с.10-13)

Оскільки відповідачем кошти в добровільному порядку не відшкодовано, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цієї суми коштів із відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт умисного невиконання відповідачем своїх обов'язків або зловживання ними позивачем не доведено, а тому підстави для застосування частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VІ (чинного з 01.01.2013 року, надалі - Закон № 5067-VІ) до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 43 вказаного Закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

В силу положень частини 2 статті 43 Закону № 5067-VІ статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 44 Закону зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття мають виключно громадяни, яким в установленому порядку надано статус безробітного. При цьому, для визнання особи безробітною обов'язковою є наявність двох умов - відсутність роботи та заробітку (доходу).

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та Приватним підприємством "ДЕН" було укладено договір від 25.03.2013 про надання послуг (прибирання приміщень та підлеглої території) з 25.03.2013 по 31.03.2013 та договір від 01.04.2013 про надання послуг (прибирання приміщень та підлеглої території) з 01.04.2013 по 12.04.2013. (а.с.171-172).

Згідно з актами приймання-здачі робіт від 31.03.2013, 12.04.2013 роботи виконувалися з 25.03.2013 по 31.03.2013 (відпрацьовано 18,3 годин), з 01.04.2013 по 12.04.2013 (відпрацьовано 80 годин) (а.с.173).

Судовим розглядом встановлено, що повний розрахунок із відповідачем Приватне підприємство "ДЕН" здійснило 12.04.2013. Відносно наявних у справі відомостей на виплату грошей ПП "ДЕН" від 09.04.2013 та від 15.05.2013 відповідач в судовому засіданні в суді першої інстанції зазначила, що підпис в них не ставила, що підтверджується невідповідністю підпису від імені ОСОБА_1 у вказаних відомостях її підпису на договорах, актах виконаних робіт та інших документах, наявних у справі (а.с. 188 - 190).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки договір про надання послуг від 01.04.2013 між відповідачем та ПП "ДЕН" припинив дію 12.04.2013, докази виконання робіт після вказаної дати відсутні, а тому навіть у разі виплати коштів за виконані до 12.04.2013 роботи пізніше, то відповідач не належала до зайнятого населення після дати закінчення договірних відносин. Отже, 12.04.2013 ОСОБА_1 припинила трудові відносини з ПП "ДЕН", а відтак на дату звернення до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного (16.04.2013) не належала до зайнятого населення та відповідно мала право на реєстрацію як безробітного та отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Посилання апелянта на трудову угоду від 01.04.2013 між відповідачем і ПП "ДЕН" з терміном дії з 01.04.2013 по 30.04.2013 (а.с.17) колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено з пояснень відповідача, що у зв'язку з неможливістю за станом здоров'я виконувати обов'язки по угоді від 01.04.2013 до 30.04.2013, нею з ПП "ДЕН" переукладено та підписано договір від 01.04.2013 про надання послуг до 12.04.2013. Вказані обставини підтверджуються поясненнями ПП "ДЕН", наданими на вимогу суду у листі № 16-05/16-1 від 16.03.2014 (а.с.197).

Крім того, судовим розглядом встановлено, що нарахування ОСОБА_1 доходу у квітні 2014 року та сплаченого з нього податку відображено ПП "ДЕН" у податковому розрахунку сум доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум, утриманого з них податку за 2 квартал 2013 року, який було уточнено шляхом подання уточнюючого розрахунку за 2 квартал 2013, відповідно до якого ОСОБА_1 працювала за цивільно-правовим договором (ознака доходу 102) до 12.04.2013 (а.с.218-235).

Також, 24.02.2014 ПП "ДЕН" подано уточнені дані до таблиці 5 до звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2013 року, якими підтверджується перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ПП "ДЕН" по 12.04.2013 (а.с.183-184).

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Аналіз вказаного положення Закону свідчить про те, що стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю із застрахованої особи можливе лише у разі умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними.

Враховуючи те, що на дату звернення до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості (16.04.2013) із заявою про надання статусу безробітного ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах з ПП "ДЕН", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт умисного невиконання нею своїх обов'язків або зловживання ними позивачем не доведено, а тому підстави для застосування частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог . ч. 1 ст. 8, п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представлений Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2014р. по справі № 816/1188/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.07.2014 р.