Рішення № 39707624, 11.07.2014, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1275/2014

Справа № 490/ 118/14-ц

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

27 червня 2014 року місто Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі - Пулатовій О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ДП «Миколаївське лісове господарство» до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб - Миколаївської міської ради, Управління Держкомзему в м. Миколаєві, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 , про визнання державних актів та договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними, за позовом ОСОБА_6 до Веснянської сільської ради, третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Миколаївської міської ради, Управління держкомзему в м. Миколаєві, про визнання державного акту про право власності на землю недійсним ,-

ВСТАНОВИВ:

ДП «Миколаївське лісове господарство» (далі - Підприємство) звернулось до суду з даним позовом до відповідачів, третіх осіб, в якому просили визнати недійсними державні акти, видані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку, площею 0,089 га, що розташована по АДРЕСА_1, та визнати недійсними договори, укладені між цими відповідачами щодо купівлі- продажу цієї земельної ділянки. В обґрунтування позову позивач послався на ті обставини, що на відповідній правовій підставі - державного акту на право користування землею від 15 листопада 1964 року - він є користувачем земельної ділянки, що розташована в урочищі «Варварівське» Андріївського лісництва в м. Миколаєві. Вказана земельна ділянка відноситься до державного лісового фонду, у її склад входить квартал 33.

Позивач також послався на ті обставини, що відповідно до рішення Миколаївської міської ради № 17/37 від 08 листопада 2007 року Підприємство погодило можливість відведення третім особам на стороні позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_6 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 частини земельної ділянки з відшкодуванням збитків, після чого було здійснене її вилучення, а саме: виділу АДРЕСА_2 для надання цим особам. Інших погоджень з 1964 року позивач стосовно цього виділу не надавав. В той же час, Підприємству стало відомо про розгляд судом позову ОСОБА_4, що ґрунтується на рішенні Веснянської сільської ради № 2 від 14 січня 1994 року, на підставі якого ОСОБА_1 отримав державний акт про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, яку в подальшому продав ОСОБА_2 В свою чергу, ОСОБА_2 перепродав цю земельну ділянку ОСОБА_3, а той продав її ОСОБА_4

Як на правові підстави позову, позивач послався на ст. 15, 203, 215, 234 ЦК України, ст. 17, 19 ЗК України (в редакції від 1990 року) та ст. 152, 153, 155 та 210 ЗК України (в редакції 2001 року).

2 лютого 2010 року Підприємство збільшило позовні вимоги, додатково просило про визнання недійсними рішення Веснянської сільради народних депутатів від 08 грудня 1992 року № 85 «Про землі запасу», яким земельна ділянка, площею 1,8 га, що розташована в кварталі АДРЕСА_3 переведена до садибних ділянок Веснянської сільської ради та виділена під індивідуальну забудову згідно переліку осіб, наданого командуванням військової частини № 6480. Одночасно позивач просив визнати недійсним також рішення Веснянської сільради народних депутатів № 29 від 31 травня 1993 року.

26 квітня 2010 року Підприємство повторно збільшило позовні вимоги, просило також про скасування оскаржуваних ним рішень Веснянської сільської ради.

Ухвалою від 06.11.2013 року провадження у справі закрито.

Ухвалою від 16.12.2013 року колегією суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області дана ухвала суду в частині закриття провадження щодо вимог ДП «Миколаївське лісове господарство» до Веснянської сільської ради Миколаївмького району Миколаївської області , ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання державних актів та договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними скасована, а справа в цій частині передана на новий розгляд .

Ухвалою від 20.01.2014 року дана справа прийнята до провадження судді Черенкової Н.П.

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Веснянської сільської ради.ОСОБА_1 про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку на ім*я ОСОБА_1 - недійсною, та поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_14.Миколаївська міська рада, Управління Держкомзему в м. Миколаєві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та вважав такими, що підлягають задоволенню. При цьому уточнив, що рішення Веснянської сільської ради в 1993, 1994 році у відношенні ОСОБА_1 не приймалось, а тому акт, виданий на його ім*я з посиланням на відповідні рішення, є недійсним.

Представник ОСОБА_6 вимоги позову підтримала, а також позов ДП «Миколаївське лісове господарство» вважала таким, що підлягає задоволенню.

Представник ОСОБА_14 просила у задоволенні позовів відмовити, як таких, що безпідставні, а також застосувати строк позовної давності.

Інші особи до суду не з*явились, заперечень проти позову не надали.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін.

Обставини справи, встановлені судом.

15.11.1964 року Виконкомом Миколаївської районної ради Миколаївської області виданий державний акт на право користування земельною ділянкою урочища «Варварівське» Андріївського лісництва ДП « Миколаївське лісове господарство»

З 1964 року погоджень ДП «Миколаївське лісове господарство» на відвід земельних ділянок не надавало, відповідних рішень не приймалось

21.01.1994 року на ім*я ОСОБА_1 виданий державний акт № 683 серії МК посиланням на рішення Веснянської сільської ради від 14.01.1994 року.

16.10.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заключений договір купівлі-продажу даної земельної ділянки за № 6421, та виданий державний акт серії ЯГ № 805968 від 03.04.2007 року.

18.05.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу та виданий державний акт № 911789 серії ЯГ на ім*я ОСОБА_3 29.01.2008 року.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 20.08.2008 року заключений договір купівлі-продажу та виданий державний акт на ім*я останньої 09.09.2008 року.

Поняття, зміст права власності на землю та підстави його набуття визначено в нормах ст.ст. 78, 81, 116 ЗК України.

За змістом ст. 116 ЗК України \чинної на час виникнення спірних правовідносин\, громадяни та юридичні особи набували право власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом \ ст.126 ЗК України \ та виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер та є непорушним.

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Рівність умов захисту прав власності на землю випливає із ст.ст. 21, 55 Конституції України та ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Способами захисту суб'єктивних цивільних прав є матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення \ визнання \ порушених \ оспорюваних \ прав та вплив на порушника.

Згідно до ст.152 ЗК України, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до п. 11 Постанови Пленуму верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Однак, для визнання недійсним акту на право власності на землю, суд повинен дати оцінку рішенню, яке передувало цьому, що в межах пред*явленого позову знаходиться за межами предмету спору, оскільки провадження в цій частині закрито.

Таким чином, поновленням права власника земельної ділянки може бути тільки в результаті визнання незаконним рішення Веснянської сільської ради за 1993 та 1994 рік, і, як наслідок цього визнання протиправним державного акту на землю.

Разом з тим, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням механізму, установленого ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України, якщо особа не була стороною договору. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Добросовісне придбання, відповідно до ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням є не двостороння реституція , а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація)( Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» ).

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами. Перелік можливих способів захисту міститься у ст. 16 ЦК України.

Оскільки між позивачем та відповідачем існують речово-правові відносини щодо права на земельну ділянку, то і способом захисту є відповідний цим правовідносинам речово-правовий , а саме -витребування майна ( ст.ст. 387, 388 ЦК України).

Таким чином, вибраний позивачем спосіб захисту порушеного права є невірним, а тому захисту у такий спосіб не підлягає, що, не позбавляє права на звернення до суду за захистом у спосіб, встановлений законом.

За такого, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Позов ОСОБА_6 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб , інтересів держави.

Виходячи із змісту вимог ст.ст. 3ё4 ЦПК України, захисту у спосіб, встановлений законом підлягають порушені права.

Однак , ОСОБА_6 не є власником чи користувачем спірної земельної ділянки, а тому у вказаний нею спосіб, позовні вимоги задоволенню не підлягають ( неналежний позивач ).

В силу ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. ст. 57 - 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 257 ЦК України та п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді судами цивільних справ», у спорах про захист прав власників земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові на цих підставах, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленого до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 15, 20, 60, 62, 203, 209 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ДП «Миколаївське лісове господарство» до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб - Миколаївської міської ради, Управління Держкомзему в м. Миколаєві, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 , про визнання державних актів та договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними - відмовити.

Позов ОСОБА_6 до Веснянської сільської ради, третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Миколаївської міської ради, Управління держкомзему в м. Миколаєві, про визнання державного акту про право власності на землю недійсним-залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя Н.П. Черенкова