Постанова № 39707556, 09.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Справа№ 925/225/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 09.07.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення господарського суду Черкаської області від 29.04.2014 року (повний текст підписано 05.05.2014 року)

у справі №925/225/14 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом першого заступника прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі Черкаської міської ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 44 364,48 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.04.2014 року у справі №925/225/14 у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з Черкаської міської ради в дохід Державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, заступник прокурора Черкаської області звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позов повністю.

В своїх доводах заступник прокурора Черкаської області посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 29.05.2014 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №925/225/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні надали свої пояснення та підтримали доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 29.04.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представники відповідача участі в судовому засіданні не приймали, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з'явились в судове засідання, були належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення перевірки прокуратурою міста Черкаси було встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 04.10.2007 року №4-60 приватному підприємцю ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку площею 3 498 кв.м. на розі вулиць Одеської та Сумгаїтської (ліворуч від АЗС) на 49 років (без права передачі її в суборенду) під розміщення та подальшу експлуатацію торгівельно-складських приміщень за рахунок земель Черкаської міської ради. За основним цільовим призначенням земельну ділянку віднесено до земель житлової та громадської забудови. За функціональним використанням земельну ділянку віднесено на період будівництва - до категорії земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво, а після завершення будівництва - до категорії земель комерційного використання.

12.12.2007 року між Черкаською міською радою (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2, (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), за умовами якого, орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 04.10.2007 року №4-60 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м. Черкаси, на розі вулиць Одеської та Сумгаїтської (ліворуч від АЗС).

Відповідно до п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 3 498 кв.м під розміщення та подальшу експлуатацію торгівельно-складських приміщень. За функціональним використанням земельна ділянка відноситься: на період будівництва - до категорії земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво; після завершення будівництва - до категорії земель комерційного використання.

За умовами п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.11.2007 року №986-гр-2007, становить: землі зайняті поточним будівництвом - 103 191,00 грн.; землі комерційного використання - 515 955,00 грн.

У відповідності до п. 8 договору, договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору сторони погодили, що за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється: у розмірі 2,0 % від нормативної грошової оцінки і на час укладання договору становить 2 064,00 грн. на нормативний термін будівництва об'єкту 29 місяців з 04.10.2007 року по 04.03.2010 року (згідно довідки ТОВ «Черкасархпроект» від 21.11.2007 року №105), але не пізніше введення в експлуатацію; після 04.03.2010 року у розмірі 7,0 % від її нормативної грошової оцінки і на час укладання договору становить 36 117,00 грн. - землі комерційного використання.

16.08.2010 року між сторонами договору було узгоджено внесення змін до пункту 9 договору (а.с. 19-20) та викладено його в такій редакції:

Річна орендна плата за користування земельною ділянкою на розі вул. Одеської та вул. Сумгаїтської (ліворуч від АЗС) встановлюється:

З 01.01.2010 року у розмірі:

- 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 3 882,00 грн. - землі зайняті поточним будівництвом, на нормативний термін будівництва до 31.12.2010 року, але не пізніше введення об'єкта в експлуатацію; 7% від її нормативної грошової оцінки, що становить 45 295,00 грн. - землі комерційного використання - після введення об'єкту в експлуатацію;

- 8% від її нормативної грошової оцінки, що становить 51 766,00 грн. - землі комерційного використання, в разі торгівлі лікеро-горілчаними та/або тютюновими виробами;

- 12% від її нормативної грошової оцінки, що становить 77 649,00 грн. - землі комерційного використання, в разі, якщо на земельній ділянці розміщені ігрові автомати.

Вказаними змінами також було погоджено нову грошову оцінку вказаної земельної ділянки, яка з 01.01.2010 року, (на нормативний період будівництва, але не пізніше введення в експлуатацію) становить 129 415,00 грн., після введення в експлуатацію 647 073,00 грн.

Згідно з ч. 2 п. 1 вищезазначених змін від 16.08.2010 року, в разі використання земельної ділянки з порушенням земельного законодавства або умов договору оренди землі, орендна плата становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендар сплачує орендну плату у вказаному розмірі за весь період часу з моменту вчинення порушення або його виявлення (якщо момент вчинення встановити неможливо) і до моменту його усунення.

Ці зміни до договору оренди землі набули чинності з моменту їх реєстрації у Черкаському міськрайонному відділі Черкаської регіональної регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 17.08.2010 року за №041080200116 (п. 2).

Відповідно до положень п. 10 договору, обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою, що заповнюється під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Орендна плата за землю вноситься орендарем щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним на р/р 33210815700002, код 13050500, банк: Управління Державного Казначейства у Черкаській області МФО 854018 ОКПО 22809222. Орендар бере на себе обов'язок уточнення зміни розмірів орендної плати та банківських реквізитів через фінансування та податкові органи на місцях (п. 11 договору).

Згідно із твердженнями та розрахунками прокурора і позивача заборгованість відповідача у розмірі 43 152,99 грн. виникла у зв'язку з неповною оплатою ним орендних платежів, (в період з лютого 2013 по грудень 2013 року відповідачу нараховано 57 264,90 грн., з яких останній сплатив 14 111,91 грн.) За доводами позивача розмір орендної плати збільшився внаслідок прийняттям відповідних рішень Черкаської міської ради, якими були змінені показники грошової оцінки земель у м. Черкаси, розміри відсоткової ставки та застосування нової грошової оцінки вказаної земельної ділянки, яка згідно витягу №140 від 24.02.2012 року, становить 2 082 359,40 грн.

У лютому 2014 року заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 43 152,99 грн. основного боргу, 1 211,49 грн. пені. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оренду землі» (далі - Закон, в редакції чинній на час укладення договору), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 7 вказаного Закону визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

До обов'язків орендаря ч. 1 ст. 762 ЦК України, ст.ст. 285, 286 ГК України відносять, зокрема, внесення плати за користування майном, розмір якої встановлений договором оренди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 11 договору орендна плата за землю вноситься орендарем щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним. Орендар бере на себе обов'язок уточнення зміни розмірів орендної плати та банківських реквізитів через фінансування та податкові органи на місцях.

Відповідно до вимог ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з пунктами 34, 35 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування » до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2010 року №5-657 «Про плату за землю» були внесені зміни орендної плати за землю в м. Черкаси, зокрема ставка орендної плати була встановлена в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Рішення набуло чинності з 13.09.2011 року з прийняттям ухвали Київським апеляційним адміністративним судом від 13.09.2011 року у справі №2-а-792/11/2316.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03.12.2013 року у справі №5009/3430/12.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом частин 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 2 п. 13 договору, в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

Отже, в договорі оренди землі сторони визначили, що орендар зобов'язаний самостійно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством без внесення змін та доповнень до договору.

Таким чином, законодавча зміна нормативної грошової оцінки землі може бути підставою для зміни розміру орендної плати в односторонньому порядку, якщо це погоджено сторонами у договорі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.08.2013 року у справі №5009/3430/12.

Відповідно до витягу №140 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, зробленого міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області 24.02.2012 року №1097/01-07, грошова оцінка земельної ділянки становить 2 082 359,40 грн.

У зв'язку з вищенаведеним, розрахунок місячного розміру орендної плати, виходячи із 3% від грошової оцінки землі наступний: 2 082 359,4 х 3% : 12 = 5 205,90 грн.

Разом з цим, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено та досліджено той факт, що рішенням господарського суду Черкаської області від 23.04.2013 року у справі №925/459/13, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Черкаської міської ради 132 695,37 грн. основного боргу по орендній платі за договором оренди землі від 12.12.2007 року за період з 01.07.2010 року по 31.01.2013 року та пеню в сумі 5 298,64 грн.

У зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки землі, наступне нарахування відповідачу орендної плати за землю здійснювалось з 01.02.2013 року по 31.12.2013 року і становить 57 264,90 грн.

В порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач за період користування земельною ділянкою з 01.02.2013 року по 31.12.2013 року сплатив лише 14 111,91 грн. Внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 43 152,99 грн. (57 264,90 - 14 000,91 = 43 152,99).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою.

З огляду на встановлення судовою колегією факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача за договором оренди землі від 12.12.2007 року за період з 01.07.2010 року по 31.01.2013 року підлягають задоволенню в сумі 43 152,99 грн.

На переконання судової колегії, зазначеним вище обставинам місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення, а тому рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 43 152,99 грн. основного боргу слід скасувати.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 14 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасне сплату земельного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1 211,49 грн. за період прострочення виконання договірного зобов'язання з серпня 2013 року по січень 2014 року.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється через шість місяців від днів з яких відповідач є таким, що прострочив по кожному платежу окремо.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок пені, здійснений позивачем, з урахуванням кількості днів прострочення відповідачем оплати, дійшов висновку, що стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 1 211,49 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заступником прокурора Черкаської області надано докази та належним чином доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 29.04.2014 року.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Черкаської області від 29.04.2014 року у справі №925/225/14 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 29.04.2014 року у справі №925/225/14 слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення господарського суду Черкаської області від 29.04.2014 року у справі №925/225/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 29.04.2014 року у справі №925/225/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №33210815700002, банк отримувача - ГУДКСУ в Черкаській області, МФО 854018, код ОКПО 38031150, код платежу 13050500, призначення платежу - орендна плата за землю з фізичних осіб) 43 152,99 грн. основного боргу, 1 211,49 грн. пені, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 827,00 грн. та судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 913,50 грн.

4. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Черкаської області.

5. Матеріали справи №925/225/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук