Постанова № 39707501, 09.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Справа№ 910/3871/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 09.07.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі військової частини А3122 Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року (повний текст складено та підписано 20.05.2014 року)

у справі №910/3871/14 (головуючий суддя Ярмак О.М.)

за позовом заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі військової частини А3122 Міністерства оборони України

до концерну «Техвоєнсервіс»

про стягнення 16 060,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.052014 року у справі №910/3871/14 у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з військової частини А3122 Міністерства оборони України в дохід Державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, заступник Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі військової частини А3122 Міністерства оборони України звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В своїх доводах прокурор посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 29.05.2014 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/3871/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Під час розгляду справи №910/3871/14 в судових засіданнях 25.06.2014 року та 02.07.2014 року оголошувалась перерва.

Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі військової частини А3122 Міністерства оборони України - без задоволення.

Прокурор в судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року у справі №910/3871/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте приймав участь в судових засіданнях 25.06.2014 року і 02.07.2014 року, в яких надав свої пояснення й підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року у справі №910/3871/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2012 року між Військовою частиною А3122 (замовник) та концерном «Техвоєнсервіс» (виконавець) укладено договір №130 про надання послуг за кошти Державного бюджету, згідно якого відповідач зобов'язався надати послуги з капітального ремонту спеціального автомобіля ГАЗ-32213 1-од за кодом 50.20.2 згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-97, а замовник - прийняти та оплатити ці послуги. Виконавець установлює на автомобіль нові автомобільні шини, кондиціонер, акумуляторну батарею, гучномовець та світловий маячок.

За умовами п. 2.1 договору, ремонтні роботи (послуги) проводяться на виробничих потужностях виконавця у відповідності до вимог нормативно-технічної документації на капітальний ремонт. Автомобілі для надання послуг передаються виконавцю за нарядом, виданим службою постачання замовника по формі Ф:200 встановленій наказом МОУ № 690 від 04.12.2010 року, укомплектованими, з заповненою належним чином на день передачі виконавцю робочою та пономерною документацією.

Відповідно до п. 2.2 договору, приймання-передача автомобілів здійснюється у відповідності з нормативно-технічної документації на здачу в ремонт і видачу із ремонту військової техніки, приймання послуг здійснюється відділом технічного контролю підприємства виконавця та комісією військової частини.

Строк надання послуг відповідно до п. 2.14 договору встановлено до 20.12.2012 року.

Пунктом 6.2 договору визначено, що за порушення строків надання послуг виконавець сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості ненаданих послуг, але не менше подвійної облікової ставки НБУ на момент невиконання зобов'язання, в яких допущено прострочення виконавця за кожний день прострочення.

Згідно з доводами прокурора, довідкою дослідження законності здійснення обліку, збереження, використання та списання техніки і майна номенклатури автомобільної та медичної служб аудиту відповідності ресурсного забезпечення (розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня) військової частини А 3122 м.Біла Церква Київської області, встановлено, що умови договору №130 від 25.10.2012 року були виконані лише 21.05.2013 року, що підтверджено прийомо-здаточним актом №2 на прийомку з капітального ремонту автомобіля ГАЗЕЛЬ-32313 шасі 0017260, виконавцем прострочено термін виконання послуг по договору № 130 від 25.10.2012 року. Довідкою визначено зобов'язання виконавця щодо відшкодування штрафних санкцій за прострочення терміну надання послуг та неякісне проведення робіт на суму 32 167,00 грн.

У березні 2014 року заступник Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі військової частини А3122 Міністерства оборони України до концерну «Техвоєнсервіс» про стягнення 10 950,00 грн. пені, 5 110,00 грн. штрафу за 150 діб прострочення терміну виконання послуг по договору про надання послуг за кошти Державного бюджету №130 від 25.10.2012 року.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі військової частини А3122 Міністерства оборони України до концерну «Техвоєнсервіс» про стягнення 10 950,00 грн. пені, 5 110,00 грн. штрафу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідачем виконані ремонтні роботи із простроченням, про що свідчать акти приймання-передачі виконаних робіт.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п. 2.5 договору, після надання послуг, одночасно із затвердженням приймально-здавального акта на автомобілі, затвердженого виконавцем та представником замовника командиром військової частини оформлюється акт приймання послуг, який затверджується виконавцем та замовником.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами статті 846 ЦК України регламентовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Умовами п. 2.6 договору визначено, що датою виконання послуг виконавцем за даним договором є дата затвердження акта приймання послуг замовником та приймально-здавального акта автомобіля, затвердженого представником замовника командиром військової частини. Датою виконання зобов'язань замовником є дата повного розрахунку виконавцем за умовами даного договору.

До позовної заяви прокурором в якості доказів прострочення зобов'язань за договором надано акт приймання-передачі виконаних робіт на суму 73 000,00 грн., акт приймання наданих послуг №130/1.

Вказані акти не містять дати, але в акті №130/1 вказано рік - 2012 рік та наявна відмітка Держказначейства про реєстрацію та взяття на облік 26.12.2012 року.

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що сторонами станом на 01.01.2013 року здійснено звірку розрахунків та складено і підписано 09.01.2013 року акт звіряння розрахунків до договору № 130 від 25.10.2012 року, згідно якого кредиторська та дебіторська заборгованість між сторонами відсутня («0,00») та зафіксовано, що послуг надано на суму 73 000,00 грн.

Отже, вказані акти не підтверджують порушення відповідачем строків виконання послуг по капітальному ремонту автомобіля.

Разом з цим, прийомо-здавальний акт №2 на приймання із капітального ремонту автомобіля від 21.05.2013 року не затверджений в установленому порядку посадовими особами сторін договору, не містить посилань на договір.

Повідомлення №224 про виклик представника постачальника від 05.06.2013 року також не містить посилань на несвоєчасне виконання послуг з капітального ремонту по договору №130, а лише фіксує, що двигун в неробочому стані, при цьому причини виходу двигуна з ладу не вказані.

Умовами п. 2.10 договору передбачено право замовника перевіряти хід і якість виконання послуг, здійснювати вибірковий контроль дотримання технологічного процесу при виконанні умов договору, без втручання в оперативно-господарську діяльність виконавця.

Докази реалізації замовником передбаченого п. 2.10 договору права здійснювати перевірки якості отриманих послуг у матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Доказів висловлення позивачем зауважень щодо якості, строків виконання наданих відповідачем послуг, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідач заперечує факт наявних несправностей, які виникли при експлуатації вже переданого та переобладнаного автомобіля ГАЗ-32213, проте вказує, що дані недоліки були усунені за рахунок концерну «Техвоєнсервіс».

Таким чином, вказані акти не є належними доказами підтвердження наявності порушення строків виконання послуг відповідачем.

Разом з цим, згідно з доводами відповідача рахунок-фактура на здійснення оплати за надані послуги за договором військовій частині А 3122 не виставлявся. Проплата за виконані відповідачем роботи була здійснена військовою частиною за спільною домовленістю шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Наявне в матеріалах справи платіжне доручення №563 від 25.10.2012 року підтверджує факт оплати позивачем на користь відповідача 73 000,00 грн. за договором №130 від 25.10.2012 року та актом виконаних робіт №130/1 від 25.10.2012 року (а.с. 93).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі військової частини А3122 Міністерства оборони України до концерну «Техвоєнсервіс» про стягнення 10 950,00 грн. пені, 5 110,00 грн. штрафу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заступником Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі військової частини А3122 Міністерства оборони України не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 13.05.2014 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи прокурора законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі військової частини А3122 Міністерства оборони України - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі військової частини А3122 Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року у справі №910/3871/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року у справі №910/3871/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3871/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук