Постанова № 39707497, 25.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2014 р. Справа№ 910/25432/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.06.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року

у справі № 910/25432/13 (суддя - Стасюк С.В.)

за позовом приватного підприємства «Автопетроліум»

до комунального підприємства по утриманню зелених насаджень

Шевченківського району м. Києва

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю

«КЛО-КАРТА»

про стягнення 256870,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року по справі № 910/25432/13 позов приватного підприємства «Автопетроліум» до комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «КЛО-КАРТА» про стягнення 256 870,71 грн. - задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на користь приватного підприємства «Автопетроліум» 44 605,28 грн. основного боргу, 1 469,81 грн. пені та 920,70 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 08.04.2014 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року по справі № 910/25432/13 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Автопетроліум» заперечив проти доводів зазначених у апеляційній скарзі вважає подану апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою. При цьому, у письмових поясненнях позивач просив суд апеляційної інстанції рішення суду скасувати та позов задовольнити у повному обсязі, оскільки суд першої інстанції помилково врахував сплачені грошові кошти за платіжними дорученнями що були подані відповідачем по справі за спірним договором. Позивач зазначив, що платіжні доручення які суд врахував як оплату за спірним договором були зараховані позивачем по іншим договорам так як, вказані розрахункові документи не містили посилань щодо призначення платежу.

У судових засіданнях 28.05.2014 року та 23.06.2014 року представник комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким у задоволенні позову відмовити. При цьому, представник скаржника у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що в матеріалах справи міститься розписка представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник ПП «Автопетроліум» у судових засіданнях 28.05.2014 року, 23.06.2014 року та 25.06.2014 року також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу та письмових поясненнях по справі.

Представник ТОВ «КЛО-КАРТА» у судовому засіданні 28.05.2014 року також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача та підтримав позицію викладену позивачем по справі. При цьому, представник третьої особи у судові засідання 23.06.2014 року та 25.06.2014 року не з'явився та надав суду апеляційної інстанції клопотання в якому просив розглядати дану справу без участі представника ТОВ «КЛО-КАРТА».

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки як відповідач так і третя особа про дату та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином, участь представників комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва та ТОВ «КЛО-КАРТА» у судовому засіданні 25.06.2014 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. При цьому, судова колегія враховує, що представники скаржника та третьої особи були присутні у попередніх судових засіданнях та надали суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, які колегією прийняті до уваги, а третя особа просила суд апеляційної інстанції справу розглядати без участі її представника.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

22.02.2012 року між ТОВ «КЛО-КАРТА» (продавець, третя особа) та комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва (покупець, відповідач) укладено договір поставки продуктів нафтоперероблення рідких № 1/12Т (надалі по тексту - договір 1).

Відповідно до пункту 2.2 договору 1 продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити продукти нафтоперероблення рідкі по смарт-картам продавця за системою «літрового гаманця», в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у накладних та/або актах приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору на умовах відстрочки платежу.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання накладної та/або акту приймання-передачі (пункт 2.3 договору 1).

Згідно з пунктом 4.1 договору 1 сума договору становить 1022250 грн., у тому числі ПДВ 170375 грн. Пунктом 4.2 договору 1 сторони погодили, що ціна встановлюється в національній валюті України за 1 літр товару з урахуванням усіх податків, зборів та інших витрат (в т.ч. вартість зберігання) та складає не більше: бензин А-80 - 10,85 грн. з ПДВ; бензин А-92 -11,15 грн. з ПДВ; бензин А-95 - 11,45 грн. з ПДВ; дизпаливо -10,85 грн. з ПДВ.

Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, в тому числі і у випадку зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків (пункт 4.4 договору 1).

Згідно з пунктом 5.1 договору 1 оплата за отриманий товар здійснюється покупцем на підставі видаткової накладної протягом 10 (десяти) банківських днів від дати її підписання. Оплата здійснюється за умови наявності у видатковій накладній посилання на повний номер і дату укладення цього договору (пункт 5.2 договору 1).

Пунктом 12.1 договору 1 сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дати підписання його обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2012 року.

Додатковою угодою № 3 до договору 1 сторони дійшли згоди продовжити дію договору в частині розрахунків до 31.12.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору 1 ТОВ «КЛО-КАРТА» поставило на користь відповідача продуктів нафтоперероблення рідких на загальну суму 952570,37 грн., що підтверджується: видатковою накладною № ЦОКК-0001792 від 22.02.2012 року на суму 5 225,00 грн.; видатковою накладною № ЦОКК-0002226 від 29.02.2012 року на суму 236589,54 грн.; видатковою накладною № ЦОКК-0005454 від 17.05.2012 року на суму 48 630,00 грн.; видатковою накладною № ЦОКК-0006332 від 31.05.2012 року на суму 238533,20 грн.; видатковою накладною №ЦОКК-0007753 від 30.06.2012 року на суму 216238,47 грн.; видатковою накладною № ЦОКК-0009002 від 31.07.2012 року на суму 207354,16 грн.

В свою чергу, відповідачем на виконання умов договору 1 здійснено оплату за поставлені продукти нафтоперероблення рідкі на загальну суму 907965,09 грн., що підтверджується наступними доказами: платіжним дорученням № 970 від 12.04.2012 року на суму 100000,00 грн. з призначенням платежу (паливо до дог. № 1/12Т від 22.02.2012 року); платіжним дорученням № 972 від 07.05.2012 року на суму 146627,78 грн. з призначенням платежу (паливо до дог. № 1/12Т від 22.02.2012 року); платіжним дорученням № 975 від 18.05.2012 року на суму 48635,00 грн. з призначенням платежу (паливо до дог. № 1/12Т від 22.02.2012 року); платіжним дорученням № 1006 від 30.05.2012 року на суму 153766,24 грн. з призначенням платежу (паливо до дог. № 1/12Т від 22.02.2012 року); платіжним дорученням № 1043 від 27.06.2012 року на суму 119340,67 грн. з призначенням платежу (паливо до дог. № 1/12Т від 22.02.2012 року); платіжним дорученням № 1154 від 12.04.2012 року на суму 70000,00 грн. з призначенням платежу (паливо до дог. № 1/12Т від 22.02.2012 року); платіжним дорученням № 1161 від 18.05.2012 року на суму 150000,00 грн. з призначенням платежу (паливо до дог. № 1/12Т від 22.02.2012 року); платіжним дорученням № 1192 від 25.06.2012 року на суму 80000,00 грн. з призначенням платежу (паливо до дог. № 1/12Т від 22.02.2012 року); банківською випискою від 23.03.2012 року на суму 5225,00 грн. з призначенням платежу (палив. згідно рахунку ЦОКК-0003193 від 22.02.2012 року); банківською випискою від 16.11.2012 року на суму 4370,40 грн. з призначенням платежу (паливо зг. дог. № 1/12Т від 22.02.2012 року); банківською випискою від 05.12.2012 року на суму 20000,00 грн. з призначенням платежу (паливо зг. дог. № 1/12Т від 22.02.2012 року); банківською випискою від 03.01.2013 року на суму 10000,00 грн. з призначенням платежу (паливо зг. дог. № 1/12Т від 22.02.2012 року).

Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, несплаченою залишилась заборгованість відповідача перед ТОВ «КЛО-КАРТА» на суму 44605,28 грн.

З матеріалів справи вбачається що ТОВ «КЛО-КАРТА» звернулося до відповідача з листом (попередженням) за вих. № 25-10-12 від 25.10.2012 року з пропозицією погасити заборгованість за договором №1/12 від 22.02.2012 року в розмірі 289595,40 грн. У відповідь на вищевказаний лист відповідач повідомив про те, що не має можливості здійснювати оплату та просив відстрочити термін сплати заборгованості (лист № 1576 від 29.10.2012 року).

Так, ТОВ «КЛО-КАРТА» звернулося до відповідача з претензією № 1 про сплату заборгованості за договором № 1/12Т від 22.02.2012 року в розмірі 250000,00 грн. Листом № 884 від 07.06.2013 року відповідач повідомив ТОВ «КЛО-КАРТА» про неможливість сплати заборгованості у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування та просив відстрочити термін сплати заборгованості.

20.11.2013 року між ТОВ «КЛО-КАРТА» (цедент) та ПП «Автопетроліум» (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 139/КК-13 (надалі по тексту - договір цесії).

Відповідно до пункту 1 договору цесії в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарію, а останній набуває право вимоги, належне цеденту і стає кредитором за зобов'язанням по оплаті в сумі 241233,49 грн. з ПДВ, заборгованості комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м.Києва, надалі - боржник, перед цедентом за кошти, які не були повернуті боржником.

Згідно з пунктом 2 договору цесії за цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належне виконання оплати заборгованості в розмірі 241233,49 грн. з ПДВ.

Пунктом 3 договору цесії сторони погодили, що до цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент оплати цесіонарієм за відступлене право вимоги. Право вимоги, що відступається цесіонарію, засвідчується наступними документами: договір №1/12Т поставки продуктів нафтоперероблення рідких від 22.02.20112 року.

Листом № 02-14/1870 від 23.12.2013 року позивач повідомив відповідача про відступлення йому права вимоги, згідно договору цесії та просив сплатити заборгованість яка виникла за договором №1/12Т від 22.02.2012 року. Проте, як зазначає позивач, відповідач не здійснив оплату заборгованості та залишив вказаний лист без відповіді та виконання.

Так у грудні 2013 року ПП «Автопетроліум» як новий кредитор за договором 2 звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва та з урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути 241233,49 грн. основного боргу та 15637,22 грн. пені.

У свою чергу відповідача зазначив, що сума заборгованості відповідача за договором поставки продуктів нафтоперероблення рідких № 1/12Т від 22.02.2012 року складає 44 605,11 грн., оскільки, позивачем при визначені ціни позову не були враховані всі проплати здійснені комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на виконання договору 1. Крім того, відповідач вказував на те, що сплачувати вказану заборгованість комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва може виключно на користь ТОВ «КЛО-КАРТА», як переможцю тендеру за результатами конкурсних торгів, а позивач не мав права вносити зміни у договір поставки продуктів нафтоперероблення рідких № 1/12Т від 22.02.2012 року шляхом заміни кредитора у зобов'язанні.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року по справі № 910/25432/13 позов ПП «Автопетроліум» до комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва, за участю третьої особи: ТОВ «КЛО-КАРТА» про стягнення 241233,49 грн. основного боргу та 15637,22 грн. пені. - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 44605,28 грн. основного боргу, 1469,81 грн. пені та 920,70 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що позивач не мав права вносити зміни у договір поставки продуктів нафтоперероблення рідких № 1/12Т від 22.02.2012 року шляхом заміни кредитора у зобов'язанні, оскільки, як передбачено статтею 515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку по справі вказавши, що даний договір не відноситься до зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідачем було порушено умови договору поставки продуктів нафтоперероблення рідких № 1/12Т від 22.02.2012 року, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Щодо доводів позивача та третьої особи про те, що платіжні доручення № 970 від 12.04.2012 року, № 972 від 07.05.2012 року, № 975 від 18.05.2012 року, № 1006 від 30.05.2012 року, № 1043 від 27.06.2012 року, № 1192 від 25.06.2012 року в яких як зазначає позивач відсутнє призначення платежу були зараховані третьою особою самостійно по інших договорах на свій розсуд, судова колегія вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що згідно наданих суду платіжних доручень та банківських виписок сума заборгованості відповідача за договором 1 становить 44605,28 грн. Крім того, в призначенні платежу вищевказаних платіжних доручень та банківських виписок вказано «паливо за дог. № 1/12Т від 22.02.2012 року», що повністю спростовує доводи позивача та третьої особи щодо неможливості встановлення призначення платежу.

Щодо акта звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.01.2012 року по 26.02.2013 року складеного між відповідачем та третьою особою, який містяться в матеріалах справи, та на підставі якого позивач вважає, що сторонами узгоджено суму заборгованості, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Чинним законодавством, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст.ст. 9,10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. Такої ж, правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України зокрема у своїй постанові від 16.12.2010 року по справі № 17/717.

Отже, як вірно прийшов до висновку суд першої інстанції, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатись належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за договором про відступлення права вимоги (цесії) № 139/КК-13 від 20.11.2013 року у розмірі 44605,28 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 15637,22 грн., з яких 7904,53 грн. пені, нарахованої за період з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року та 7732,69 грн. пені, нарахованої за період з 01.01.2013 року по 31.03.2014 року.

Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, додатковою угодою № 3 до договору 1 сторони дійшли згоди продовжити дію договору в частині розрахунків до 31.12.2013 року. Отже як правильно вказав місцевий господарський суд, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 7904,53 грн., нарахованої за період з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року, задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем не порушено строків оплати за договором 1, з урахуванням положень додаткової угоди № 3.

У відповідності до пункту 8.3 договору 1 у разі затримки платежів (пункт 5.1. договору) покупець повинен сплатити на вимогу продавця пеню протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання цієї вимоги у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Так, здійснивши правильність розрахунку пені з урахуванням встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання та встановленої судом дійсної суми заборгованості відповідача, що підлягає сплаті на користь позивача, правомірним є стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахованої за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року у розмірі 1429,81 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково та стягнув з відповідача на користь позивача 44605,28 грн. основної заборгованості та 1469,81 грн. пені.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року у справі № 910/25432/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року у справі № 910/25432/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/25432/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 01.07.2014 року