Рішення № 39707384, 08.07.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 11/45/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2014 Справа № 908/1687/14

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1),

до відповідача: Запорізький державний медичний Університет (пр. Маяковського, буд. 26, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035, код ЄДРПОУ 02010741),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (пр. Леніна, буд. 168, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69107, код ЄДРПОУ 38025409),

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1 - паспорт серія НОМЕР_2 від 03.03.2000р.;

від відповідача: Кадуліна І.С. - дов. №01/2299 від 04.07.2012р.;

від третьої особи: Тиханська О.Я. - начальник управління, посвідчення №4 від 21.08.2013р.;

про: стягнення 73582,33 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Запорізького державного медичного університету 73582,33 грн., які складаються з 65476,00 грн. основного боргу, 4244,28 грн. пені, 1140,90 грн. процентів за користування коштами та 2721,15 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 22.05.2014р. порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання, в порядку попередньої підготовки справи до слухання сторони зобов'язані вчинити дії та надати документи, необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду.

Ухвалою від 19.06.2014р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі, Запорізької області.

Позивач наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позові, зокрема повідомив, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №215т-13 від 16.08.2013р. в частині своєчасної та повної оплати проданого товару. Тривала затримка оплати обумовила нарахування сум пені, 3% річних та втрат від інфляції. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи віднести на відповідача. Також, від позивача на адресу суду надійшло клопотання про покладення на відповідача витрат, пов'язаних з участю в судовому засіданні представника позивача. До клопотання додані лист-довідка про витрати палива автомобілем Mitsubishi Outlender, посвідчення про відрядження, фіскальні чеки, що підтверджують купівлю пального на АЗС та копія реєстраційного посвідчення на автомобіль.

Відповідач надав суду докази в підтвердження перерахування суми основного боргу позивачу. В частині стягнення сум пені, процентів за користування коштами та інфляційних витрат заперечив, при цьому послався на відсутність вини Запорізького державного медичного університету у несвоєчасному перерахуванні коштів. Так, відповідач повідомив, що він є державною установою і фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Неодноразово до розпорядника коштів передавалось доручення про перерахування відповідачу вартості отриманого за договором товару, проте воно не було виконане. Таким чином, відповідач покладає вину за порушення строків оплати на Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області та вважає, що позов пред'явлено до неналежного відповідача. У зв'язку з цим подав клопотання про заміну відповідача у справі.

Клопотання відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Господарського процесуального Кодексу України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Позовна заява ФОП ОСОБА_1 не містить жодної вимоги до Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області. Крім того, дана особа не є учасником господарських правовідносин, за якими виник спір. Договір № 215т-13 від 16.08.2013р. укладався позивачем з Запорізьким державним медичним університетом.

Третя особа повідомила, що до її компетенції відноситься лише управління коштами, що обліковуються на рахунках та обов'язок проводити розрахункові операції в межах наявних коштів на рахунках клієнта та на субрахунку єдиного казначейського рахунку. Через обмеження фінансового ресурсу на єдиному казначейському рахунку, з обставин, незалежних від Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, виконання платіжного доручення Запорізького державного медичного університету від 15.01.2014р. № 16 на суму 65476,00 грн. було неможливим.

29.05.2014р., за наявністю фінансового ресурсу, дана сума була перерахована на користь позивача за платіжним дорученням №16 від 15.05.2014р.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також ретельно дослідивши додатково надані сторонами докази, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

16.08.2013р. між фізичною особою ОСОБА_1 (постачальник) та Запорізьким державним медичним університетом (покупець) був укладений договір № 215т-13 про закупівлю товару, відповідно до умов якого, позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупця обумовлений специфікацією товар, а відповідач, в свою чергу - прийняти та оплатити його вартість.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем товар був поставлений за накладною № 12 від 22.08.2013р. на суму 65476,00 грн. Факт отримання відповідачем зазначеного у накладній товару підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 231 від 22.08.2013р.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 3.11 договору оплату товару покупець має здійснити у безготівковому порядку, протягом 30 банківських днів від дати отримання покупцем рахунку від постачальника.

Рахунок на оплату було вручено відповідачу разом з товаром та накладною - 22.08.2013р., таким чином термін виконання зобов'язання щодо оплати настав 15.10.2013р.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином (своєчасно) не виконав, основний борг в сумі 56476,00 грн. був перерахований позивачу лише 29.05.2014р. (після порушення провадження у справі). Провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального Кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.3 договору за порушення строків виконання зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку в розмірі 0,1% від ціни невиконаного зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у відповідний період, за кожний день такої затримки до повного виконання.

За порушення строків оплати позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 4244,28 грн. за період з 15.10.2013р. по 14.04.2014р.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також, згідно п. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивач не надав суду належних доказів того, що порушення строків розрахунків за поставлений товар призвела до виникнення у ФОП ОСОБА_1 збитків.

Виходячи з об'єктивної оцінки обставин справи, непомірно великого розміру штрафних санкцій наслідкам порушення господарського зобов'язання, та враховуючи те, що зобов'язання відповідачем із затримкою, але фактично виконано, суд вважає за можливе скористатись наданим ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України правом та зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 2122,14 грн., що дорівнює 50% від суми пені, заявленої до стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За порушення строків виконання грошових зобов'язань позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1140,90 грн. 3% річних та 2721,15 грн. інфляційних втрат.

Розрахунок річних та втрат від інфляції ретельно перевірений в судовому засіданні.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають 2122,14 грн. пені, 1140,90 грн. 3% річних та 2721,15 грн. втрат від інфляції. Позовні вимоги в цій частині заявлені правомірно та обґрунтовано.

Заперечення відповідача стосовно покладання вини за порушення строків оплати на органи державної казначейської служби України та перехід правовідносин між сторонами у площину бюджетних правовідносин, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначена норма кореспондується з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідач не надав доказів будь-яких намагань врегулювати спір в досудовому порядку, в тому числі й щодо судового зобов'язання органів Державної казначейської служби здійснити перерахування за поданим платіжним дорученням. Таким чином позивачем не було вжито всіх можливих заходів для належного виконання господарського зобов'язання.

Твердження відповідача про перехід виконання зобов'язань за договором до сфери бюджетних правовідносин, та про те, що відповідач не є учасником бюджетного процесу, не приймаються до уваги з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 19 Бюджетного кодексу України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами). Відповідно до ч. 4 ст.48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Оскільки зобов'язання, які виникли за договором були взяті на облік то відповідач є належним учасником і ніяким чином не звільняється від відповідальності.

Господарські витрати у вигляді судового збору слід віднести на відповідача в повному обсязі, оскільки сума основного боргу на користь позивача була сплачена після порушення провадження у справі.

Стосовно клопотання позивача про покладення витрат, пов'язаних з участю в судовому засідання на відповідача, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи; витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Проте, в своєму клопотанні позивач не визначив конкретної суми таких витрат, а лише навів неповний перелік вихідних даних. Так, наприклад, для розрахунку вартості витраченого пального відсутні відомості про відстань, яку слід подолати позивачу на автомобілі для явки в судове засідання. Лише відомостей про вартість купованого на АЗС пального та витрат пального на 100 км шляху за технічним регламентом автомобіля недостатньо для стягнення всіх сум, зазначених у наданих позивачем фіскальних чеках.

Також, позивач документально не довів, чому відрядження на судове засідання тривало дві доби.

За таких обставин, господарський суд не знаходить достатніх правових підстав для задоволення клопотання позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 80 п.1-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Запорізького державного медичного Університету (пр. Маяковського, буд. 26, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035, код ЄДРПОУ 02010741) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 2721 (дві тисячі сімсот двадцять одну) грн. 15 коп. втрат від інфляції, 1140 (одна тисяча сто сорок) грн. 90 коп. річних, 2122 (дві тисячі сто двадцять дві) грн. 14 коп. пені і 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 65476 грн. основного боргу провадження по справі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

В судовому засіданні 08.07.2014р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 11.07.2014р.

Суддя С.А.Гончаренко