Рішення № 39707276, 10.07.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.14р. Справа № 904/2738/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 894 098,55 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

Від позивача: Погребна А.О., довіреність № 01-001 від 10.01.2014 р.

Від відповідача: Володько О.О., довіреність № 24-5-03 від 26.12.2013 р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпрополімермаш" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (з урахуванням уточнень) суму основного боргу в розмірі 742 000,00 грн. грн., пені - 52 514,30 грн., інфляційних - 31 519,61 грн. та 3% річних - 14 619,13 грн. за договором поставки № 511130824 від 03.04.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості поставленого газу.

Представник позивача позовні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримав у повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позов в якому проти задоволення позову заперечив частково, зазначивши, що між сторонами проведено взаємозалік однорідних зустрічних позовних вимог у зв'язку з наявністю заборгованості ПАТ «Дніпрополімермаш» перед ПАТ «Інтерпайп НТЗ», що виникла на підставі визнання ПАТ «Дніпрополімермаш» вимоги ПАТ «Інтерпайп НТЗ» про відшкодування вартості забракованих коліс по договору № 511120953на суму 58 230,00 грн.

На підставі викладеного, відповідач надав свій контррозрахунок, згідно якого визнає заборгованість перед позивачем в сумі 697 770,03 грн. основного боргу, 18 866,66 грн. - пені, 6 705,22 грн. - 3% річних та 21 021,56 грн. - інфляційних втрат. В іншій частині позову просить відмовити.

Представник позивача заперечив проти відзиву, зазначивши, що позивач заяву про взаємозалік не отримував та дана заява є двостороннім документом, який не підписано позивачем.

09.07.2014р. відповідач надав заяву, у якій просить розстрочити виконання рішення на 6 місяців з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, яке викликане відмовою в наданні безмитної квоти на поставку труб в країни Митного союзу (переважно Росію), що примусило підприємство істотно знизити обсяги виробництва. В результаті за підсумками 1 кварталу 2014р. ПАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" є збитковим підприємством. Згідно останнього балансу підприємству (станом на 31.03.2014р.) сума дебіторської заборгованості підприємства у багато разів перевищує суму кредиторської заборгованості. Негайне стягнення заборгованості призведе до зупинення діяльності підприємства, а також невиплату заробітної платні працівникам підприємства, несплату податків і інших обов'язкових платежів.

Представник позивача заперечив проти розстрочки виконання рішення суду.

13.05.2014р. у судовому засіданні розгляд справи відкладався до 03.06.2014р., 03.06.2014р. розгляд справи відкладався до 16.06.2014р.

16.06.2014р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.08.07.2014р.

Ухвалою суду від 16.06.2014р. строк розгляду справи продовжено до 11.07.2014р.

08.07.2014р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.07.2014р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

У судовому засіданні 09.07.2014р оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2013 року Публічне акціонерне товариство «Дніпрополімермаш» (далі - Постачальник, Позивач) та Публічне акціонерне товариство «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (далі - Покупець, Відповідач) уклали між собою договір постачання № 511130824 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору на умовах, викладених цього договору. Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення, що надалі іменується товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортимент, кількість, ціна умови і терміни постачання товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є невід'ємною його частиною.

Ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається в гривнах і вказана в специфікаціях до цього договору. Ціна товару не включає ПДВ. Порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України. Ціна товару визначена з урахуванням умов постачання (згідно Інкотермс 2000), передбачених відповідною специфікацією до цього договору. Ціна товару, вказана в додатках до цього договору, є фіксованою і не підлягає збільшенню. Сума договору складається з сум специфікацій, що є невід'ємною часткою договору (п.п. 2.1.-2.4. Договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни вказані в специфікаціях до договору.

При оплаті з відстроченням платежу розрахунки проводяться Покупцем за фактично прийняту вагу (прийняту кількість).

Згідно п. 10.1 цей Договір набирає чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.13р., а частині не виконання зобов'язань по договору до повного виконання сторонами прийнятих на себе рішень.

03.04.2013р. сторонами підписано специфікацію № 1 до Договору 511130824 від 03.04.2013р. на поставку товару на суму 942 000,00 грн. У вказаній специфікації вказано термін постачання - 90 днів з моменту підписання специфікації та умови оплати: 100% за фактом виготовлення 5 календарних днів.

Позивач на виконання умов договору поставки № 511130824 від 03.04.2013р. здійснив поставку товару Відповідачеві на загальну суму 942 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0708/2 від 07.08.2013р. на суму 474 600,00 грн. та № 3001 від 30.08.2013р. на суму 467 400,00 грн. (а.с. 18, 19), довіреностями № 3063 від 07.08.2013р. та № 3205 від 30.08.2013р. (а.с. 20, 21).

Відповідачем здійснено частковий розрахунок за поставлений товар на загальну суму 150 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 22-23).

Позивачем на адресу Відповідача направлялась претензія № 01-126 від 16.10.2013р. (а.с. 24), в якій Позивач просив сплатити суму боргу, направлення даної претензії підтверджується фіскальним чеком та описом (а.с. 25).

Відповідач здійснив лише один платіж у сумі 50 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 32).

Враховуючи неповну сплату Відповідачем отриманого по Договору товару, Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить сягнути з Відповідача 742 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач листом від 12.09.13р. № 24-4-4 направив позивачу вимогу про оплату заставної вартості забракованих коліс в сумі 58230,00 грн. по договору № 511120953 від 02.04.2013р. (а.с.91-92).

Позивач листом від 16.10.2013р. № 01-125 з вимогою відповідача погодився та, враховуючи заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 906 000,00 грн., з яких 14 000,00 грн. за договором № 511120953 від 02.04.2013р. та 892 000,00 грн. за договором № 51110824 від 03.04.2013р., запропонував відповідачу провести взаємозалік однорідних зустрічних вимог.

На підставі викладеного, відповідач провів залік зустрічних однорідних вимог 18-10-4 від 29.01.14р. на загальну суму 58 230,00 грн., з яких по договору № 511120953 від 02.04.2013р. на суму 14 000,03 грн. та по договору № 511130824 від 03.04.2013р. на суму 44 229,97грн. та направив цей залік позивачу 04.02.2014р. (а.с.67-68).

Тобто, з врахуванням взаємозаліку по договору № 511130824 від 03.04.2013р. на суму 44 229,97грн., станом на дату звернення позивача з позовом заборгованість відповідача складала: 742 000,00 грн. - 44 229,97грн. = 697 770,03 грн.

Відповідач проти наявності цієї заборгованості не заперечив, доказів оплати боргу не надав, у зв'язку з чим вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 697 770,03 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 44 229,97грн. слід відмовити.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 52 514,30 грн. за період з 06.09.2013р. по 06.03.2014р. , 3 % річних у сумі 14 619,13 грн. за період 06.09.2013р. по 16.04.2014р. та інфляційні втрати у сумі 31 519,61 грн. за період з 06.09.2013р. по 16.04.2014р.

Відповідач, в свою чергу надав відповідач надав свій контррозрахунок, згідно якого штрафні санкції за період з 24.12.13 по 16.04.14р. складають: 18 866,66 грн. - пені, 6 705,22 грн. - 3% річних та 21 021,56 грн. - інфляційних втрат.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що в разі невиконання, або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором, винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України з відшкодуванням добросовісній стороні фактично заподіяного збитку.

Відповідно п. 7.5. Договору в разі невчасного здійснення розрахунків за цим договором, Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції „при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Із змісту листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при чому, якщо за період в індексованому місяці набирається не менше п'ятнадцяти днів.

Перевіривши розрахунки надані Позивачем та Відповідачем, судом встановлено, що розрахунки сторонами проведено невірно.

Так, відповідно до умов специфікації № 1 яка є невід'ємною частиною Договору 511130824 від 03.04.2013р., визначено умови оплати: 100% за фактом виготовлення 5 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару на суму 942 000,00 грн. відбувалася частинами: 07.08.13р. - на суму 474 600,00грн. та 30.08.13р. - на суму 467 400,00 грн.

Позивач в позовній заяві розрахунок санкцій розпочав з дати останньої поставки товару відповідачем, з врахуванням 5 днів, визначених специфікацією № 1.

Отже, з врахуванням викладеного, та зважаючи на те, що останній день строку оплати отриманого відповідачем товару є 05.09.2013р., розрахунок штрафних санкцій має бути наступним:

На суму боргу в розмірі 942 000,00 грн. (з врахуванням оплати відповідачем 50 000,00 грн. 03.10.13р.) за період з 06.09.13р. по 02.10.13р.:

- пеня - 9 058, 68 грн.

- 3% - 2 090, 47 грн.,

- Інфляційні втрати за вересень 2013р. - 0,00 грн.

На суму боргу в розмірі 892 000,00 грн. (з врахуванням оплати відповідачем 100 000,00 грн. 01.11.13р.) за період з 03.10.13р. по 31.10.13р.:

- пеня - 9 213, 26 грн.,

- 3% - 2 126,14 грн.,

- Інфляційні втрати за жовтень 2013р. - 3 568,00 грн.

На суму боргу в розмірі 792 000,00 грн. (з врахуванням оплати відповідачем 50 000,00 грн. 24.12.13р.) за період з 01.11.13р. по 23.12.13р.:

- пеня -14 950, 36 грн.,

- 3% - 3 450,08 грн.,

- Інфляційні втрати за листопад - грудень 2013р. - 5 551,92 грн.

На суму боргу в розмірі 742 000,00 грн. (з врахуванням заліку зустрічних однорідних вимог на суму 44 229,97 грн. від 29.01.14р.) за період з 24.12.13р. по 07.02.14р.:

- пеня - 12 156, 60 грн.,

- 3% - 2 805,37 грн.,

- Інфляційні втрати за січень 2014р. - 1 484,00 грн.

На суму боргу в розмірі 697 770,03 грн. за період з 08.02.14р. по 16.04.14р.:

- пеня - 17 128, 82 грн.,

- 3% - 3 899,87 грн.,

- Інфляційні втрати за лютий-квітень 2014р. - 43 303,86 грн.

Отже, загальна сума пені складає - 62 507,72грн., 3% річних - 14 371, 93 грн., інфляційних втрат - 53 907,78 грн.

Однак, враховуючи, що позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 52 514,30 грн., 3 % річних у сумі 14 619,13 грн. та інфляційні втрати у сумі 31 519,61 грн., суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає 52 514,30 грн. пені, 14 371, 93 грн. - 3% річних, 31 519,61 грн. - інфляційних втрат.

З врахуванням викладеного з відповідача підлягає до стягнення 697 770,03 грн. основного боргу, 52 514,30 грн. пені, 14 371, 93 грн. - 3% річних, 31 519,61 грн. - інфляційних втрат.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Заперечення позивача щодо неотримання заліку зустрічних однорідних вимог судом не приймаються, оскільки по-перше, позивач сам запропонував провести взаємозалік відповідачу, по-друге, відповідачем до матеріалів справи додано докази направлення позивачу цього заліку 04.02.14р. (а.с.67,68, 93-95), по-третє, позивачем не доведено, що ним по фіскальному чеку № 4908104152372 від 04.02.14р. отримано від відповідача будь-яку іншу кореспонденцію, ніж вищезазначений залік.

Крім того, в силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Тобто, друга сторона має право оскаржити заявлену вимогу про зарахування у зв'язку з її недійсністю.

Здійснення зарахування можливе без згоди другої сторони, за заявою лише однієї сторони, таким чином, достатньо волевиявлення однієї сторони. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли у наявності всі умови для зарахування.

Що стосується клопотання відповідача про надання йому розстрочення виконання рішення строком на 6 місяців суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови унормовано статтею 121 Господарського процесуального кодексу України.

Так, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Наведена норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки визначаються господарським судом.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у строк.

При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Господарський суд, дослідивши докази та надавши оцінку наведеним відповідачем обставинам, викладеним вище установив, що негайне виконання рішення у справі може призвести до зупинення діяльності підприємства відповідача, невиплати заробітної плати працівникам підприємства, несплати податків і інших платежів, що, в свою чергу, унеможливить виконання судового рішення у цій справі, тобто стягнення спірної суми.

При цьому суд приймає до уваги і інтереси позивача та те, що затримка у виконанні судового рішення строком на шість місяців призведе до скрутного матеріального стану останнього.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість часткового задоволення клопотання Відповідача та надання йому розстрочки виконання рішення у справі на 3 (три) місяці з оплатою відповідачем боргу в сумі 796 175,87 грн. рівними частками:

- до 30 липня 2014 р. - 265 391,96 грн.,

- до 30 серпня 2014 р. - 265 391,96 грн.,

- до 30 вересня 2014 р. - 265 391,96 грн.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що судовий збір при зверненні позивача до суду повинен був складати 16 813,06 грн., а позивачем відповідно до платіжного доручення № 4237 від 23.04.2014р. сплачено судовий збір у розмірі 17 881,97 грн.

З огляду на викладене, позивачу підлягає поверненню з Держаного бюджету України 1 068,91 грн. надмірно сплаченого судового збору, про що слід винести ухвалу.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столетова, 21, код ЄДРПОУ 05393116) на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпрополімермаш» (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147, код ЄДРПОУ 00218615) 697 770,03 грн. (шістсот дев'яносто сім тисяч сімсот сімдесят грн. 03 коп.) - основного боргу, 52 514,30 грн. (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот чотирнадцять грн. 30 коп.) - пені, 14 371, 93 грн. (чотирнадцять тисяч триста сімдесят одна грн. 93 коп.) - 3% річних, 31 519,61 грн. (тридцять одна тисяча п'ятсот дев'ятнадцять грн. 61 коп.) - інфляційних втрат.

Розстрочити виконання рішення у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 796 175,87 грн. на 3 (три) місяці з оплатою Публічним акціонерним товариством «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столетова, 21, код ЄДРПОУ 05393116) боргу в сумі 796 175,87 грн. рівними частками:

- до 30 липня 2014 р. - 265 391,96 грн.,

- до 30 серпня 2014 р. - 265 391,96 грн.,

- до 30 вересня 2014 р. - 265 391,96 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столетова, 21, код ЄДРПОУ 05393116) на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпрополімермаш» (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147, код ЄДРПОУ 00218615) 15 923,52 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять три грн. 52 коп.) - витрат по сплаті судового збору , про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 11.07.2014р.

Суддя Н.Г. Назаренко