Постанова № 39707220, 02.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 876/13480/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.,

представника позивача Мацюк Н.М.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року по справі № 813/5436/13-а за позовом Новояворівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2013 року Новояворівський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом, яким після уточнення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_2 на їх користь суму зайво виплаченого забезпечення в розмірі 8001,59 грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Новояворівського міського центру зайнятості суму зайво виплаченого забезпечення в розмірі 8001,59 грн..

Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати.

В апеляційній скарзі покликається на те, що його трудовий стаж в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» становить 34 роки. За останній рік роботи на даному підприємстві згідно з розрахунковими листами була нарахована заробітна плата і стягнення відповідно єдиного соціального внеску за кожний місяць, однак не з його вини досі не виплачена заробітна плата за всі місяці і відповідно не здійснені перерахунки в Управління Пенсійного Фонду України.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення та заперечила проти доводів апеляційної скарги, а відповідач підтримав їх.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 11.01.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Новояворівського міського центру зайнятості із заявою, згідно якої просив вирішити питання його працевлаштування, надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». У вказаній заяві відповідач вказав, що в даний час не має постійного або тимчасового заробітку, в тому числі за договорами цивільно-правового характеру, права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або інших передбачених законодавством доходів, не є членом сім'ї фермера, що бере участь у виробництві, не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно, що йому не призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3- річного(6-річного) віку (а.с. 4).

Згідно з наказом від 11.01.2013 року № НТ 130111 Новояворівським міським центром зайнятості відповідач зареєстрований як громаданян, що шукає роботу.

У зв'язку з відсутністю належної для нього роботи, в порядку ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», йому надано статус безробітного.

В порядку п.п. 1, 3, 4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідачу призначено та відповідно розпочато виплату допомоги по безробіттю починаючи з 20.01.2013 року.

Згідно з довідкою Новояворівського міського центру зайнятості за період з 20.01.2013 року по 26.04.2013 року відповідачу нараховано та виплачено 14 632,54 грн. допомоги по безробіттю. Розмір та фактичне отримання зазначеної суми відповідач не заперечує.

Наказом від 24.05.2013 року № 98 директор Новояворівського міського центру зайнятості наказав вжити заходів для повернення незаконно отриманої допомоги з безробіття в зв'язку з тим що страховий стаж ОСОБА_2 протягом 12 місяців, що передувало реєстрації як безробітного, становить менше шести місяців та на підставі протоколу засідання комісії з розслідування страхових випадків від 20.05.2013 № 38.

Відповідачу було надіслано Новояворівським міським центром зайнятості лист щодо відшкодування коштів від 30.05.2013 року № 2480/07 у сумі 12862,49 грн., яким встановлено вимогу про повернення вищевказаної грошової суми шляхом її перерахунку у 30 (тридцяти) денний строк.

Новояворівським міським центром зайнятості надано лист № 2343/07 від 17.05.2013 року про доходи відповідача від 13.01.2013 року та від 08.03.2013 року.

Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до п. «є» ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення», держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу; ч. 2 цієї статті - особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.

Відповідно до п. 5 ст. 12 вказаного Закону, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, ч. 3 даної статті - сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до норм вказаної статті Закону сума виплаченого забезпечення стягується із особи лише у випадку умисного невиконання своїх зобов'язань, або зловживання ними. Як встановлено в судовому засіданні і це не заперечує представник позивача, нарахування проводилось відповідно до Закону. Документи ОСОБА_2 перевірялися. Бралися відповідні дані на централізованому рівні Пенсійного фонду України, які свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» платило внески. Однак пізніше виявилось, що дані, які були в Пенсійному фонді України не відповідають дійсності, тобто неправомірні дані дав не відповідач, а Пенсійний фонд України. Вини відповідача в цьому немає. Відтак немає підстав для стягнення з нього надміру виплачених коштів.

Слід зазначити, що відповідачу за останній рік роботи на даному підприємстві згідно з розрахунковими листами була нарахована заробітна плата і стягнення відповідного єдиного соціального внеску за кожний місяць, однак не з його вини йому досі не виплачена заробітна плата за всі місяці і відповідно не здійснені перерахунки в Управління Пенсійного Фонду України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Новояворівського міського центру зайнятості є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати і винести нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року по справі № 813/5436/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Новояворівського міського центру зайнятості - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді: Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич