Постанова № 39705451, 02.07.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1610/14

02 липня 2014 року 16год. 25хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Оніщук Валерій Петрович,

відповідача: представник Кондратенко Олександра Олегівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним дій та скасування податкового повідомленя-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» (далі по тексту - ТОВ «Рівненський МЖК») звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за наслідками яких складено акт від 09.07.2013р. № 259 та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі по тексту - ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області) форми «Ш» від 17.07. 2013 р. № 0004281502, яким ТОВ «Рівненський МЖК» на підставі встановленого порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за затримку на 721, 705 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 37290,75 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 7458,15 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що податковим органом при проведенні перевірки не дотримано вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) щодо прийняття наказу на проведення перевірки та вручення його посадовим особам позивача. Також вказує, що у 2009-2010 роках всупереч Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03. 2004 р. за № 377/89/76, податковий орган самостійно змінив призначення платежів, що визначалися позивачем в платіжних дорученнях в результаті чого, штучно у травні-червні 2011 р. виникала заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), як наслідок було безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату. Також, зазначає, що самостійна зміна податковим органом призначень платежів призвела до викривлення показників задекларованих та сплачених сум податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у обліковій карточці платника податку за 2009-2010 роки. Просив суд визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за наслідками яких складено акт від 09.07. 2013 р. № 259 та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області форми «Ш» від 17.07. 2013 р. № 0004281502.

Відповідач - ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області адміністративний позов не визнала з підстав викладених у письмових запереченнях. Так, серед доводів податкового органу стверджується, що підставою для несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання став непогашений борг попередніх періодів, в рахунок якого здійснювалось зарахування поточних платежів, що підтверджується даними облікових карток платника податків. У відповідності до наданих усних та письмових заперечень представник відповідача зазначила, що податковим органом було здійснено перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість за травень-червень 2011 р. у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Додатково посилається на п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), яким передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Просила суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області було проведено перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету ТОВ «Рівненський МЖК». За наслідками проведення перевірки ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області складено акт від 09.07. 2013 р. № 259 перевірки щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету. У відповідності до акта перевірки податковим органом встановлено порушення п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: ТОВ «Рівненський МЖК» порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість: звітний період: травень 2011р., термін сплати: 30.06.2011р., сума зобов'язань: 29958,00 грн., фактично сплачено: 20.06.2013р. на суму 29958,00 грн., кількість днів прострочення: 721; звітний період: червень 2011р., термін сплати: 30.07.2011р., сума зобов'язань: 7332,75 грн., фактично сплачено: 05.07.2013р. на суму 7332,75 грн., кількість днів прострочення: 705 (а.с. 7).

Відповідно до ст. 62 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) визначено види перевірок, які мають право проводити органи державної податкової служби, а саме: камеральні, документальні, фактичні.

У свою чергу, документальні перевірки можуть бути плановими або позаплановими, а також виїзними або невиїзними.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначено ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

У відповідності до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом встановлено, що податковим органом проведено саме документальну невиїзну позапланову перевірку позивача, однак рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом не приймалося та не надсилалося (не вручалося) посадовим особам позивача. Копія такого наказу на проведення перевірки ТОВ «Рівненський МЖК» до матеріалів справи відповідачем не долучено.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Тобто, для органів державної влади та їх службових осіб діє спеціально-дозвільний принцип конституційного права, який, поширюючи свій нормативний вплив на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки. Адже вони зобов'язані діяти лише таким чином та у такий спосіб, як це прямо передбачено конституційно-правовими нормами, законами України і лише в межах закріпленої за ними компетенції.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що ТОВ «Рівненський МЖК» не було обізнане, що стосовно нього за наявності відповідних обставин у певний час та у певному місці здійснюватиметься документальна невиїзна позапланова перевірка; податковим органом не приймалося будь-яке рішення, що оформлене наказом керівника податкового органу, про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Рівненський МЖК»; копія наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки не була вручена (надіслана) посадовим особам позивача; відповідачем не було надіслано (вручено) посадовим особам позивача письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а тому є всі підстави стверджувати, що податковий орган вийшов за межі наданих йому повноважень і діяв поза межами правового поля.

Згідно ч. 1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Належністю доказу є об'єктивна можливість цього доказу підтверджувати обставину, факт, що має значення для вирішення справи та стосується її предмету. Допустимістю доказу є його можливість містити у собі доказову інформацію, тобто його зовнішнє вираження, форма.

Судом встановлено, що форма акту перевірки не затверджена жодним наказом Міністерства доходів і зборів України, а самостійно розроблена відповідачем.

У відповідності до ч. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

А тому, зафіксована інформація у акті перевірки від 09.07. 2013 р. № 259 не може бути взята до уваги судом у відповідності до ч. 3 ст. 70 КАС України, оскільки така інформація одержана з порушенням закону.

Судом також встановлено, що приймаючи податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 17.07. 2013 р. № 0004281502, яким ТОВ «Рівненський МЖК» на підставі встановленого порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за затримку на 721, 705 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 37290,75 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 7458,15 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області стверджує про несвоєчасність сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за травень-червень 2011р. (а.с. 8).

Як встановлено судом, 20.06. 2011 р. ТОВ «Рівненський МЖК» було подано до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС) податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011р.. У рядку 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18 - рядок 21) задекларовано до сплати 29958,00 грн. (а.с. 117-124). Сплачено у відповідності до платіжного доручення від 23.06. 2011 р. № 1728 у розмірі 30000,00 грн. (а.с. 125).

02.07. 2011 р. ТОВ «Рівненський МЖК» було подано до ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011р. У рядку 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18 - рядок 21) задекларовано до сплати 41244,00 грн. (а.с. 126-131). Сплачено у відповідності до платіжного доручення від 28.07. 2011 р. № 677 у розмірі 41244,00 грн. (а.с. 132).

Судом встановлено, що сплачені кошти з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за травень-червень 2011р. податковим органом спрямовано в погашення податкового боргу, що існував у тому числі в 2009-2010 роках.

Однак, суд не може погодитися з такими доводами податкового органу враховуючи наступне.

На момент сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), а саме за 2009-2010рр., був чинний Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. №679-XIV (із змінами та доповненнями), національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

Отже, чинним законодавством України (на час сплати ТОВ «Рівненським МЖК» узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за 2009-2010 роки) не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Аналогічно вказані норми права було застосовано Верховним Судом України в постанові від 20.06. 2011 р. у справі № 21-80а11. Відповідно до ст.244-2 КАС України - рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, розглядаючи вказану справу по суті, суд враховує рішення Верховного Суду України від 20.06. 2011 р. у справі № 21-80а11 та вирішує спір з урахуванням зазначеної правової позиції.

Також, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін (ч. 2 ст. 255 КАС України).

Розглядаючи дану справу, суд враховуючи положення ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 255 КАС України прийшов до висновку, що податковим органом у 2009-2010 роках не було дотримано законодавства щодо зміни призначення платежів без згоди платника податків, що підтверджується: постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.09. 2012 р. у справі № 2а/1770/3385/2012 за позовом ТОВ «Рівненський МЖК» до ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.02. 2013 р.; постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02. 2013 р. у справі № 817/55/13-а за позовом ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС до ТОВ «Рівненський МЖК» про стягнення податкової заборгованості, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.04. 2013 р.; постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04. 2013 р. у справі № 817/1121/13-а за позовом ТОВ «Рівненський МЖК» до ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення камеральних перевірок своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість та про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.08. 2013 р.; постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07. 2013 р. у справі № 817/1805/13-а за позовом ТОВ «Рівненський МЖК» до ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення камеральних перевірок своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість та про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.09. 2013 р.; постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08. 2013 р. у справі № 817/2642/13-а за позовом ТОВ «Рівненський МЖК» до ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10. 2013 р.; постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09. 2013 р. в адміністративній справі № 817/2751/13-а за позовом ТОВ «Рівненський МЖК» до ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11. 2013р.; постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11. 2013р. в адміністративній справі №817/3420/13-а за позовом ТОВ «Рівненський МЖК» до ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.01. 2014р.; постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01. 2014р. в адміністративній справі № 817/4242/13-а за позовом ТОВ «Рівненський МЖК» до ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.03. 2014р..

Даними судовими рішеннями встановлено що, спрямування податковим органом поточних платежів позивача на погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення в попередніх звітах податкових періодах, до набрання чинності Податковим кодексом України, призвело до викривлення показників задекларованих та сплачених сум у обліковій картці платника податку та, як наслідок, до невірного визначення суми недоїмки станом на 01.01. 2011р..

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем не дотримано податкового законодавства щодо зміни призначення платежів без згоди платника податків у 2009-2010 роках, а тому слід стверджувати про факт недостовірності даних податкового обліку позивача. Податковим органом невірно визначено суму недоїмки на початок 2011р., а відповідно зараховуючи згідно п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) поточні платежі позивача в порядку черговості виникнення податкового боргу, податковий орган невірно визначив погашену суму податкового боргу та термін затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

У відповідності до постанови Верховного Суду України від 05.12. 2006 року, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області не доведено правомірності проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету та прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, в той час як ТОВ «Рівненський МЖК» спростовано належними та допустимими доказами протиправність дій податкового органу щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету та прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, дії податкового органу щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за наслідками яких складено акт від 09.07. 2013 р. № 259 є протиправними, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області форми «Ш» від 17.07. 2013 р. № 0004281502, яким ТОВ «Рівненський МЖК» на підставі встановленого порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) за затримку на 721, 705 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 37290,75 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 7458,15 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - протиправним та таким, що підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 255 грн. 78 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 614 від 13.06. 2014 р. (а.с. 15).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за наслідком якої складено акту перевірки № 259 від 09.07. 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Ш" № 0004281502 від 17.07. 2013 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 78 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.