Вирок № 39704264, 11.07.2014, Селидівський міський суд Донецької області

242/5259/13-к

1-кп/242/40/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2014 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Моцного О.С., при секретарі Відоновій О.О., при проведенні судового засідання в приміщенні Селидівського міського суду Донецької області по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050500001902 від 23.08.2013 року, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Богданівка Красноармійського району Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі, не працюючого, не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Кутаїсі Грузія, громадянина Грузії, з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, не судимого, який працював охоронне підприємство «Медвідь», охоронцем, який проживає за адресою: АДРЕСА_2

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України

за участі сторін кримінального провадження - з боку обвинувачення: прокурора Пономарьова С.О., потерпілого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5; з боку захисту: захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, перекладача ОСОБА_8

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що 23.08.2013 року приблизно о 19 годині 45 хвилин ОСОБА_4 на своєму автомобілі марки «Volkswagen Т5» державний номер НОМЕР_5, приїхав на територію власної станції технічного обслуговування, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, куди в цей час заїхали два легкових автомобіля - марки «Volvo» під керуванням ОСОБА_1, та марки «ВАЗ 2106» під керуванням ОСОБА_2 Вийшовши з автомобілів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали сваритися із ОСОБА_4, обвинувачуючи його у тому, що він створив аварійну ситуацію при керуванні своїм автомобілем, що могло привести до пошкодження їх автомобілів. На цьому ґрунті між ними сталася словесна сварка, в ході якої вони висловлювалися нецензурною лайкою. В ході сварки ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сісти у свої автомобілі та покинути територію СТО, що вони і зробили, але виїхавши з території СТО, стали очікувати на ОСОБА_4, щоб остаточно з'ясувати з ним відносини.

23.08.2013 року приблизно 20 годині 00 хвилин ОСОБА_4 вийшов за територію СТО, до нього несподівано підбігли ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які знову стали висловлюватися нецензурною лайкою у бік ОСОБА_4, та продовжили словесну сварку. В ході сварки у ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на ґрунті виниклих неприязнених відносин, виник намір на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, реалізуючи який ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 стали бити останнього, при цьому ОСОБА_2 став наносити удари кулаками обох рук в обличчя потерпілого, а ОСОБА_1 у свою чергу підійшов ззаду потерпілого, та умисно наніс йому один удар кулаком у потиличну частину голови, від якого останній не втримавши рівновагу впав на проїжджу частину. Після цього ОСОБА_2 сів зверху на ОСОБА_4, який знаходився на асфальті, та став наносити удари кулаками обох рук у голову та тулуб останнього. Намагаючись захиститися від побиття, ОСОБА_4 став закривати свої обличчя та голову руками. В цей час ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_4, який продовжував знаходитися на асфальті, та став наносити йому удари ногами, яки були спрямованні в обличчя потерпілого, але при цьому влучив потерпілому у праву руку, якою той захищав обличчя. Від отриманих ударів ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відчув сильну біль у правій руці, та на деякий час втратив свідомість, а побачивши це ОСОБА_1 та ОСОБА_2, припили свої злочинні дії, та з місця вчинення злочину зникли.

В результаті дій ОСОБА_1, потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: множинних гематом в області волосистої частини голови, забійної рани лівої надбрівної дуги, забійної рани лівої щоки, що супроводжувались струсом головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, закритого перелому дистальної голівки другої п'ясткової кістки правої кисті, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, в результаті дій ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: множинних гематом в області волосистої частини голови, забійної рани лівої надбрівної дуги, забійної рани лівої щоки, що супроводжувались струсом головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В кримінальному провадженні потерпілим заявлений цивільний позов на загальну суму 25 720,86 грн., яка складається з наступного: відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 5 720,86 грн. та моральної шкоди - 20 000 грн. та цивільний позов прокурора про стягання з обвинувачених на користь Селидівської центральної міської лікарні м. Селидове Донецької області заподіяний збиток на суму 4851 грн. 76 коп.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 23 серпня 2013 року потерпілий ОСОБА_4 порушив правила дорожнього руху, а він та ОСОБА_2 наздогнали потерпілого й ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_4 поговорити з приводу цього, але потерпілий почав ображати ОСОБА_2, схопив його за одежу и намагався витягти з автомобіля. Після цього ОСОБА_2 та потерпілий впали на асфальт, а він підійшов до них, щоб їх розняти. Потерпілого не бив, останній його оговорює. Цивільний позов потерпілого та прокурора не визнає.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 23 серпня 2013 року в м. Селидове Донецької області в темну пору доби він керував автомобілем марки «ВАЗ-21063», номерний знак НОМЕР_6, зустрів свого знайомого ОСОБА_1, який керував автомобілем марки «Volvo» та коли вони їхали в напрямку АТП по вул. Маяковського, то він побачив, що автомобіль марки «Volvo» різко загальмував та вони продовжили рух в напрямку СТО по вул. Гоголя, де вони вийшли зі своїх автомобілів та побачили біля вказаного СТО автомобіль, який створив аварійну обстановку. ОСОБА_1 підійшов до водія вказаного автомобіля ОСОБА_4 та вони почали голосно розмовляти. Після цього вони намагалися залишити місце сварки, але ОСОБА_4 раптово підійшов до його автомобіля та схопив його за футболку й намагався витягти з автомобіля. Він почав захищатися та блокувати руки ОСОБА_4, від чого вони впали на проїзну частину. До них підійшов ОСОБА_1 та став їх розтягувати. Після цього він сів у свій автомобіль та поїхав до свого гаражу, а ОСОБА_4 пішов на територію СТО. Потерпілий його спровокував та вимагає гроші за це. Проте, що потерпілий може так зробити казали інші люди. Цивільний позов потерпілого та прокурора не визнає.

Суд вважає, що такі пояснення обвинувачених подані ними з метою уникнути кримінальної відповідальності, оскільки вони спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 23.08.2013 року приблизно о 19 годині 45 хвилин він на власному автомобілі марки «Volkswagen Т5» державний номер НОМЕР_5, приїхав на територію власної станції технічного обслуговування, яка розташована за адресою АДРЕСА_3, куди в цей час заїхали два легкових автомобіля - марки «Volvo» під керуванням ОСОБА_1, та марки «ВАЗ 2106» під керуванням ОСОБА_2 та останні почали сваритися ним, обвинувачуючи його у тому, що він створив аварійну ситуацію при керуванні своїм автомобілем, що могло привести до пошкодження їх автомобілів. На цьому ґрунті між ними сталася словесна сварка, в ході якої вони висловлювалися нецензурною лайкою, а він сказав їм, щоб вони покинули територію СТО. Коли він вийшов за межі СТО, то до нього підбігли ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які знову стали висловлюватися нецензурною лайкою у бік ОСОБА_4, та продовжили словесну сварку, під час якої ОСОБА_2 став наносити удари кулаками обох рук в його обличчя, а ОСОБА_1 у свою чергу підійшов ззаду та умисно наніс йому один удар кулаком у потиличну частину голови, від якого він, не втримавши рівновагу, впав на проїжджу частину, а ОСОБА_2 сів зверху на нього та став наносити удари кулаками обох рук у голову та тулуб, а ОСОБА_1 та став наносити йому удари ногами, яки були спрямованні в його обличчя, але при цьому влучив у праву руку, якою він захищав обличчя. Від ударів він відчув сильну біль у правій руці та на деякий час втратив свідомість, а після цього двоє його знайомих відвезли його до прийомного покою Селидівської ЦМЛ.

Цивільний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона працює у ОСОБА_4 на СТО та 23.08.2013 року вона перебувала на робочому місці, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, й приблизно о 20 годині бачила, що на територію СТО приїхав ОСОБА_4, а після два автомобілі, з яких вийшли два чоловіка та між ними проходила сварка. Після цього ОСОБА_4 сказав чоловікам покинути територію СТО, а біля 20 години вийшов сам за межі території. В цей час вона почула, що ОСОБА_4 її кличе, а коли вийшла, то побачила, що ті двоє чоловіків намагалися насильно посадити останнього в автомобіль, а коли в них це не вийшло, то вони почали завдавати удари ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 23.08.2013 року приблизно о 19 годині 45 хвилин він перебував на території станції технічного обслуговування, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, куди в цей час заїхали два легкових автомобіля, з яких вийшли два чоловіка та між ними проходила сварка. Після цього ОСОБА_4 сказав чоловікам покинути територію СТО, а біля 20 години вийшов сам за межі території. В цей час він побачив, що ті двоє чоловіків намагалися насильно посадити останнього в автомобіль, а коли в них це не вийшло, то вони почали завдавати удари ОСОБА_4, після цього до його сина підійшли двоє невідомих йому чоловіків та на своєму автомобілі відвезли його до прийомного відділення лікарні м. Селидове.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що в 20-х числах серпня 2013 року приблизно о 20 годині 30 хвилин він перебував біля торгового кіоску, розташованого на АТП по вул. Гоголя м. Селидове, де в цей час бачив три автомобілі, з яких вийшли троє чоловіків та почали голосно сваритися, а через деякий час він побачив, що водій першого автомобіля (ОСОБА_4.) та водій другого автомобіля (ОСОБА_2) впали на асфальт та почали боротися.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що 23.08.2013 року він перебував біля торгового кіоску, розташованого на АТП по вул. Гоголя м. Селидове, де в цей час бачив як водії автомобілів (ОСОБА_1 та ОСОБА_2) почали сварити з іншим водієм (ОСОБА_4.), а після стали йому наносити удари.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що 23.08.2013 року близько о 20 годині він разом з ОСОБА_14 приїхали до кіоску, розташованого біля АТП по вул. Гоголя м. Селидове, де побачили ОСОБА_4 буз сорочки, обличчя якого було в крові, та він скаржився, що болить рука й голова. На їх питання «що трапилося?» ОСОБА_4 відповів, що його побили 2 чоловіка. Після цього вони посадили ОСОБА_4 до своєї машини та відвезли його до прийомного відділення Селидівської ЦМЛ. Поруч з ОСОБА_4 бачив батька останнього та жінку.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні надав показання аналогічні поясненням свідка ОСОБА_13

З протоколів пред'явлення особи для впізнання від 25.09.2013 року встановлено, що свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та потерпілий ОСОБА_4 вказали на ОСОБА_1 та ОСОБА_15 як осіб, які 23.08.2013 року біля СТО, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, наносили удари останньому.

Згідно висновку експерта № 156 від 25.09.2013 року вій дій «чоловіка кавказької національності» йому спричинена частина тілесних ушкоджень в області голови, які супроводжувалися струсом головного мозку та які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, а від дій ОСОБА_1 - спричинена частина ушкоджень в області голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також закритий перелом дистальної голівки другої п'ясткової кістки правої кисті, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

У суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції свідків, оскільки їх показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред'явленого обвинувачення та узгоджуються з іншими дослідженими доказами.

Оцінивши та об'єктивно з'ясувавши обставини кримінальних правопорушень, які підтверджуються показаннями свідків, суд прийшов до висновку про належність і допустимість зазначених доказів, оскільки вони отримані в порядку, передбаченому процесуальним законом, оскільки наявність яких мають суттєве значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а тому вважає, що вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень доказаною.

Аналіз досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про те, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України - як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Згідно зі ст. 65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_1 скоєно злочин, який в силу ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжких.

Як особистість обвинувачений характеризується з задовільного боку, не працює, не одружений, злочин вчинив вперше.

З врахуванням викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, та оцінюючи поведінку ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_1 для суспільства не перевищує положень принципу поваги до особистої свободи, а тому суд дійшов до висновку про призначення покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень у виді позбавлення волі в межах санкції статті з застосуванням вимог ст. 75, 76 КК України.

Встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_2 скоєно злочин, який в силу ст. 12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості.

Як особистість обвинувачений характеризується з задовільного боку, не працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, відносно якої він не позбавлений батьківських прав, злочин вчинив вперше.

З врахуванням викладеного, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, та оцінюючи поведінку ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення, практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_2 для суспільства не перевищує положень принципу поваги до особистої свободи, а тому суд дійшов до висновку про призначення покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень у виді громадських робіт та звільнити від призначеного покарання відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» (як особу, що не позбавлена батьківських прав, яка на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років).

Розглядаючи заявлені цивільні позови в кримінальному провадженні суд виходить з того, що він підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдали тілесних ушкоджень ОСОБА_4, а тому матеріальна шкода відповідно до ст. 1166 ЦК України підлягає стягненню з них у частковому співвідношенні, а стосовно моральної шкоди суд враховує ступінь вини кожного, наслідки, що були спричинені потерпілому, матеріальний стан, а тому вважає, що з ОСОБА_1 на користь потерпілого підлягає стягненню 3000 грн., а з ОСОБА_2 - 1000 грн.

Розглядаючи заявлений цивільний позов прокурора в кримінальному провадженні суд виходить з того, що він обґрунтований та витікає зі складу кримінального правопорушення, за яким визнано винними ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому у відповідності до ст. 1166 ЦК України він підлягає задоволенню, але розмір стягнення щодо кожного обвинувачення визначається з урахуванням спричинених наслідків, ролі кожного при вчиненні кримінального правопорушення.

Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу - відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувався.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді 150 (сто п'ятдесяти) годин громадських робіт.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році».

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4 290 (чотири тисячі двісті дев'яносто) грн. 65 коп. та моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4) на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 430 (одну тисячу чотириста тридцять) грн. 21 коп. та моральну шкоду в розмірі 1000 (одну тисячу) грн.

В решті вимог цивільного позову потерпілого у кримінальному провадженні - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) на користь Селидівської міської лікарні витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 у розмірі 3 638 (три тисячі шістсот тридцять вісім) грн. 82 коп., які відповідно до ч. 3 ст. 1206 ЦК України зарахувати до бюджету Селидівської міської ради (р/р 35429011001273 ГУ ДКСУ в м. Селидове, МФО 834016, ОКПО 04052962).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4) на користь Селидівської міської лікарні витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 у розмірі 1 212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 94 коп., які відповідно до ч. 3 ст. 1206 ЦК України зарахувати до бюджету Селидівської міської ради (р/р 35429011001273 ГУ ДКСУ в м. Селидове, МФО 834016, ОКПО 04052962).

Речові докази у кримінальному провадженні - відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя