Ухвала суду № 39703929, 09.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5312/14 Справа № 209/2180/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Гнєзділов В. Є. Доповідач - Петренко І.О. Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.

при секретарі - Кравцовій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», третя особа: ОСОБА_3 - про примусове працевлаштування, стягнення моральної шкоди, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачка звернулася до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким примусово її працевлаштувати до ПАТ ДМКД , стягнути з відповідача на її користь середній заробіток інженера-металурга за час вимушеного прогулу та 25 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що вона у червні 2013 р. закінчила Дніпродзержинський державний технічний університет та отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Обробка металів тиском» та здобула кваліфікацію інженера-металурга. Вона навчалася в університеті за державним замовленням. Після закінчення навчання їй було видане направлення на роботу до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського». Після того, як вона звернулася до відділу кадрів комбінату, їй було відмовлено у працевлаштуванні за відсутністю вакансії. Після її звернення до Генерального директора ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», їй було запропоновано посаду вальцювальника у осепрокатному цеху комбінату та машиніста конвеєра у агломераційному цеху №2 комбінату. Від цих посад вона відмовилася, оскільки вони не відповідають отриманій освіті.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках встановлених цих Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що з 2006 р. ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з відповідачем та працювала нагрівальником (зварником) металу в ремонтно-механічному цеху ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського». Наказом №779 від 19 липня 2012 р., позивачку було звільнено за прогули без поважних причин 26 та 27 червня 2012 р. відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.

16 серпня 2007 р. був укладений Договір № 3596/27-1814-02 на підготовку фахівця між Дніпродзержинським державним університетом, ОСОБА_2 та ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання студента за формою навчання - «заочна» , за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за спеціальністю « обробка металів тиском», строком навчання з 1 вересня 2007 р. по 30 червня 2012 р.( ар. сп. 25-26).

Відповідно до п. 4.2 зазначеного Договору, після закінчення університету і отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» ОСОБА_2 повинна була прибути на роботу до замовника ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» і відпрацювати у нього не менше 3 років.

Відповідно до положень п. 4.3 зазначеного Договору, у разі невиконання умови договору, звільнення з ініціативи власника або уповноваженим ним органу за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням без поважних причин до закінчення визначеного договором строку, студент зобов»язаний відшкодувати замовнику повну вартість навчання та компенсувати інші витрати, яких зазнав замовник, до терміну звільнення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» затверджено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням».

Із довідки № 4/2-18, яка видана 9 квітня 2014 р. начальником відділу кадрів Дніпродзержинського державного технічного університету, встановлено, що ОСОБА_2 була зарахована на перший курс заочної форми навчання металургійного факультету на умовах контракту Наказом Ректора Дніпродзержинського державного технічного університету № 507 від 1 серпня 2007 р. та Наказом № 371 від 25 травня 2012 р. відрахована з числа студентів університету в зв'язку з присвоєнням кваліфікації «бакалавра» технолога-металурга, отримала диплом бакалавра НОМЕР_1.( ар. сп. 62).

Після отримання освіти та отримання диплома за спеціальністю, позивачка ОСОБА_2 не виконала умови Договору № 3596/27-1814-02 на підготовку фахівця між Дніпродзержинським державним технічним університетом, ОСОБА_2 та ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», відповідно до якого повинна була, як випускниця, яка уклала угоду з вищим навчальним закладом, після навчання відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років, не звернулася як молодий спеціаліст до адміністрації комбінату з направленням на роботу ( ар.сп.6, 54) , а склала іспити та була зарахована на денну форму навчання для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст». Наказом Ректора Дніпродзержинського державного технічного університету № 455 від 27 липня 2012 р. та Наказом № 430 від 27 червня 2013 р. відрахована з числа студентів денної форми навчання металургійного факультету університету в зв'язку з отриманням повної вищої освіти, присвоєнням кваліфікації інженера- металурга, отримала диплом спеціаліста НОМЕР_2 ( ар.сп.7).

Таким чином, встановлено, що сторони дійсно уклали Договір № 3596/27-1814-02 на підготовку фахівця між Дніпродзержинським державним університетом, ОСОБА_2 та ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», яке було реформоване у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання студента за формою навчання заочна за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за спеціальністю «обробка металів тиском», строком навчання з 1 вересня 2007 р. по 30 червня 2012 р.

Також встановлено, що сторони не укладали договору та відповідач не брав на себе зобов'язання на підготовку фахівця за державним замовленням між Дніпродзержинським державним університетом, ОСОБА_2 та ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», відповідно до якого відповідач взяв би на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання студента за формою навчання денною за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» за спеціальністю «обробка металів тиском», строком навчання з 2012 р. по 2013 р.

Таким чином, суд вважає, що відмова адміністрації ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» у працевлаштуванні за спеціальністю ОСОБА_2, яка закінчила Дніпродзержинський державний технічний університет в травні 2013 р. відповідно до направлення на роботу №85 від 25 червня 2013 р. є правомірною, оскільки на той час вона не мала статусу випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалася за державним замовленням ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського».

Доводи апеляційної скарги про те , що відповідач зобов»язаний був відповідно до направлення на роботу №85 від 25 червня 2013 р. працевлаштувати позивачку відповідно до її здобутої кваліфікації визнати обґрунтованими не можна .

Як вище зазначалося ОСОБА_2 на вказану дату не мала статусу випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалася за державним замовленням ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського».

Як вбачається з п. 1.1. договору № 13-0667-02 від 18 березня 2013 року між Дніпродзержинським державним технічним університетом та ПАТ «Дніпровський меткомбінат» про співробітництво в галузі освітньої діяльності, пов'язаної з наданням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до бакалавра, спеціаліста, магістра та працевлаштування випускників (далі - Договір), предметом цього договору є підготовка спеціалістів з повною вищою освітою чисельністю 10 чоловік в рік на замовлення ПАТ «Дніпровський меткомбінат», згідно додатку ( ар. сп. 21-24).

В цьому ж пункті зазначено , що їх працевлаштування на підприємстві можливе при наявності вакантних місць.

Згідно з п. 2.2.1. Договору, замовник бере на себе обов'язки організувати формування попереднього контингенту молодих спеціалістів в обсязі 10 чоловік з числа кращих студентів IV-V курсів з подальшим їх працевлаштуванням при наявності вакантних місць.

Згідно з п. 2.2.5. Договору, замовник бере на себе обов'язки працевлаштувати на підставі цього договору 10 молодих спеціалістів за фахом на робочі місця та інженерні посади, при наявності вакансій, згідно з штатним розкладом.

У зазначеному договорі ніяких зобов'язань у позивача ПАТ «Дніпровський меткомбінат» саме перед позивачем ОСОБА_2 , особисто, не існує, так як, згідно з додатком до договору, кількість спеціалістів, замовлених ПАТ «Дніпровським меткомбінатом» за спеціальністю «Обробка металів ; тиском», дорівнює одному, без зазначення конкретної особи, а це не дає ніяких підстав позивачу вважати саме себе тим єдиним спеціалістом. Більш того, ПАТ «Дніпровський меткомбінат» взагалі не організував формування попереднього контингенту молодих спеціалістів в обсязі 10 чоловік з числа кращих студентів IV-V курсів, а позивач в свою чергу не надала ніяких доказів, згідно яких можливо було б вважати її кращим студентом за своєю спеціальністю, що передбачено в п. 2.2 договору.

Трьохстороннього договору між підприємством , студентом- позивачкою та навчальним закладом не укладалося.

Також ніяких попередніх угод щодо працевлаштування між позивачем та відповідачем не укладалось та відповідач не брав на себе зобов'язання на підготовку фахівця за державним замовленням між Дніпродзержинським державним університетом, ОСОБА_2 та ПАТ «ДМКД», відповідно до якого відповідач взяв би на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання студента за формою навчання «денною» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» за спеціальністю «обробка металів тиском», строком навчання з 2012 року по 2013 рік. В зв'язку з чим, вбачається відсутність будь-яких зобов'язань відповідача перед позивачем.

Однак, не зважаючи на відсутність будь-яких зобов'язань перед позивачем, відділом кадрів «Дніпровський меткомбінат» за вказівкою Генерального директора ОСОБА_3, була проведена робота з можливості працевлаштування позивача ОСОБА_2 на загальних умовах .

Твердження ОСОБА_2 про те , що її мали працевлаштувати на будь-яку роботу у відповідача , про що вона ніби то заявляла , суперечать її позовним вимогам, заявленим в суді першої інстанції , що і були предметом вивчення, та доводам апеляційної скарги , де вона ставила питання про працевлаштування на посаду , що відповідає отриманій освіті та фаху.

Що стосується решти доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-314 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: