Ухвала суду № 39703454, 09.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 р. Справа № 815/7134/13-а

Категорія: 8.2 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Кравченка К.В.при секретаріДанюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробнича фірма "Трансспецбуд" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2013 року №0002452260 та від 25.07.2013 року №0002442260, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 25.07.2013 року №0002452260 та від 25.07.2013 року №0002442260.

Суд першої інстанції своєю постановою від 31 жовтня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 25.07.2013 року № 0002452260 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробнича фірма "Трансспецбуд" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 353 212 (триста п'ятдесят три тисячі двісті дванадцять), 00 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 285 490 (двісті вісімдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто), 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 67 722 (шістдесят сім тисяч сімсот двадцять дві), 00 грн.

Скасував податкове повідомлення - рішення від 25.07.2013 року № 0002442260 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробнича фірма "Трансспецбуд" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 578 370 (п'ятьсот сімдесят вісім тисяч триста сімдесят),00 грн., в тому числі за основним платежем 462 696 ( чотириста шістдесят дві тисячі шістсот дев'яносто шість), 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 115 674 (сто п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири),00 грн.

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 07 липня 2013 року №613/22-3; 614/22-3; 615/22-3; 624/17-2 та направлення від 25.06.2013р. №663, 002392, 002393 згідно з Наказом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 20 травня 2013 року за №612 податковий орган провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт №30/15-54-22-01/31185950 від 09 липня 2013 року.

За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2013 року форми "Р": № 0002452260, яким позивачу за порушення п.1.23 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР та пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.2, п.138.4, пп.138.8.1 п. 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 353 212,00, в тому числі за основним платежем 285 490 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 67 722 грн.; № 0002442260, яким позивачу за порушення пп.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 578370,00 грн., в тому числі за основним платежем 462696 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 115674 грн.

Як вачається з матеріалів справи, а саме з декларації за І квартал 2010р. ТОВ «БВФ «Трансспецбуд» у рядку 2.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів» відобразило у складі доходів суму, як безоплатно отримані матеріали, 206 390 грн. ( у т.ч. вартість рельсо-шпальної решітки 200 502 грн.).

Крім того, після виявлення в себе помилки, позивач сплатив податок та штраф, що підтверджується копіює платіжного доручення №1086 від 18 травня 2010 р.

Таким чином, донарахований податок на прибуток та штрафні санкції були засновані відповідачем неправомірно. Адже відповідно до п.17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетом та державними цільовими фондами» який був чинним в І та ІІ кварталах 2010р. : «Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий періоді, збільшену на суму штрафу розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються».

Крім того, ІV квартал 2009 року працівники податкового органу підприємство позивача вже перевіряли. За відомостями акту перевірки від 03 серпня 2010 року перевіряючі інспектори на будь-які зауваження та на донарахування спірного доходу не вказували.

Також, судова колегія вважає хибним висновок відповідача, викладений в акті перевірки, про невизнання витрат позивача через відсутність підтверджуючих первинних документів за договорами, які позивач уклав з контрагентами: ТОВ «БК «Рубікон», ТОВ «Тіса - Інвес», ПП «Фараон» з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся, позивач уклав договори підряду на виконання будівельно-монтажних робіт:

- з ТОВ «БК «Рубікон» договори від 03.09.2009р; від 16.09.2009р.; від 29.03.2010р.; від 28.04.2010р; від 01.06.2010р.; від 17.06.2010р.; від 01.09.2010р.; від 21.10.2010р.; від 30.10.2010р.; від 02.11.2010р.; від 06.11.2010р.; від 17.11.2010р.; від 14.12.2010р.; від 14.12.2010р.;

- з ТОВ «Тіса-Інвест» договори від 20.01.2011р.; від 25.02.2011р.; від 04.04.2011р.;

- з ПП «Фараон» договори від 14.10.2011р.; від 28.12.2011р.; від 12.01.2012р.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 цього Закону.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.8 статі 138 собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких витрат, виконанням робіт,наданням послуг, а саме : прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних фондів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, інших прямих витрат, в тому числі витрат з придбання електроенергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи зазначене вбачається, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Висновки податкового органу про відсутність підтверджуючих первинних документів, обов'язковість ведення яких і зберігання передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку спростовуються первинними документами, які містяться в матеріалах справи та були надані позивачем під час проведення перевірки. Зокрема, договори, прибуткові та податкові накладні, акти виконаних робіт форми КБ-2 та довідки про вартість будівельних робіт форми КБ-3, регістри бухгалтерського обліку, платіжні доручення про сплату вказаних робіт підрядниками і оплату, отриману від замовників, реєстри податкових накладних, які підтверджують виконання сторонами операцій з поставки будівельно-монтажних робіт.

Також, колегія суддів вважає невірним висновок податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту за період з травня по серпень 2010 року суми у загальному розмірі 155 604 грн. по договірним взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «БК «Рубікон» та за період квітень-серпень 2010р. на загальну суму 307 092 грн. по договірним взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Айленд і К», враховуючи наступне.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як вже було зазначено вище, позивач уклав з ТОВ «БК«Рубікон» в періоді, що перевірявся, ряд договорів підряду на виконання будівельно-монтажних робіт.

Також встановлено, що позивач уклав з ТОВ «Айленд і К» договір постачання будівельних матеріалів від 20.01.2010р. №20/01-10. Відповідно до якого позивач як Покупець з однієї сторони, ТОВ «Айленд і К» як Продавець з іншої сторони.

Як зазначено в акті перевірки, основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Також, 10 серпня 2007 року позивач отримав ліцензію на будівельну діяльність Міністерства регіонального розвитку та будівництва №30-Л (серії АВ №357342).

Таким чином, даний факт є підтвердженням того, що діяльність позивача реально пов'язана з здійсненням будівельних робіт.

Судова колегія вважає хибним висновок відповідача про те, що визнання банкрутом ТОВ «Айленд і К» та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ є беззаперечною підставою вважати, що господарські операції з позивачем не мали реального характеру, оскільки позивач та його контрагенти на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також були зареєстровані платниками ПДВ, що підтверджується копіями відповідних свідоцтв.

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі матеріалів справи та оцінки представлених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробнича фірма "Трансспецбуд" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2013 року №0002452260 та від 25.07.2013 року №0002442260 є обґрунтованим, а отже підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробнича фірма "Трансспецбуд" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2013 року №0002452260 та від 25.07.2013 року №0002442260, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя К.В. Кравченко