Постанова № 39703430, 03.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03 червня 2014 року 15 год. 45 хв. № 826/2719/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Генеральної прокуратури України до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, третя особа: Рада міністрів Автономної Республіки Крим, про визнання протиправними та скасування постанов і рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 03 березня 2014 року надійшов позов Генеральної прокуратури України (далі - позивач) до Верховної Ради Автономної Республіки Крим (далі - відповідач, ВР АРК) про визнання протиправними та скасування постанови відповідача від 27 лютого 2014 року № 1630-6/14 "Про організацію та проведення республіканського (місцевого) референдуму з питань удосконалення статусу і повноважень Автономної Республіки Крим" та рішень відповідача від 27 лютого 2014 року № 1631-6/14 "Про висловлення недовіри Раді міністрів Автономної Республіки Крим та припинення її діяльності" і № 1656-6/14 "Про призначення ОСОБА_3 на посаду Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим" (далі - оскаржувані постанова, рішення).

Одночасно з позовом (у його прохальній частині) уповноваженим представником позивача заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних постанови і рішень.

Ухвалами судді Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишина В.М. від 03 березня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/2719/14 (далі - справа № 826/2719/14, справа), у якій призначено попереднє судове засідання, а також призначено судове засідання на 04 березня 2014 року для розгляду та вирішення заявленого клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

До суду 04 березня 2014 року від уповноваженого представника позивача надійшли письмові доповнення до позову із вимогами, окрім визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанови і рішень, також про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 28 лютого 2014 року щодо затвердження складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим і щодо внесення змін до складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим та рішення Президії відповідача від 03 березня 2014 року № 1691-6/14 "Про деякі питання забезпечення організації та проведення республіканського (місцевого) референдуму в Автономній Республіці Крим" (далі - оскаржувані рішення).

Одночасно з доповненнями до позову (у їх прохальній частині) уповноваженим представником позивача заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 04 березня 2014 року, згідно з ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вказані доповнення до позову прийнято до розгляду та вирішення при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Крім того, ухвалою суду від 04 березня 2014 року задоволено клопотання уповноваженого представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а саме до прийняття у справі судового рішення по суті зупинено дію оскаржуваних постанови і рішень.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Амельохіна В.В. від 06 березня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/3005/14 (далі - справа № 826/3005/14) за позовом Генеральної прокуратури України до ВР АРК про визнання протиправною та скасування постанови ВР АРК від 06 березня 2014 року № 1702-6/14 "Про проведення загальнокримського референдуму" 16 березня 2014 року (далі - оскаржувана постанова), призначено судове засідання на 07 березня 2014 року для розгляду та вирішення заявленого уповноваженим представником Генеральної прокуратури України клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, а також об'єднано в одне провадження справу № 826/3005/14 та справу № 826/2719/14 із присвоєнням об'єднаним справам загального № 826/2719/14.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишина В.М. від 07 березня 2014 року об'єднану справу № 826/2719/14 прийнято до провадження.

Крім того, ухвалою суду від 07 березня 2014 року задоволено клопотання уповноваженого представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а саме до прийняття у справі судового рішення по суті зупинено дію оскаржуваної постанови № 1702-6/14 та заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії на її виконання.

До суду 12 березня 2014 року від уповноваженого представника позивача надійшли письмові доповнення до позову із вимогами, окрім визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов і рішень, також про визнання протиправними та скасування постанов і рішень відповідача, а саме:

- постанови від 06 березня 2014 року № 1704-6/14 "Про зміни в системі і структурі органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим";

- постанови від 06 березня 2014 року № 1720-6/14 "Про правосуддя в Автономній Республіці Крим";

- рішення від 09 березня 2014 року щодо районних державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим;

- постанови від 11 березня 2014 року № 1727-6/14 "Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя";

- рішення від 11 березня 2014 року № 1730-6/14 "Про деякі питання організації і діяльності Державної телерадіокомпанії "Крим" та Державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" (далі - оскаржувані постанови, рішення).

Одночасно з доповненнями до позову (у їх прохальній частині) уповноваженим представником позивача заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних постанов і рішень та заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії на їх виконання, крім оскаржуваної постанови № 1727-6/14.

Ухвалами суду від 12 березня 2014 року, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, вказані доповнення до позову прийнято до розгляду та вирішення при прийнятті у справі судового рішення по суті, а також призначено судове засідання на 13 березня 2014 року для розгляду та вирішення заявлених клопотань про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 13 березня 2014 року задоволено клопотання уповноваженого представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а саме до прийняття у справі судового рішення по суті зупинено дію оскаржуваних постанов і рішень.

До суду 13 березня 2014 року від уповноваженого представника позивача надійшло письмове доповнення до позову із вимогою, окрім визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов і рішень, також про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 11 березня 2014 року № 1732-6/14 "Про внесення змін до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 22 січня 2014 року № 1576-6/14 "Про бюджет Автономної Республіки на 2014 рік" та деяких нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим" (далі - оскаржувана постанова).

Одночасно з доповненням до позову (у його прохальній частині) уповноваженим представником позивача заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови.

Ухвалами суду від 13 березня 2014 року, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, вказані доповнення до позову прийнято до розгляду та вирішення при прийнятті у справі судового рішення по суті, а також призначено судове засідання на 14 березня 2014 року для розгляду та вирішення заявленого клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 14 березня 2014 року задоволено клопотання уповноваженого представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а саме до прийняття у справі судового рішення по суті зупинено дію оскаржуваної постанови.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменка В.А. від 13 березня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/3194/14 (далі - справа № 826/3194/14) за позовами Генеральної прокуратури України до ВР АРК про визнання протиправними та скасування постанов і рішень ВР АРК, а саме:

- постанови від 06 березня 2014 року № 1704-6/14 "Про зміни в системі і структурі органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим";

- постанови від 06 березня 2014 року № 1720-6/14 "Про правосуддя в Автономній Республіці Крим";

- рішення від 09 березня 2014 року щодо районних державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим;

- постанови від 11 березня 2014 року № 1727-6/14 "Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя";

- рішення від 11 березня 2014 року № 1730-6/14 "Про деякі питання організації і діяльності Державної телерадіокомпанії "Крим" та Державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим";

- постанови від 11 березня 2014 року № 1731-6/14 "Про деякі питання забезпечення життєдіяльності на території Автономної Республіки Крим" (далі - оскаржувані постанови, рішення).

Крім того, ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменка В.А. від 14 березня 2014 року у справі № 826/3194/14 задоволено частково клопотання уповноваженого представника Генеральної прокуратури України про вжиття заходів забезпечення позову, а саме зупинено дію оскаржуваної постанови № 1731-6/14 до набрання законної сили судовим рішенням у вказаній справі.

До суду 14 березня 2014 року від уповноваженого представника позивача надійшло письмове доповнення до позову із вимогою, окрім визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов і рішень, також про визнання протиправними та скасування постанов відповідача від 11 березня 2014 року:

- № 1734-6/14 "Про затвердження Положення про Народну дружину Криму";

- № 1735-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Міністерство внутрішніх справ Автономної Республіки Крим";

- № 1736-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Прокуратуру Автономної Республіки Крим";

- № 1737-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Податкову службу Автономної Республіки Крим";

- № 1739-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Пенсійний фонд Автономної Республіки Крим" (далі - оскаржувані постанови).

Одночасно з доповненням до позову (у його прохальній частині) уповноваженим представником позивача заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних постанов та заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії на їх виконання.

Ухвалою суду від 14 березня 2014 року, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, вказані доповнення до позову прийнято до розгляду та вирішення при прийнятті у судового рішення по суті.

Ухвалою суду від 17 березня 2014 року задоволено клопотання уповноваженого представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а саме до прийняття у справі судового рішення по суті зупинено дію оскаржуваних постанов.

Ухвалою суду від 17 березня 2014 року об'єднано в одне провадження справу № 826/3194/14 та справу № 826/2719/14 із присвоєнням об'єднаній справі загального № 826/2719/14.

У попередньому судовому засіданні 17 березня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 КАС України, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Раду міністрів Автономної Республіки Крим (далі - третя особа, Рада міністрів АРК).

Ухвалою суду від 17 березня 2014 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов, з урахуванням письмових доповнень до нього, підтримав та просив задовольнити його повністю.

Уповноважений представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач, з урахуванням ч. 11 ст. 35 КАС України, повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Представник третьої особи у судове засідання 25 березня 2014 року також не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа, з урахуванням ч. 11 ст. 35 КАС України, повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшла.

Враховуючи вище викладені обставини та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 25 березня 2014 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача та третю особу повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як з'ясовано судом під час розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, відповідачем прийнято наступні оскаржувані постанови і рішення:

1. постанову від 27 лютого 2014 року № 1630-6/14 "Про організацію та проведення республіканського (місцевого) референдуму з питань удосконалення статусу і повноважень Автономної Республіки Крим", яким проведення республіканського (місцевого) референдуму призначено на 25 травня 2014 року;

2 рішення від 27 лютого 2014 року № 1631-6/14 "Про висловлення недовіри Раді міністрів Автономної Республіки Крим та припинення її діяльності", яким: діяльність Ради міністрів АРК за 2013 рік за результатами її звіту визнано в цілому незадовільною; висловлено недовіру Раді міністрів АРК внаслідок визнання її звіту в цілому незадовільним; припинено повноваження Ради міністрів АРК у зв'язку з висловленням їй недовіри; звільнено ОСОБА_4 з посади Голови Ради міністрів АРК у порядку, визначеному ст. 136 Конституції України;

3. рішення від 27 лютого 2014 року № 1656-6/14 "Про призначення ОСОБА_3 на посаду Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим", яким призначено ОСОБА_3 на посаду Голови Ради міністрів АРК у порядку, визначеному ст. 136 Конституції України;

4. рішення від 28 лютого 2014 року щодо затвердження складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

5. рішення від 28 лютого 2014 року щодо внесення змін до складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

6. рішення Президії від 03 березня 2014 року № 1691-6/14 "Про деякі питання забезпечення організації та проведення республіканського (місцевого) референдуму в Автономній Республіці Крим";

7. постанову від 06 березня 2014 року № 1702-6/14 "Про проведення загальнокримського референдуму", якою, зокрема, прийнято рішення про вхід до складу Російської Федерації у якості суб'єкта Російської Федерації та призначення на 16 березня 2014 року загальнокримського референдуму, включаючи місто Севастополь;

8. постанову від 06 березня 2014 року № 1704-6/14 "Про зміни в системі і структурі органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим";

9. постанову від 06 березня 2014 року № 1720-6/14 "Про правосуддя в Автономній Республіці Крим", згідно з якою, правосуддя в Автономній Республіці Крим (далі - АРК) здійснюється на підставі і відповідно до Конституції АРК, законів України в частині, яка не суперечить Конституції АРК, нормативно-правових актів ВР АРК. Суди, які діють на території АРК, є самостійними та утворюють систему органів судової влади АРК, яка є незалежною від системи органів судової влади України. Судами АРК застосовуються Конституція АРК, нормативно-правові акти ВР АРК, акти Ради міністрів АРК;

10. рішення від 09 березня 2014 року щодо районних державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим;

11. постанову від 11 березня 2014 року № 1727-6/14 "Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя", яким затверджено Декларацію про незалежність АРК і міста Севастополя;

12. рішення від 11 березня 2014 року № 1730-6/14 "Про деякі питання організації і діяльності Державної телерадіокомпанії "Крим" та Державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим", яким визначено, що діяльність державної телерадіокомпанії "Крим" (далі - ДТРК "Крим") та державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" (далі - ДП "РТПЦ АРК") скеровується та координується Міністерством інформації і масових комунікацій АРК;

13. постанову від 11 березня 2014 року № 1731-6/14 "Про деякі питання забезпечення життєдіяльності на території Автономної Республіки Крим";

14. постанову від 11 березня 2014 року № 1732-6/14 "Про внесення змін до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 22 січня 2014 року № 1576-6/14 "Про бюджет Автономної Республіки на 2014 рік" та деяких нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим";

15. постанову від 11 березня 2014 року № 1734-6/14 "Про затвердження Положення про Народну дружину Криму";

16. постанову від 11 березня 2014 року № 1735-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Міністерство внутрішніх справ Автономної Республіки Крим";

17. постанову від 11 березня 2014 року № 1736-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Прокуратуру Автономної Республіки Крим";

18. постанову від 11 березня 2014 року № 1737-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Податкову службу Автономної Республіки Крим";

19. постанову від 11 березня 2014 року № 1739-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Пенсійний фонд Автономної Республіки Крим".

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов і рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, згідно зі ст. 2, ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 134, 135, ч.ч. 1, 4, 5 ст. 136 Конституції України, суверенітет України поширюється на всю її територію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України.

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, депутати якої обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п'ять років. Припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим має наслідком припинення повноважень її депутатів.

Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із Президентом України.

Повноваження, порядок формування і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1, ч. 1 ст. 37 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" від 23 грудня 1998 року № 350-XIV (далі - Конституція АРК), Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Автономна Республіка Крим здійснює також повноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України.

Повноваження, порядок формування і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України і законами України, Конституцією Автономної Республіки Крим і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим є представницьким органом Автономної Республіки Крим і здійснює представницькі, нормотворчі, контрольні функції та повноваження в межах своєї компетенції.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим є виконавчим органом Автономної Республіки Крим і здійснює виконавчі функції та повноваження в межах своєї компетенції.

Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за поданням Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим і за погодженням з Президентом України.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим", Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням з Президентом України.

І. Стосовно оскаржуваних постанови від 27 лютого 2014 року № 1630-6/14 "Про організацію та проведення республіканського (місцевого) референдуму з питань удосконалення статусу і повноважень Автономної Республіки Крим", рішення від 27 лютого 2014 року № 1631-6/14 "Про висловлення недовіри Раді міністрів Автономної Республіки Крим та припинення її діяльності", рішення від 27 лютого 2014 року № 1656-6/14 "Про призначення ОСОБА_3 на посаду Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим", рішення від 28 лютого 2014 року щодо затвердження складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішення від 28 лютого 2014 року щодо внесення змін до складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішення Президії від 03 березня 2014 року № 1691-6/14 "Про деякі питання забезпечення організації та проведення республіканського (місцевого) референдуму в Автономній Республіці Крим" та постанови від 06 березня 2014 року № 1702-6/14 "Про проведення загальнокримського референдуму" 16 березня 2014 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про всеукраїнський референдум", всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України (далі - громадяни) рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок підготовки і проведення всеукраїнського референдуму регулюється Конституцією України, цим Законом, а також іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст.ст. 72, 73, п. 2 ст. 85 Конституції України, всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

До повноважень Верховної Ради України належить: призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених ст. 73 цієї Конституції.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що перелічені вище оскаржувані постанови і рішення є протиправними, оскільки, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, оскаржувані рішення щодо висловлення недовіри Раді міністрів АРК та припинення її діяльності та призначення Голови Ради міністрів АРК прийняті відповідачем без відповідного погодження із Президентом України, а оскаржувана постанова щодо організації та проведення республіканського (місцевого) референдуму з питань удосконалення статусу і повноважень АРК порушує основні засади національної безпеки України.

ОСОБА_3 не наділений владними повноваженнями на вчинення дій від імені Голови Ради міністрів АРК, у зв'язку з чим не може ініціювати зміни в уряді АРК та вносити подання про призначення заступників Голови Ради міністрів АРК, міністрів та голів республіканських комітетів АРК.

Проведення референдуму з того чи іншого питання у межах окремої адміністративно-територіальної одиниці чинним законодавством України не передбачено.

Відповідно до норм законодавства, у тому числі чинного на момент виникнення спірних правовідносин, проведення всеукраїнського референдуму призначається Верховною Радою України.

Проведення АРК місцевого референдуму з питань території України, її правового статусу та входження до складу іншої держави суперечить нормам Конституції України. До того ж, як уже зазначено вище, призначення референдуму із зазначених питань, затвердження порядку його організації та проведення не відноситься до повноважень АРК.

Закон України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", яким регулювались питання проведення всеукраїнських референдумів, референдумів Республіки Крим та місцевих (в межах адміністративно-територіальних одиниць) референдумів, втратив чинність 28 листопада 2012 року.

Отже, на час прийняття оскаржуваної постанови щодо проведення загальнокримського референдуму відсутня законодавча база, яка б регулювала питання призначення, організації та проведення такого референдуму.

Під час розгляду справи судом також з'ясовано, що Указом Президента України від 07 березня 2014 року № 261/2014 "Про зупинення дії постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 06 березня 2014 року № 1702-6/14 "Про проведення загальнокримського референдуму, зупинено дію оскаржуваної постанови № 1702-6/14 у зв'язку з тим, що вона порушує вимоги ст.ст. 135, 136 Конституції України, ч. 3 ст. 1 Конституції АРК та ст.ст. 1, 10 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим", згідно з якими, як уже зазначено вище, нормативно-правові акти ВР АРК не можуть суперечити Конституції та законам України, приймаються відповідно до них та на їх виконання, а ВР АРК має здійснювати свої повноваження на підставі Конституції та законів України, Конституції АРК, приймати рішення і постанови у межах своїх повноважень.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 11 березня 2014 року № 857-VII "Про заяву Верховної Ради України у зв'язку із зупиненням дії рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 06 березня 2014 року про проведення 16 березня 2014 року загальнокримського референдуму", Верховна Рада України, зокрема, констатувала, що оскаржувана постанова № 1702-6/14 суперечить нормам Конституції України.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14 березня 2014 року № 2-рп/2014 у справі за конституційним поданням виконуючого обов'язки Президента України, Голови Верховної Ради України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанови ВР АРК "Про проведення загально кримського референдуму" (справа про проведення місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим), оскаржувана постанова № 1702-6/14 визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), а тому втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-рп/2014 у справі № 1-13/2014.

ІІ. Стосовно оскаржуваних постанови від 06 березня 2014 року № 1704-6/14 "Про зміни в системі і структурі органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим", постанови від 06 березня 2014 року № 1720-6/14 "Про правосуддя в Автономній Республіці Крим", рішення від 09 березня 2014 року щодо районних державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим та постанови від 11 березня 2014 року № 1727-6/14 "Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" суд зазначає наступне.

Оскаржувана постанова, якою затверджено Декларацію про незалежність АРК і міста Севастополя, суперечить нормам Конституції України та порушує основні засади національної безпеки, встановлені Законом України "Про основи національної безпеки України". Відповідачем фактично прийнято рішення про вихід АРК зі складу України, що, виходячи з норм Конституції України, є неприпустимим.

Указом Президента України від 14 березня 2014 року № 296/2014 "Про зупинення дії постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року № 1727-6/14 "Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя", зупинено дію оскаржуваної постанови № 1727-6/14 як такої, що не відповідає Конституції та законам України.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2014 року № 3-рп/2014 у справі за конституційним поданням виконуючого обов'язки Президента України, Голови Верховної Ради України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанови ВР АРК "Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя", оскаржувана постанова № 1727-6/14 є такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), а тому втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 3-рп/2014 у справі № 1-15/2014.

Відповідно до п.п. 12, 15 ст. 92, ч. 2 ст. 135 Конституції України, виключно законами України визначаються: організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби; засади місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 118, ч. 2 ст. 120 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим", Рада міністрів Автономної Республіки Крим є урядом Автономної Республіки Крим.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим є вищим органом у системі органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим здійснює виконавчу владу в Автономній Республіці Крим безпосередньо та через міністерства Автономної Республіки Крим, республіканські комітети Автономної Республіки Крим, інші органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим (далі - органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим), спрямовує, координує та контролює діяльність таких органів.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 3, п. 24 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим", діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим визначається Конституцією України, цим Законом, Конституцією Автономної Республіки Крим, регламентом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, іншими нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим в межах її повноважень.

До відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим належить: створення і ліквідація за пропозицією Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим в межах коштів, передбачених бюджетом.

Відповідно до ч. 4 ст. 136 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим", Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із Президентом України.

Тобто, як вбачається з вище викладених норм, умовою для створення і ліквідації за пропозицією Голови Ради міністрів АРК міністерств і республіканських комітетів АРК, за переконанням суду, є легітимність призначення Голови Ради міністрів АРК на посаду.

Згідно з п. 14 ст. 92, ч. 6 ст. 136 Конституції України, виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.

Правосуддя в Автономній Республіці Крим здійснюється судами, що належать до єдиної системи суддів України.

При цьому, відповідно до п.п. 1-3 оскаржуваної постанови № 1720-6/14, правосуддя в АРК здійснюється на підставі і згідно Конституції АРК, законів України в частині, що не суперечить Конституції АРК, нормативно-правовим актам ВР АРК.

Суди, які діють на території АРК, є самостійними і утворюють систему органів судової влади АРК, незалежну від системи органів судової влади України.

Судами АРК застосовуються Конституція АРК, нормативно-правові акти ВР АРК, акти Ради міністрів АРК.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що в Україні діє єдина система судів України. Питання судоустрою та судочинства визначаються виключно законами України, а тому визначення відповідачем порядку здійснення правосуддя на території АРК суперечить нормам Конституції та законів України.

ІІІ. Стосовно оскаржуваного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року № 1730-6/14 "Про деякі питання організації і діяльності Державної телерадіокомпанії "Крим" та Державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" суд зазначає наступне.

ДТРК "Крим" та ДП "РТПЦ АРК" є державними підприємствами, управління якими, згідно із законодавством України та їх статутними документами, здійснюється відповідними уповноваженими органами державної влади, до яких відповідач не належить. Перепідпорядкування Міністерству інформації та масових комунікацій АРК діяльності вказаних телерадіоорганізацій не узгоджується з нормами Конституції та законів України. Крім того, Міністерство інформації та масових комунікацій АРК створено всупереч нормам Конституції та законів України, що також підтверджує факт відсутності правових підстав для підпорядкування вказаному Міністерству діяльності ДТРК "Крим" та ДП "РТПЦ АРК".

Зокрема, відповідно до п. 11 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються: засади утворення і діяльності засобів масової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 3, ч.ч. 1-3, 7 ст. 7, ч.ч. 1-3 ст. 13 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", законодавство України про телебачення і радіомовлення складається з Конституції України, Закону України "Про інформацію", цього Закону, законів України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України", "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", "Про телекомунікації", "Про радіочастотний ресурс України", міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада України визначає державну політику щодо телебачення і радіомовлення, законодавчі основи її реалізації, гарантії соціального і правового захисту працівників цієї сфери.

Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної політики щодо телебачення і радіомовлення, координує діяльність міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.

Забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері телебачення і радіомовлення покладаються на центральний орган виконавчої влади.

Повноваження інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері телебачення і радіомовлення визначаються законодавством України про телебачення і радіомовлення.

Порядок створення державних телерадіоорганізацій, порядок призначення їх керівників, формування керівних та наглядових органів визначаються законами України.

Державні телерадіоорганізації можуть створюватися органами державної влади відповідно до їх функцій та повноважень. Державні телерадіоорганізації є державними підприємствами.

У своїй діяльності державні телерадіоорганізації керуються Конституцією України, законами України та реалізують основні завдання, визначені цим Законом.

Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 1995 року № 129 "Питання Державного комітету телебачення і радіомовлення", утворено на базі Державної телерадіомовної компанії, її підприємств та організацій, зокрема, ДТРК "Крим", підпорядкувавши їх Державному комітетові телебачення і радіомовлення.

Згідно з Переліком підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що передаються до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 1993 року № 72 "Про заходи щодо організації виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", Радіотелевізійний передавальний центр Криму передано до сфери управління Мінзв'язку.

Міністерства, інші підвідомчі Кабінетові Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснюють управління майном підприємств, установ і організацій, що належать до їхньої сфери управління.

Тобто, як вбачається з вище викладених норм, перепідпорядкування діяльності ДТРК "Крим" та ДП "РТПЦ АРК" Міністерству інформації та масових комунікацій АРК суперечить нормам Конституції та законів України.

IV. Стосовно оскаржуваної постанови від 11 березня 2014 року № 1732-6/14 "Про внесення змін до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 22 січня 2014 року № 1576-6/14 "Про бюджет Автономної Республіки на 2014 рік" та деяких нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим" суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що оскаржуваною постановою № 1732-6/14 передбачено фінансування видатків на проведення 16 березня 2014 року загальнокримського референдуму за рахунок коштів бюджету АРК.

Відповідно до п. 4 ст. 138 Конституції України, до відання Автономної Республіки Крим належить: розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України.

Однак, ухвалою суду від 04 березня 2014 року про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до прийняття у справі судового рішення по суті зупинено дію, зокрема, оскаржуваного рішення Президії відповідача від 03 березня 2014 року № 1691-6/14 "Про деякі питання забезпечення організації та проведення республіканського (місцевого) референдуму в Автономній Республіці Крим".

Крім того, ухвалою суду від 07 березня 2014 року про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до прийняття у справі судового рішення по суті зупинено дію оскаржуваної постанови від 06 березня 2014 року № 1702-6/14 "Про проведення загальнокримського референдуму" 16 березня 2014 року, а також заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії на її виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 257, ч. 5 ст. 118 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що відповідач повинен був виконати судові рішення та, як наслідок, утриматися від прийняття оскаржуваної постанови № 1732-6/14 щодо внесення змін до бюджету АРК на 2014 рік у зв'язку із проведенням 16 березня 2014 року загальнокримського референдуму.

V. Стосовно оскаржуваних постанов від 11 березня 2014 року № 1734-6/14 "Про затвердження Положення про Народну дружину Криму", № 1735-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Міністерство внутрішніх справ Автономної Республіки Крим", № 1736-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Прокуратуру Автономної Республіки Крим", № 1737-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Податкову службу Автономної Республіки Крим" та № 1739-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Пенсійний фонд Автономної Республіки Крим" суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 8, ст. 75, п.п. 12, 14, 17 ст. 92 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Виключно законами України визначаються: організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби; організація і діяльність прокуратури; основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку.

Згідно зі ст. 134 Конституції України, ч. 1 ст. 1 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" від 23 грудня 1998 року № 350-XIV, Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Тобто, як вбачається з вище викладених норм, АРК може вирішувати тільки ті питання, які нормами Конституції України віднесені до її відання.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 Конституції України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 118, ч. 2 ст. 120 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим", Рада міністрів Автономної Республіки Крим є урядом Автономної Республіки Крим.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим є вищим органом у системі органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим здійснює виконавчу владу в Автономній Республіці Крим безпосередньо та через міністерства Автономної Республіки Крим, республіканські комітети Автономної Республіки Крим, інші органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим (далі - органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим), спрямовує, координує та контролює діяльність таких органів.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 3, п. 24 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим", діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим визначається Конституцією України, цим Законом, Конституцією Автономної Республіки Крим, регламентом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, іншими нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим в межах її повноважень.

До відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим належить: створення і ліквідація за пропозицією Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим в межах коштів, передбачених бюджетом.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 136 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим", Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із Президентом України.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що умовою для створення і ліквідації за пропозицією Голови Ради міністрів АРК міністерств і республіканських комітетів АРК, як уже зазначено вище, є легітимність призначення Голови Ради міністрів АРК на посаду.

При цьому, як вбачається з наявної у матеріалах справи засвідченої копії відповіді за підписом Заступника Глави Адміністрації Президента України від 07 березня 2014 року № 41-01/186 на відповідний запит Генеральної прокуратури України, керівництво ВР АРК не зверталося до Президента України за погодженням щодо звільнення ОСОБА_4 з посади Голови Ради міністрів АРК та призначення ОСОБА_3 на посаду Голови Ради міністрів АРК та, як наслідок, відповідні погодження не надавалися.

Згідно зі ст.ст. 121, 123 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему.

Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про прокуратуру", повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.

Згідно з п.п. 1, 2, пп. 5 п. 4, п. 7 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 383/2011, Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МВС України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

МВС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Міністерство відповідно до покладених на нього завдань: організовує діяльність головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районних, районних в містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) (далі - органи внутрішніх справ) і внутрішніх військ МВС України та здійснює управління ними, зокрема під час забезпечення охорони громадського порядку.

МВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районні, районні в містах, міські управління (відділи), лінійні управління (відділи).

Відповідно до п.п. 1, 2, 7, 9 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013, Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань: забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики; забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок); забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Міндоходів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами і дорученнями Президента України, щорічним посланням Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України.

Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

Міндоходів України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Згідно з п.п. 1, 2, пп. 5 п. 4, п. 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи).

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Тобто, з викладених норм вбачається, що Міністерство внутрішніх справ України, його головні управління, управління, Міністерство доходів і зборів України, Пенсійний фонд України, його територіальні органи входять до системи органів виконавчої влади, які повинні створюватись та діяти у чіткій відповідності до норм Конституції та законів України.

Поряд з цим, організація і діяльність органів виконавчої влади, прокуратури визначаються виключно законами України. Організація і порядок діяльності органів прокуратури України також визначаються Законом України "Про прокуратуру".

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 17 Конституції України, на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

VІ. Стосовно оскаржуваної постанови від 11 березня 2014 року № 1731-6/14 "Про деякі питання забезпечення життєдіяльності на території Автономної Республіки Крим" суд зазначає наступне.

Визначення питання щодо підпорядкування військових частин, підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних та контролюючих органів, органів прокуратури, органів Державної митної служби України, інших органів державної влади не відноситься до компетенції ВР АРК, а здійснення контролю за діяльністю органів державної влади, які розташовані на території АРК не входить до повноважень Голови Ради міністрів АРК.

У зв'язку з вище викладеним, оскаржувана постанова № 1731-6/14 суперечить нормам Конституції та законів України, які визначають порядок діяльності органів державної влади, створює загрозу для конституційного ладу держави, національної безпеки та суверенітету.

Згідно зі ст.ст. 1, 3, 4, 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Тимчасово окупована територія: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; повітряний простір над територіями, зазначеними у п.п. 1 і 2 цієї частини.

На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Правовий режим тимчасово окупованої території може бути визначено, змінено чи скасовано виключно законами України.

Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Отже, враховуючи вище викладені норми та обставини, зважаючи при цьому, що постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим" достроково припинено повноваження відповідача, суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваних постанов і рішень та, як наслідок, необхідність їх скасування.

Поряд з цим, як ухвалою про відкриття провадження у справі № 826/2719/14, так і ухвалами про прийняття заяв про зміну позовних вимог, а також ухвалою про залучення до участі у справі третьої особи судом витребувано у відповідача та зобов'язано його, а також запропоновано третій особі надати суду через уповноважених представників: 1) письмові заперечення (пояснення) щодо позовних вимог разом із засвідченими копіями письмових доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються такі заперечення (пояснення); 2) усі матеріали, що були або мали бути взяті відповідачем до уваги при прийнятті рішень, вчиненні дій, з приводу яких заявлено позовні вимоги, у тому числі засвідчені копії оскаржуваних постанов і рішень та документів, які використано (враховано) відповідачем при підготовці та на підставі яких ним прийнято оскаржувані постанови і рішення; 3) письмові пояснення із зазначенням причин неможливості надання таких доказів.

Однак, протягом усього часу судового розгляду справи ні відповідач, ні третя особа будь-яких заперечень (пояснень) щодо позовних вимог та доказів на їх обґрунтування суду не надали, причини та поважність причин неможливості їх надання суду не пояснили.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов Генеральної прокуратури України до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, третя особа: Рада міністрів Автономної Республіки Крим, про визнання протиправними та скасування постанов і рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати:

- постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2014 року № 1630-6/14 "Про організацію та проведення республіканського (місцевого) референдуму з питань удосконалення статусу і повноважень Автономної Республіки Крим";

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2014 року № 1631-6/14 "Про висловлення недовіри Раді міністрів Автономної Республіки Крим та припинення її діяльності";

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2014 року № 1656-6/14 "Про призначення ОСОБА_3 на посаду Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим";

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2014 року щодо затвердження складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2014 року щодо внесення змін до складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

- рішення Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 03 березня 2014 року № 1691-6/14 "Про деякі питання забезпечення організації та проведення республіканського (місцевого) референдуму в Автономній Республіці Крим";

- постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 06 березня 2014 року № 1702-6/14 "Про проведення загальнокримського референдуму" 16 березня 2014 року;

- постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 06 березня 2014 року № 1704-6/14 "Про зміни в системі і структурі органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим";

- постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 06 березня 2014 року № 1720-6/14 "Про правосуддя в Автономній Республіці Крим";

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 09 березня 2014 року щодо районних державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим;

- постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року № 1727-6/14 "Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя";

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року № 1730-6/14 "Про деякі питання організації і діяльності Державної телерадіокомпанії "Крим" та Державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим";

- постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року № 1731-6/14 "Про деякі питання забезпечення життєдіяльності на території Автономної Республіки Крим";

- постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року № 1732-6/14 "Про внесення змін до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 22 січня 2014 року № 1576-6/14 "Про бюджет Автономної Республіки на 2014 рік" та деяких нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим";

- постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року № 1734-6/14 "Про затвердження Положення про Народну дружину Криму";

- постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року № 1735-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Міністерство внутрішніх справ Автономної Республіки Крим";

- постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року № 1736-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Прокуратуру Автономної Республіки Крим";

- постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року № 1737-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Податкову службу Автономної Республіки Крим";

- постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11 березня 2014 року № 1739-6/14 "Про затвердження Тимчасового положення про Пенсійний фонд Автономної Республіки Крим".

Копії постанови направити сторонам та третій особі (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин