Постанова № 39703148, 09.07.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Справа № 914/1551/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання І.О. Борщ

від позивача - Шилов С.В.(представник за довіреністю)

від відповідача - Кузів О.М. (представник за довіреністю)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 34-вих-1055 від 12.06.2014 року

на ухвалу господарського суду Львівської області від 03.06.2014 року (головуючий суддя В.М.Пазичев)

у справі № 914/1551/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010", м. Київ,

до відповідача Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради (м. Львів)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова, м. Львів,

про стягнення 49 998,00 грн. суми основного боргу

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Львівської області від 03.06.2014 року у справі №914/1551/14 провадження у справі №914/1551/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" (м. Київ) до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради (м. Львів) про стягнення 49998,00 грн. суми основного боргу - припинено. Стягнуто з Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Ухвалу мотивовано сплатою спірного боргу відповідачем в процесі розгляду справи та відповідно, відсутністю предмету спору. Господарські витрати ухвалено покласти на відповідача, як винну сторону у виникненні даного спору.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу в частині стягнення з нього судового збору в розмірі 1827,0 грн., мотивуючи це тим, що Синівською районно адміністрацією здійснено усі необхідні дії щодо оплати суми заборгованості до порушення провадження у справі, а зобов'язання щодо перерахунку коштів не виконано Управлінням державної казначейської служби України у Синівському районі міста Львова Львівської області.

У поясненнях третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова, зазначено про те, що оскільки органи казначейства здійснюють контроль за цільовим використанням коштів та проводять платежі згідно наданого підкріплення, чітко дотримуючись визначеного державною казначейською службою напрямку видатків та виключно в порядку черговості, тому проведення оплати платіжних доручень за наданими підкріпленнями не в порядку черговості є неможливим та неприпустимим. Перерахування коштів згідно поданих платіжних доручень розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів та іншими клієнтами залежить виключно від наявності коштів на Єдиному казначейському рахунку та не залежить від дій органів казначейства.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, враховуючи положення ст. 101 ГПК України та положення ст. 106 ГПК України, згідно яких відсутня можливість оскарження учасниками процесу ухвали суду в частині стягнення судового збору, апеляційний господарський суд перевіряє законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення присутніх представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Встановлено, що 10.04.2013 року між ТОВ Енергозберігаючі технології 2010» та Сихівською районною адміністрацією ЛМР було укладено Договір про закупівлю послуг № 7/13. Найменування послуги: промивка дощової каналізації Сихівського району м. Львова.

Згідно п.3.1. Договору ціна договору - 50 000,0 грн.

Згідно п.4.2. Договору оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2013 року сторонами було підписано та скріплено печатками Акт здачі - приймання робіт та Довідку про вартість виконаних робіт на загальну вартість 39 996,0 грн. Таким чином, згідно п.4.2. кінцевий термін оплати виконаних робіт за цим Актом - 21.06.2013 року.

Також, 27.06.2013 року сторонами було підписано та скріплено печатками Акт здачі - приймання робіт та Довідку про вартість виконаних робіт на загальну вартість 10 002,0 грн. Таким чином, згідно п.4.2. кінцевий термін оплати виконаних робіт за цим Актом - 08.07.2013 року.

Однак у встановлені терміни відповідачем не було виконано договірного зобов'язання, у зв'язку з чим між сторонами мало місце виникнення спору.

З метою досудового врегулювання спору 14.03.2014 року на адресу відповідача позивачем було направлено вимогу про сплату заборгованості. Вимога була отримана відповідачем 20.03.2014 року.

Однак у зв'язку з непогашенням такої заборгованості та існуванням спору на цій підставі, позивач 29.04.2014 року звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 49 998,0 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у процесі розгляду спору в суді першої інстанції 06.05.2014 року було сплачено частину заборгованості у розмірі - 10002,0 грн.; 15.05.2014 року - сплачено 10 000,0 грн.; 29.05.2014 року - сплачено решту суми заборгованості в розмірі - 29 996,0 грн.

Таким чином, в процесі розгляду справи відповідачем було погашено існуючу заборгованість, що була предметом спору.

Згідно п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про припинення провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Слід зазначити, що при цьому разом з припиненням провадження у даній справі на відповідача як на винну сторону у виникненні спору було ухвалено покласти судові витрати, здійснені позивачем у справі.

Відповідач не погоджується з таким висновком суду першої інстанції мотивуючи це тим, що ним здійснено всі необхідні дії щодо оплати суми заборгованості у даній справі, а зобов'язання щодо перерахунку коштів не виконано Управлінням державної казначейської служби у Сихівському районі м. Львова, у зв'язку з чим відсутня вина відповідача, які і, відповідно, підстави, для прокладення на нього судового збору.

Проте апеляційний господарський суд не погоджується з таким твердженням відповідача, виходячи з наступного.

Як встановлено, відповідач повинен був виконати свої зобовязання за договором у період з 11.06.2013 по 21.06.2013 року та з 27.06.2013 по 08.07.2013 року.

Проте матеріалами справи не підтверджується вчинення відповідачем будь яких необхідних дій для виконання свого зобовязання у встановлений строк.

Відтак, спір між сторонами стосовно невиконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті послуг за договором виник відповідно 22.06.2013 року та 09.07.2013 року.

Як зазначає сам відповідач та що підтверджується матеріалами справи, 28.01.2014 року в Управлінні державної казначейської служби України у Сихівському районі м.Львова було зареєстровано бюджетні та фінансові зобов'язання відповідача на суму 49998,0 грн. (а.с.50-52).

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відсутність коштів, специфіка джерел фінансування боржника не звільняє його від виконання своїх зобов'язань.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи, що змусило останню звернутися за судовим захистом (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7).

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що відповідач своєю бездіяльністю у визначений строк для виконання зобов'язання не вжив необхідних заходів для своєчасного та належного виконання зобов'язання за договором та для відновлення прав позивача. Тому апеляційний господарський погоджується із покладення судового збору, сплаченого позивачем в розмірі 1827,0 грн., на відповідача як винну сторону у виникненні спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

ухвалу господарського суду Львівської області від 03.06.2014 року у справі №914/1551/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 34-вих-1055 від 12.06.2014 року - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 11.07.2014 р.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

Суддя С.М. Бойко

Суддя Г.Г.Якімець