Рішення № 39703123, 02.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2014 р.Справа № 916/1304/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС"

про стягнення 192 939,52 грн.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

судді Погребна К.Ф.

Никифорчук М.І.

Представники сторін:

Від позивача: Семещенко В.О. за довіреністю № б/н від 20.02.2014 року;

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" 192 939,52 грн., де 34 933,88 грн. основна заборгованість, 81 531,37 грн. - збитки, 1 144,15 грн. - штраф, 3 005,34 грн. - пеня, 901,60 грн. - 3% річних, 2 036,90 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 69 386,28 грн. - неустойка.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2014р. позовну заяву (вх.№1303/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/1304/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання про продовження строку розгляду справи (вх.№2-2209/14 від 02.06.14р.) - судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено до 19.06.2014р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2014р. справу №916/1304/14 призначено до колегіального розгляду.

Згідно повторного автоматичного розподілу, справу №916/379/13-г передано на розгляд колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Погребна К.Ф., Никифорчук М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2014р. колегії суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Погребна К.Ф., Никифорчук М.І. - прийняла справу до свого провадження та призначила справу до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

15 липня 2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" (Лізингодержувач) було укладено договір про фінансовий лізинг, згідно умов п.1. якого, вбачається, що ці загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий спільно іменується як "Контракт") являють собою угоду між Сторонами щодо придбання компанією Порше Лізінг Україна, а також передачі Об'єкту лізингу Лізингоодержувачу (у відповідності до визначених у цьому Контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, а також іншими застосованими положеннями українського законодавства .

Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.4. Договору об'єктом контракту є транспортний засіб, зазначений у Договорі про фінансовий лізинг (надалі - "Об'єкт лізингу"). Об'єкт лізингу був обраний у відповідності до специфікації Лізингоодержувача та в повній мірі відповідає вимогам Лізингоодержувача. Порше Лізинг Україна придбаває Об'єкт лізингу (отримує право власності на Об'єкт лізингу) та передає Лізнгоодержувачу Об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту. Лізингоодержувач користується Об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та забезпечує експлуатацію Об'єкта лізингу у відповідності до цього контракту. Після завершення строку дії цього контракту Лізингоодержувач придбаває Об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо лізингових платежів та інших платежів, які підлягають виплаті за цим контрактом. За умови повної сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів та інших платежів, що підлягають виплаті за цим контрактом, Порше Лізинг Україна може прийняти рішення про визначення купівельної ціни у розмірі у розмірі вартості Об'єкта лізингу, як це визначено у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а сплачені Лізингоодержувачем авансовий платіж та платежі, що відшкодовують частину вартості Об'єкта лізингу, будуть зараховані у сплату купівельної ціни. У разі неповної сплати Лізингоодержувачем платежів за контрактом, розмір купівельної ціни буде відповідним чином збільшений.

Із змісту п.4.1., Договору, вбачається, що Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на Об'єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на екплуатацію Об'єкт лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт та вимагати повернення Об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

У відповідності до п.6.1. Договору для експлуатації Об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Щомісячний лізинговий платіж включає в себе:

· суму, яка відшкодовує частину вартості Об'єкта лізингу;

· проценти;

· комісії;

· покриття витрат, пов'язаний з оплати та відшкодуванням, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом (включаючи, окрім іншого, витрати на ремонт Об'єкта лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати, передбачені або пов'язані з контрактом).

Лізингоодержувач також сплатить Порше Лізинг Україна Адміністративні платежі, як це передбачено Договором про фінансовий лізинг.

Нижчезазначені витрати не включаються до лізингових платежів:

· податок з власників транспортних засобів;

· будь-які інші податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому;

· інші витрати та платіжні зобов'язання.

Як вбачається зі змісту п.6.5. Договору щомісячний платіж здійснюється на рахунок,

зазначений Порше Лізинг Україна, не пізніше 10-го (десятого) календарного дня з дати направлення рахунку Лізингоодержувачу.

За приписами п.п.8.2., 8.2.1., 8.2.2. Договору у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються наступні санкції:

· пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу;

· штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п.8.3.1. цього контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент, 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу);

Умовами п.8.3. Договору передбачено, що якщо Лізингоодержувач прострочить виплату

лізингового протягом більш, ніж на 10 (десять) робочих днів, Порше Лізинг Україна має право: надіслати Лізингоодержувачу першу платіжну вимогу в письмовій формі. Якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання першої вимоги, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати, за умови нездійснення оплати, контракт підлягає розірванню за пунктом 12.6.1. сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що Лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом.

Зі змісту п.8.3.2. Договору вбачається, що якщо лізингоодержувач повністю, або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення платежу триває більш, ніж 30 днів, (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт і витребувати Об'єкт лізингу від Лізингоодержувача у примусовому порядку, згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно п.12.9. Договору у разі припинення лізингу відповідно до п.12, відмови Лізингоодержувача, придбати Об'єкт лізингу, як перелбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок відмінному робочому та технічному стані до головного офісу Порше Лізинг Україна впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк Лізингоодержувач сплачує компанії Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між ринковою вартістю Об'єкт лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат.

Як вбачається зі змісту п.13.6. Договору Лізингоодержувач відшкодовує будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням Об'єкта лізингу.

15.07.2010р. позивач на підставі акту прийому-передачі передав відповідачу предмет лізингу, який перебуває у відмінному стані, у комплектації та на умовах, визначених в Договорі.

01 лютого 2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ОРУМ" (Агентство) та товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (Замовник) було укладено договір про надання колекторських послуг №29/28-011, згідно умов п.2.1. якого, Замовник доручає, а Агентство приймає на себе зобов'язання надати Замовнику Колекторські послуги відповідно до умов Договору, а Замовник - прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п.3.1. Договору Агентство розпочинає надання колекторських послуг стосовно конкретного Лізингоодержувача за конкретним Договором Лізингу за умови отримання Агентством від Замовника відповідного завдання. Агентство не зобов'язане надавати Замовнику Колекторські Послуги стосовно будь-якого Лізингодержувача за відсутності відповідного Завдання. При передачі Замовником Агентству Завдання Замовник додає до завдання документи, надані із запитом Агентства. Окрім іншого, такі документи повинні включати:

- оригінал відповідного Договору Лізингу;

- посвідчена Замовником копія рахунку, спрямованого Лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення або відмову Лізингоодержувача прийняти такий рахунок.

- посвідчена Замовником копія акта прийому-передачі предмета лізингу відповідному Лізингоодержувачу;

- актуальна контактна інформація Лізингоодержувача та інша інформація, яка, на думку Замовника, може виявитись необхідною при стягненні;

- посвідчена Замовником копію акту звірки заборгованості (за його наявності);

- посвідчені Замовником копії документів про правовий статус Замовника (Свідоцтва про державну реєстрацію, довідка ЄДРПОУ, Статут, Протокол про обрання і наказ про призначення керівника, що видав доручення співробітникам Агентства).

- оригінал належним чином оформленого доручення на представництво інтересів Замовника під час надання Колекторських Послуг...

Пунктами 6.1., 6.2. Договору, Замовник виплачує Агентству ціну колекторських послуг, яка розраховується як:

Ціна Колекторських Послуг з стягнення повернення Об'єкту лізингу, переданого Лізингоодержувачу на підставі Договору Лізингу (крім передбачених п. 3.5.5. Договору), складає:

- За повернення Об'єкту лізингу з первиною вартістю одиниці техніки (відповідно до Договору Лізингу) до 40 000 доларів США:

а) У Києві та Київській області - еквівалент 2 500 доларів (дві тисячі п'ятсот) США (без ПДВ).

б) В інших регіонах Україні - еквівалент 2 700 доларів США (дві тисячі сімсот) (без ПДВ).

- За повернення Об'єкту лізингу з первинною вартістю одиниці техніки (відповідно до Договору Лізингу) більше 40 000 доларів США:

а) У Києві та Київській області - еквівалент 2 700 доларів США (дві тисячі сімсот) (без ПДВ).

б ) В інших регіонах Україні - еквівалент 3 000 доларів США (три тисячі) (без ПДВ).

Ціна інших Послуг Агентства узгоджується Сторонами в окремих додаткових угодах до цього Договору.

Приписами п.6.3. Договору встановлено, що оплата передбаченої п. 6.2. цього Договору Ціни Колекторських Послуг здійснюється Замовником в гривнях на поточний рахунок Агентства, вказаний в Договорі, на підставі рахунку Агентства в наступному порядку:

- Замовник здійснює передоплату за Колекторські Послуги (для оформлення виконавчого напису нотаріуса) у розмірі еквіваленту 500 (п'ятсот) доларів США без ПДВ (приблизна вартість оформлення виконавчого напису нотаріуса) протягом 2 (двох) робочих днів з дати виставлення Агентством рахунку, а Агентство зобов'язується надати Замовнику такий рахунок протягом 2 (двох) робочих днів з моменту надходження вказівки Замовника про початок проведення дій щодо стягнення майна.

- іншу частину Ціни Колекторських Послуг Замовник оплачує за фактом надання Колекторських Послуг, що підтверджується підписаним Сторонами актом приймання-передачі Обєкту лізингу та акту відповідно до п.6.4. Договору. Замовник зобов'язаний оплатити зазначений рахунок Агентства протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати виставлення такого рахунку, відповідно до платіжних реквізитів зазначених у рахунку.

- якщо Лізингоодержувач виконав свої зобов'язання перед Замовником після передачі Агентству Завдання, але до оформлення Агентством виконавчого напису нотаріуса, Замовник оплачує Агентству винагороду в розмірі 10% від суми заборгованості, погашеної. Лізингоодержувачем з моменту передачі Замовником справи цього Лізингоодержувача Агентству, але не менше еквіваленту 100 (сто) доларів США без ПДВ.

- якщо до моменту виконання Лізингоодержувачем своїх обов'язків перед Замовником Замовник перерахував Агентству передоплату і розмір передоплати перевищує розмір винагороди Агентства згідно з пунктом 6.3.3 Договору, Агентство зобов'язується повернути відповідний розмір перевищення Замовнику протягом п'яти днів.

Згідно п.6.4. Договору приймання Колекторських Послуг здійснюється Замовником за фактом виконання Агентством кожного Завдання на підставі звітів Агентства, наданих Агентством Замовнику і прийнятих Замовником згідно з п. 4.2.4 цього Договору. Приймання Колекторських Послуг оформляється двостороннім актом, який підписується уповноваженими представниками обох Сторін.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діятиме протягом трьох років. Договір буде автоматично продовжений на такий же строк і на тих же умовах, якщо жодна зі сторін письмово не направить на адресу іншої сторони пропозицію про його зміну або припинення не пізніше, ніж за три місяці до закінчення терміну його дії (п.10.1. Договору).

На виконання умов договору товариством з обмеженою відповідальністю "ОРУМ" було надано позивачу юридично-консультаційні послуги на загальну суму 28 800,00 грн., про що свідчить акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №10-0413 (а.с.96), позивачем в свою чергу отримані послуги оплачені в повному обсязі, про що свідчить копія наявного в матеріалах справи платіжного доручення №50007969 від 29.04.2013р. на суму 28 800,00 грн.

12 червня 2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі" (Повірений) та товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (Довіритель) було укладено договір доручення, згідно п.1.1. якого, Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе зобов'язання надавати Довірителю за винагороду юридичні послуги, а саме, здійснювати фактичні і юридичні дії, спрямовані на сприяння на погашення заборгованості фізичних та юридичних осіб (далі - Боржники) перед Довірителем на основі договорів, що були укладені між Боржником та Довірителем.

Відповідно до п.1.2. Договору за цим Договором, Довіритель доручає, а Повірений зобов'язцється від імені Довірителя на свій розсуд вчиняти юридичні дії по стягненню заборгованості з фізичних та юридичних осіб (далі - Боржники), а саме:

- направляти Боржникам листи з вимогою про добровільне здійснення останніми погашення заборгованості, що виникла перед Довірителем, на рахунок вказаний Довірителем;

- направляти Боржникам SMS повідомлення з вимогою про добровільне здійснення останнім погашення дебіторської заборгованості на рахунок, що вказаний Довірителем;

- здійснити телефонні переговори з приводу добровільного здійснення останнім погашення заборгованості на рахунок, що вказаний Довірителем, у час із 8.00 до 21.00;

- провести безпосередні переговори з Боржниками з питань погашення ними заборгованості, яка виникла перед Довірителем;

- здійснювати пошук нової контактної інформації, що стосується Боржника.

Умовами п.3.1. Передбачено, що після підписання Договору Довіритель готує та направляє Повіреному Акт прийому-передачі Реєстру Боржників в електронному варіанті на електронну пошту аdmin@creditexpress.com.uа. Довіритель протягом 2 днів готує та передає на паперовому носії варіант Акту прийому-передачі Реєстру Боржників (Додаток №4 до цього Договору) у двох екземплярах із зазначенням кількості боржників та загальною сумою заборгованості.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та діє 1 (один) рік. У випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії Договору, даний договір автоматично пролонгується ще на один рік (п.7.1. Договору).

Додатком №1 до договору поруки сторони погодили, що розмір винагороди складає 12% від суми погашеної Боржником заборгованості.

На виконання умов договору товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі" в період з 01 грудня 2012р. по 31 грудня 2012р. надав позивачу послуги по стягненню дебіторських заборгованостей на загальну суму 124 529,57 грн., що підтверджується копією акту приймання-передачі виконаних робіт з надання послуг по стягненню дебіторських заборгованостей від 31.12.2012р.

Розмір винагороди товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі" за договором доручення від 12.06.2012р. в розмірі 16 733,57 грн. позивачем було сплачено в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення №50004311 від 09.01.2013р. на суму 16 733,22 грн.

21 червня 2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі" (Агентство) та товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (Замовник) було укладено договір про надання юридично-консультаційних послуг, згідно п.2.1. якого, Замовник доручає, Агентство приймає на себе зобов'язання надати Замовнику Юридично-консультаційні послуги відповідно до умов Договору, а Замовник прийняти та оплатити їх.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що Агентство розпочинає надання Юридично-консультаційних Послуг стосовно конкретного Лізингоодержувача за конкретним Договором Лізингу за умови отримання Агентством від Замовника відповідного Завдання (форма завдання наведена в Додатку №1). Агентство не зобов'язане надавати Замовнику Юридично-консультаційні послуги стосовно будь-якого Лізингоодержувача за відсутності відповідного Завдання. При передачі Замовником - Агентству Завдання Замовник додає до Завдання наступні документи, надані за запитом Агентства:

- відповідного Договір Лізингу;

- посвідчена Замовником копія рахунку, спрямованого Лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення або відмову Лізингоодержувача прийняти такий рахунок

- посвідчена Замовником копія акта прийому-передачі предмета лізингу відповідному Лізингоодержувачу

- актуальна контактна інформація Лізингоодержувача та інша інформація, яка, на думку Замовника, може виявитись необхідною при стягненні.

- посвідчена Замовником копія акту звірки заборгованості (за його наявності);

- посвідчені Замовником копії документів про правовий статус Замовника (Свідоцтво про державну реєстрацію, довідка з ЄДРПОУ, Статут, Протокол про обрання і наказ про призначення керівника, що видав вручення співробітникам Агентства) надаються одноразово.

- за необхідності Агентство може також запросити у Замовника засвідчену Замовником копію договору купівлі-продажу предмета лізингу, переданого відповідному Лізингоодержувачу.

- Завдання і пакет документів, що додається до нього, передаються згідно опису за підписом уповноважених - представників Сторін. Всі вказані документи надаються у вигляді копій..

- Умовами п.3.5.1. Договору здійснює заходи зі стягнення заборгованості Лізингоодержувача перед Замовником в добровільному порядку. Сума заборгованості визначається Замовником в Реєстрі Боржників, що передається Агентству замовником в електронному вигляді, шляхом направлення файлу формату ЕхсеІ електронною поштою. Ці заходи визнають телефонні дзвінки Лізингоодержувачу, переговори з Лізингоодержувачем та інші дії в межах, передбачених цим Договором та чинним законодавством, спрямовані на повернення Лізингоодержувачем заборгованості перед Замовником.

- У відповідності до п.3.5.2. Договору здійснює вилучення об'єкта Лізингу шляхом але не обмежуючись вчиненням наступних дій: організовує оформлення нотаріусом виконавчого напису на підставі оригіналу Договору Лізингу. Зазвичай процес оформлення триває не більше за одного - двох днів з моменту отримання нотаріусом повного пакету необхідних документів.

- Направляє відповідний виконавчий напис в державну виконавчу службу для відкриття виконавчого провадження, дає пошук майна, у тому числі у рамках виконавчого провадження;

- Здійснює усі необхідні дії, спрямовані на сприяння державним виконавцям в оперативному завершенні виконавчого провадження вилученням/поверненням Замовнику Об'єкту лізингу.

- Згідно п.3.5.3. Договору ініціює відкриття кримінальної справи проти посадовців Лізингоодержувача/фізичної особи - Лізингоодержувача у разі перешкоджання ними здійсненню виконавчого провадження. Ця дія зі стягнення заборгованості потребує додаткового узгодження із Замовником (Додаток №4).

- Представляє інтереси Замовника в судовому провадженні зі стягнення заборгованості/повернення Об'єкта за попереднім письмовим запитом Замовника.

- Представляє інтереси Замовника в рамках виконавчого провадження зі стягнення заборгованості за попереднім письмовим запитом Замовника.

- Виконує інші, Юридично-консультаційні послуги за заявкою Замовника. Термін надання Юридично-консультаційних Послуг складає:

- Пунктом 3.6.2. Договору встановлено, що термін надання Послуг, передбачених в п.3.5.1. складає 14 днів з моменту передачі Замовником документів відповідно до п.3.1. Договору. По закінченню цього терміну Замовник, після обговорення з Агентством, дає одне з наступних рішень:

- А) про продовження терміну надання Юридично-консультаційних Послуг згідно п.3.5.1 Договору, або

- Б) про початок надання Юридично-консультаційних Послуг згідно п.3.5.2 Договору, або

- В) про припинення надання Юридично-консультаційних Послуг за конкретним Завданням.

- Відповідно до п.3.6.2. Договору термін надання Послуг, передбачених в п.3.5.2. Договору складає два місяці з моменту прийняття Замовником рішення про початок надання Юридично-консультаційних Послуг згідно п.п.3.5.2. Договору. По закінченню цього терміну Замовник, після обговорення з Агентством, приймає рішення про продовження терміну надання Юридично-консультаційних Послуг за конкретним Завданням або про їх припинення. Продовження терміну надання Юридично-консультаційних Послуг за Завданням оформляється окремим Завданням.

- За змістом п.3.6.3 Договору у разі припинення надання Юридично-консультаційних Послуг за Завданням відповідно до п.3.6.2. Договору, Агентство упродовж п'яти днів передає Замовникові оригінали виконавчих написів нотаріуса, підготовлених у зв'язку з певним Завданням, а також всі документи, передані Замовником Агентству згідно з п.3.1 Договору, документи, що були одержані Агентством у ході надання Юридично-консультаційних Послуг, крім передача яких є неможливою. У разі припинення надання Юридично-консультаційних Послуг за Завданням, передоплати Агентством не повертається, у випадку, якщо Агентство передало Замовнику Договір лізингу з вчиненим виконавчим написом. Якщо Агентство передало Замовнику Договір лізингу без вчиненого виконавчого напису, Агентство зобов'язується повернути Замовнику 50% від оплаченої Замовником передоплати відповідно до умов Договору.

- Як встановлено п.п.3.6.4., 3.6.5., 3.6.6. Договору строк надання Юридично-консультаційних Послуг, передбачених п.3.5.4. Договору, складає два місяці (одна судова інстанція) з моменту підписання відповідного Замовлення Замовником. По закінченню цього терміну Замовник, після обговорення з Агентством, приймає рішення про продовження терміну надання Юридично-консультаційних Послуг за конкретним Завданням або про їх припинення. Продовження терміну надання Юридично-консультаційних Послуг за Завданням оформляється окремим Завданням. Строк надання Юридично-консультаційних Послуг, передбачених п. 3.5.5. Договору, складає два місяці з моменту підписання відповідного Замовлення Замовником. По закінченню цього терміну Замовник, після обговорення з Агентством, приймає рішення про продовження терміну надання Юридично-консультаційних послуг за конкретним Завданням або про їх припинення. Продовження терміну надання Юридично-консультаційних Послуг за Завданням оформляється окремим Завданням. Строк надання Юридично-консультаційних Послуг, передбачених п.3.5.3. Договору, складає два місяці з моменту підписання відповідного Замовлення Замовником. По закінченню цього терміну Замовник, Після обговорення з Агентством, приймає рішення про продовження терміну надання Юридично-консультаційних луг за конкретним Завданням або про їх припинення. Продовження терміну надання Юридично-консультаційних Послуг за Завданням оформляється окремим Завданням.

Замовник виплачує Агентству Ціну Юридично-консультаційних Послуг, яка розраховується наступним чином: якщо в ході надання Юридично-консультаційних послуг, передбачених п.3.5.1 Договору Лізингоодержувач виконав свої зобов'язання перед Замовником в повному обсязі або частково. Розмір винагороди складає 12% від суми погашеної Боржником заборгованості. Винагорода вираховується виходячи з фактично погашеної Боржником суми заборгованості станом на дату її погашення. Сума заборгованості включає суму ПДВ (якщо це передбачено законодавством). Розрахунок ґрунтується на сумах, які надійшли на рахунок Довірителя від Боржників. Винагорода вказана, не включаючи суму ПДВ. Якщо сума, перерахована Боржником на рахунок Довірителя перевищує суму фактичної заборгованості на дату сплати коштів, нарахування винагороди на суму такого перевищення не здійснюється. Винагорода не нараховується на частину суми боргу, яка виставлена за надані послуги по поверненню заборгованості за попередні періоди (п.п.6.1., 6.1.1. Договору).

У відповідності до п.6.1.2. Ціна Юридично-консультаційних Послуг з повернення Об'єкту лізингу, переданого Лізингоодержувачу на підставі Договору лізингу (крім передбачених п. 3.5.1., 3.5.3., 3.5.4 та 3.5.5. Договору), складає:

- за повернення Об'єкту лізингу з первинною вартістю одиниці техніки (відповідно до Договору лізингу) до ГГОО доларів США та Об'єкт лізингу було вилучено:

- а) у Києві та Київській області - еквівалент 2 500 доларів (дві тисячі п'ятсот) США (без ПДВ) по курсу НБУ на день складання звіту.

- б) в інших регіонах Україні - еквівалент 2 700 доларів США (дві тисячі сімсот) (без ПДВ) по курсу НБУ на день складання звіту.

- за повернення Об'єкту лізингу з первинною вартістю одиниці техніки (відповідно до Договору лізингу) більше 40 000 доларів США та Об'єкт лізингу було вилучено:

- а) у Києві та Київській області - еквівалент 2 700 доларів США (дві тисячі сімсот) (без ПДВ) по курсу НБУ на день складання звіту;

- б) в інших регіонах Україні - еквівалент 3 000 доларів США (три тисячі) (без ПДВ) по курсу НБУ на день складання звіту.

Згідно п.п.6.1.3., 6.1.4., 6.1.5. Договору ціна Юридично-консультаційних Послуг, передбачених п.3.5.3. Договору, становить 24 000 грн., без ПДВ. Ціна Юридично-консультаційних Послуг, передбачених п. 3.5.5. Договору, становить 1 600 грн., без ПДВ.

Ціна Юридично-консультаційних Послуг, передбачених п. 3.5.4. Договору, становить 1 600 грн., без ПДВ, за супроводження судового спору в одній інстанції (першій інстанції, апеляції, касації). Замовник зобов'язаний сплатити самостійно або відшкодувати всі поточні витрати, понесені Агентством рамках надання Юридично-консультаційних послуг, вказаних у пункті 3.5.4. Договору, зокрема, транспортні (відрядження) поштові витрати, витрати, здійснення яких вимагає надання таких Юридично-консультаційних послуг, витрати на сплату державного мита, судових зборів та інших платежів, передбачених процесуальним законодавством України для розгляду судових справ. У разі необхідності здійснення працівниками Агентства відрядження у зв'язку із наданням Юридично-консультаційних Послуг за цим Договором, доцільність такого відрядження та сума витрат буде попередньо узгоджуватися Агентством із Замовником.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діятиме протягом одного року. Договір буде автоматично продовжений на такий же строк і на тих же умовах, якщо жодна зі сторін письмово не направить на адресу іншої сторони пропозицію про його зміну або припинення не пізніше, ніж за тридцять днів до закінчення терміну його дії (п.10.1. Договору).

04.02.2013р. позивач звернувся до відповідача з першим нагадуванням про несплату заборгованості за договором лізингу.

18.02.2013р. та 01.03.2013р. позивач звернувся до відповідача з другими нагадуванням про несплату заборгованості за договором лізингу.

18.03.2013р. та 03.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з третіми нагадуванням про несплату заборгованості за договором лізингу.

03.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих.№00002106) про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, яка судом була отримана відповідачем 09.04.2013р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення потового відправлення (а.с.69).

30.04.2013р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на підставі ОСОБА_5, вчинено виконавчий напис №59 про повернення відповідачем автомобіль марки AUDI А6 2,8 FSI (162 kWt), 2010 р.в., шасі WAUZZZ4F3AN047895, держ. номер - АА2770КА.

15.07.2013р. старшим державним виконавцем, відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Мойсеєнко В.В. автомобіль марки AUDI А6 2,8 FSI (162 kWt), 2010 р.в., шасі WAUZZZ4F3AN047895, держ. номер - АА2770КА було передано представнику позивача, про що свідчить акт державного виконавця від 15.07.2013р.

На виконання умов вищенаведеного договору товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі" 16.07.2013р. було надано позивачу юридично-консультаційні послуги по поверненню об'єкту лізингу А6 2,8 FSI (162 kWt), 2010 р.в., шасі WAUZZZ4F3AN047895, держ. номер - АА2770КА, з первинною вартістю одиниці техніки (відповідно до Договору лізингу) більше 40 000 доларів США та об'єкт лізингу було вилучено за межами Києва та Київської області 16 липня 2013р. по клієнту ПАТ "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС", за договором №00002106, про що свідчить акт надання послуг №97 від 16.07.2013р.

Відповідно до вищезазначеного акту розмір юридично-консультаційних послуг за надані Агентством послуги вказані в п.1 складає 23 979,00 грн. без ПДВ.

18.07.2013р. позивачем було повністю сплачено вартість отриманих послуг за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012р., про що свідчить наявна в матеріалах справи платіжне доручення №50009388 від 18.07.2013р. на суму 23 979,00 грн.

Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі" було також надано позивачу юридично-консультаційні послуги 16.07.2013р. вартістю 1394,50 грн. без ПДВ, що підтверджується належним чином оформленим актом наданих послуг №98 від 16.07.2013р., який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

При цьому, судом встановлено, що вартість зазначених послуг, позивачем сплачена в повному обсязі, відповідно до платіжного доручення №50009389 від 18.07.2013р. на суму 1 394,50 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором фінансового лізингу, позивач був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області із даною позовною заявою за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

У відповідності зі ст. 204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що , свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст.807 Цивільного кодексу України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Згідно ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Умовами ст.3 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:

предмет лізингу;

строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

розмір лізингових платежів;

інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Частинами 2, 3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14). Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

У відповідності до п.6 ч.1 ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право: вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Доказів належного виконання зобов'язань на день розгляду справи відповідач суду не надав, позовні вимоги не оспорив, отже, відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та вищенаведеного договору, договірні зобов'язання щодо оплати вартості щомісячних лізингових платежів за лютий, березень, квітень 2013р. не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 34 933,88 грн., але з врахуванням приписів ч.3 ст. Закону України "Про фінансовий лізинг" та з підстав того, що договір фінансового лізингу припинив свою дію з 09.04.2013р. (дата отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору), заборгованість відповідача за щомісячними лізинговими платежами складає за лютий 2013р. - 11 644,15 грн., за березень 2013р. - 11 652,72 грн., за квітень 2013р. - 3 491,10 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за лізинговими платежами, встановлена судом в розмірі 26 787,97 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за щомісячні лізингові платежі, суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 81 531,37 грн. - збитків, 1 144,15 грн. - штрафу, 3 005,34 грн. - пені, 901,60 грн. - 3% річних, , 2 036,90 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 69 386,28 грн. - неустойки.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки в сумі 69 386,28 грн. суд зазначає наступне:

Частиною 1 ст.785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 12.9. договору про фінансовий лізинг передбачено, що у разі припинення лізингу відповідно до п.12, відмови Лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено, п.4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані до головного офісу Порше Лізинг Україна впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк Лізингоодержувач сплачує компанії Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між ринковою вартістю об'єкт лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат.

Частина 2 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Приписами ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З врахуванням зазначеного, позивачем було нараховано в порядку ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України відповідачу неустойку в розмірі 69 386,28 грн.

Згідно із ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Таке ж положення міститься у ч.1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно якої відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлені цим Законом.

Наслідки неналежного виконання договору фінансового лізингу зі сторони лізингоодержувача визначені у ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", зокрема у п. 6, який передбачає право лізингодавця на відшкодування збитків відповідно до закону або договору.

Приписами ст.224 Господарського кодексу України та ст.22 ЦК України установлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що положення ч.2 ст.785 ЦК України про відповідальність наймача у разі неповернення предмета найму не застосовуються до правовідносин, які виникають із договору фінансового лізингу, оскільки останні регулюються спеціальним законом.

Саме така правова позиція висловлена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18 грудня 2012 року при розгляді справи за позовом ТОВ «Перша лізингова компанія» до ТОВ «Р.Е.И.В.» про стягнення неустойки за заявою ТОВ «Р.Е.И.В.» (справа № 3-68гс12).

Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 69 386,28 грн. у суду відсутні.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 144,15 грн. суд зазначає наступне:

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Перевіривши розрахунок позивача штрафу в сумі 1 144,15 грн. судом встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства, його розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу підлягають судом задоволенню.

Досліджуючи розрахунок позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 901,60 грн. суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 24% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Наразі, наданий позивачем розрахунок 3% річних, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано три проценти річних наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів11644.1515.02.2013 - 23.01.20143433 %328.2711652.7215.03.2013 - 23.01.20143153 %301.693491.1015.04.2013 - 23.01.20142843 %81.49

Отже загальна сума 3% річних за самостійним розрахунком суду складає 711,45 грн., у зв'язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 711,45 грн. В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних в розмірі 190,15 грн. суд відмовляє.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір пені за кожен день прострочкиСума пені за період прострочки11644.1515.02.2013 - 15.08.20131820.10 %2119.2411652.7215.03.2013 - 15.09.20131850.10 %2155.753491.1015.04.2013 - 15.10.20131840.10 %642.36

Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 4 917,35 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача суму пені заявлено в меншому розмірі, в сумі 3 005,34 грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 3 005,34 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 81 531,37 грн. суд зазначає наступне:

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання, якщо інше на встановлено договором або законом.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи),

- шкідливого результату такої поведінки,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками,

- вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань.

Так, позивачем розраховано збитки, зокрема, в сумі 81 531,37 грн., що складаються з витрат, які поніс позивач з підстав повернення заборгованості, здійснення розшуку та повернення майна, представництва інтересів позивача у виконавчому провадженні, що на думку позивача підтверджуються наступними документами:

- договором доручення від 12.06.2012р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі" та товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна";

- договором про надання колекторських послуг №29/28-011 від 01.02.2011р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ОРУМ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна";

- договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Тріпл Сі" та товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна".

Виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом Київського міського натаріального округу ОСОБА_5.

Стаття 87 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами ст.88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

У відповідності до ст.89 Закону України "Про нотаріат" у виконавчому написі повинні зазначатися:

дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

найменування та адреса стягувача;

найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

строк, за який провадиться стягнення;

суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

дата набрання юридичної сили;

строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Стаття 90 Закону України "Про нотаріат" визначає, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"

Як стверджує позивач, загальна вартість збитків понесених на оплату послуг наданих товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі", товариством з обмеженою відповідальністю "ОРУМ", товариством з обмеженою відповідальністю "Тріпл Сі" складає 38 722,54 грн., з ПДВ, проте належними та припустимими доказами цього до суду не навів.

Крім цього, позивач зазначає, що ним було понесено збитки у вигляді у вигляді упущеної вигоди, оскільки об'єкт лізингу було повернуто позивачу в липні 2013р., отже позивач мав сплатити лізингові платежі за фактичний період користування об'єктом лізингу:

- лізинговий платіж за травень 2013р. у сумі 11 631,29 грн.

- лізинговий платіж за червень 2013р. у сумі 11 661,29 грн.

- лізинговий платіж за липень 2013р. у сумі 11 658,44 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне:

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Частиною 2 ст.224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст.623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Таким чином, судова колегія, дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди з відповідача, у зв'язку з тим, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними.

Досліджуючи позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 2 036,90 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов висновку, що ця вимога також задоволенню судом не підлягає, з огляду на наступне:

Позивач в позові зазначає, що відповідач вчасно не виконавши зобов'язання у розмірі основної суми заборгованості відповідно до договору, таким чином останній фактично утримував грошові кошти, належні позивачеві без достатньої правової підстави, отже користувався чужими грошовими коштами.

Проте, як встановлено судом, що ані Законом ані договором розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за період прострочення виконання грошового зобов'язання не встановлений.

При цьому, позивач при здійснені розрахунку цих процентів послався на ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Так, правова позиція позивача щодо нарахування зазначених процентів полягає у проведенні аналогії щодо застосування ст.1048 Цивільного кодексу України.

Стаття 1048 Цивільного кодексу України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

З цього приводу суд зазначає наступне:

Приписами ст.806 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Таким чином, судова колегія, встановивши, що до договору фінансового лізингу не застосовуються положення чинного Законодавства України, яке регулює правовідносини сторін за договором позики, а сторони не визначили відповідної формули, за якою лізингодавець здійснюватиме нарахування лізингоодержувачу процентів за користування чужими грошовими коштами, доходить висновку про те, що позивач, здійснивши перерахунок розміру лізингових платежів за формулою, не узгодженою з відповідачем та не встановленою нормами закону, що регулює спірні правовідносини сторін безпідставно нарахував відповідачу до стягнення 2 036,90 грн. процентів за користування коштами, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача 2036,90 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, що на думку позивача підлягають сплаті за період існування заборгованості.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" на користь позивача підлягають 26 787,97 грн. - основної заборгованості, 1 144,15 - штрафу, 3 005,34 грн. - пені, 711,45 грн. - трьох процентів річних,. В іншій частині позову суд - відмовляє.

Оцінюючи вимоги позивача про відшкодування витрат за надання правової допомоги, суд зазначає наступне:

Як вбачається зі змісту ст.59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Положеннями ст.49 ГПК України визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №9 визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Рішенням Конституційного суду України від 11.07.2013р. №6-рп/2013 у справі №1-4/2013 у справі за конституційним зверненням приватного малого підприємства-фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 ГПК України справи про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві визначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані, з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Позивач у якості доказів понесених витрат на правову допомогу посилається на наявний в матеріалах справи договір про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010р.

Однак, будь-яких доказів надання правової допомоги адвокатом або адвокатським об'єднанням в матеріалах справи не містяться, тому у суду відсутні правові для відшкодування позивачу 6 486,79 грн. витрат на правову допомогу в розумінні ст.ст.44-49 ГПК України, у зв'язку з чим відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 632,84 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" задовольнити - частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 26 787 (двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 97 коп. - основної заборгованості, 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 15 коп. - штрафу, 3 005 (три тисячі п'ять) грн. 34 коп. - пені, 711 (сімсот одинадцять) грн. 45 коп. - трьох процентів річних, 632 (шістсот тридцять дві) грн. 84 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.07.2014р.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Суддя Погребна К.Ф.

Суддя Никифорчук М.І.