Постанова № 39703059, 10.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2014 р.Справа № 923/691/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М. А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Рибець В.М. - за дорученням

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу військової частини А 1604

на рішення господарського суду Херсонської області

від 03 червня 2014 року

у справі № 923/691/14

за позовом Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

до військової частини А 1604

про стягнення 736851 грн. 85 коп.

ВСТАНОВИЛА:

03.02.2014 р. Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (далі позивач, Завод) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до військової частини А 1604 (далі відповідач, ВЧ) про стягнення грошових коштів у сумі 736851 грн. 85 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором № 278-13/23 від 08.08.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт з капітального ремонту агрегатів згідно Специфікацій, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 688.700 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 21.587 грн. 75 коп. - пені, 5831 грн. - 3% річних, 20633 грн. 10 коп. - інфляційних витрат, а також відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову у сумі 14.737 грн. 04 коп.

Заявою від 27.05.2014 р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з ВЧ на свою користь: 5831 грн. 3 % річних, 20663 грн. 10 коп. - інфляційні витрати та 21587 грн. 75 коп. - пені.

У відзиві на позов, відповідач позовні вимоги Заводу не визнавав, посилаючись на те, що згідно платіжних доручень № 29, 207,249 від 17.01.2014 р. на загальну суму 688.700 грн. борг було погашено у повному обсязі, у зв'язку підстави для задоволення позову - відсутні.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.06.2014 р. (суддя Александрова Л.І.) позовні вимоги Заводу задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 5831 грн. - 3% річних, 1 грн. - пені, 20.663 грн. 10 коп. - інфляційних витрат та 1827 грн. - понесених судових витрат на оплату судового збору за подання позову, а в решті частині позову - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором № 278-13/23 від 08.08.2013 р. щодо своєчасної оплати виконаних робіт з капітального ремонту агрегатів згідно Специфікацій, внаслідок чого повинний сплатити позивачеві 5831 грн. - 3% річних, 20.663 грн. 10 коп. - інфляційних витрат, а також відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову у сумі 1827 грн.

Також, місцевий суд дійшов до висновку, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідач повинний сплатити позивачеві - 21587 грн. 75 коп. пені, але на підставі ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 1 грн.

В апеляційній скарзі ВЧ просить рішення місцевого суду частково скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги Заводу щодо стягнення річних та інфляційних витрат, а в решті частині оскаржене рішення залишити без змін.

Скаржник був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В судовому засіданні представники позивача доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але, оскаржене рішення підлягає зміні з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 08.08.2013 р. між сторонами у справі укладено договір № 278-13/23, за умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачеві послуги з капітального ремонту агрегатів наведених у специфікації, а останній зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги в порядку та у строки, передбачені договором.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач на виконання умов укладеного договору надав відповідачеві послуги з капітального ремонту агрегатів на загальну суму 688.770 грн., що підтверджується актом приймання наданих послуг від 24.12.2013 р., який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками без будь-яких зауважень щодо якості, кількості та вартості наданих послуг, а також накладними на відправку від 24.12.2013 р. № 338 та від 26.12.2013 р. № 345. (а. с. 15, 20-21).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки з позивачем за надані послуги здійснюються відповідачем протягом 7 банківських днів з моменту підписання акту приймання наданих послуг.

Таким чином, відповідно до умов укладеного договору відповідач повинний був оплатити послуги за актом приймання послуг від 24.12.2013 р., який був підписаний 24.12.2013 р. у строк до - 06.01.2014 р. включно (робочий день).

Як вбачається з матеріалів справи при ухваленні судового рішення місцевий суд не врахував те, що відповідач повинний був оплатити послуги протягом 7 банківських днів, тобто саме 7-ми робочих днів.

Так як 28.12.2013 р., 29.12.2013 р., 04.01.2014 р. та 05.01.2014 р. були вихідними днями, а 01.01.2014 р. та 02.01.2014 р. - святковими, то останнім із семиденного терміну банківських (робочих) днів було 06.01.2014 р. (включно), у зв'язку з чим отримані послуги за актом приймання цих послуг від 24.12.2013р. відповідач повинний був оплатити до 24:00 - 06.01.2013 р. включно, а тому прострочення оплати отриманого товару за цим актом почалось для відповідача не з 03.01.2014 р., а з 07.01.2014 р.

Як свідчать матеріали справи, після звернення позивача з цим позовом до суду, відповідач оплатив отримані послуги, а саме перерахував позивачеві: 24.04.2014 р. - 48.164 грн. 43 коп., 30.04.2014 р. - 243.555 грн. 74 коп. та 05.05.2014 р. - 397.049 грн. 83 коп., а всього сплатив 688.770 грн., тобто повністю погасив борг, у зв'язку з чим прострочення оплати за надані послуги для відповідача складає:

- за період з 07.01.2014 р. по 23.04.2014 р., виходячи з суми боргу 688.770 грн.,

- за період з 24.04.2014 р. по 29.04.2014 р., виходячи з суми боргу 640.605 грн. 57 коп. (688770 - 48164,43)

- за період з 30.04.2014 р. по 04.05.2014 р., виходячи з суми боргу 397.049 грн. 83 коп. (640605,57-243555,74).

У зв'язку з погашенням відповідачем боргу в процесі розгляду справи судом позивач заявою від 27.05.2014 р. зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з ВЧ на свою користь лише: 5831 грн. 3 % річних, 20663 грн. 10 коп. - інфляційні витрати та 21587 грн. 75 коп. - пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так як, за актом від 24.12.2013 р. надані послуги Заводом, відповідач повинний був оплатити до 06.01.2014 р. включно, але здійснив оплату з простроченням, то місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що відповідач повинний сплатити позивачеві 3% річних та збитки від інфляції.

У позові позивач просив стягнути 3% річних та збитки від інфляції за період з 04.01.2014 р. по 16 .04.2014 р., тобто за той період часу, коли борг відповідачем взагалі не сплачувався та складав 688.770 грн.

Оскільки, як зазначалося вище, прострочення грошового зобов'язання у відповідача почалось не з 4, а з 7 січня 2014 р., то за цей період часу відповідач повинний сплатити позивачеві 5661 грн. 12 коп. - 3% річних виходячи з розрахунку (688770 х 3% х 99/365/100 = 5661,12) та 44081 грн. 28 коп. збитків від інфляції виходячи з наступного розрахунку:

Сума інфляційних втрат = С х Пс - С, де С - сума заборгованості; Пс - сукупний індекс інфляції, який розраховано наступним чином:

Пс = (П-1: 100)*(П-2: 100)*(П-3: 100)*...*(П-Z :100), де П-1 - індекс інфляції за перший місяць прострочки; П-2 - індекс інфляції за другий місяць прострочки; П-3 - індекс інфляції за третій місяць прострочки; П-Z - індекс інфляції за останній місяць прострочки; виходячи з суми боргу 688.770 грн. та періоду прострочки з 07.01.2014 р. по 16.04.2014 р.

Індекс інфляції у січні 2014 р. складав 100,2%, у лютому 2014 р. - 100,6%, у березні 2014 р. - 102,2%, у квітні 2014 р. - 103,3%, внаслідок чого сукупний індекс інфляцій за період з 07.01.2014 р. по 16.04.2014 р. складає 1,064% (100,2+100,6+102,2+103,3)/4/100=1,064, а тому збитки від інфляції складають: 688770х 1,064 - 688770 = 44081,28 грн.

Оскільки, господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, а позивачем заявлено позов про стягнення збитків від інфляції лише на суму 20.663 грн. 10 коп., то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки від інфляції у сумі 20.663 грн. 10 коп. за період з січня 2014 р. по квітень 2014 р. та 5661 грн. 12 коп. - 3%, а посилання скаржника на факт відсутності фінансування з державного бюджету, як підставу для відмови у задоволені позову правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки відсутність фінансування для погашення заборгованості не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання договірних зобов'язань.

У п. 9.2 договору сторонами встановлено, що у разі порушення більш ніж на 15 календарних днів строків оплати наданих послуг відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, у зв'язку з чим відповідач повинний сплатити позивачеві пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання виходячи з наступного розрахунку:

- Облікова ставка НБУ з 22.01.2014 р. по 14.04.2014 р. визначена на рівні 6,5000%, тому: за період з 22.01.2014 р. по 14.04.2014 р., виходячи з суми боргу 688770 грн. відповідач повинний сплатити позивачеві пеню у розмірі 20361 грн. 17 коп.,

- Облікова ставка НБУ з 15.04.2014 р. по 04.05.2014 р. визначена на рівні 9,5000%, тому: за період з 15.04.2014 р. по 16.04.2014 р., виходячи з суми боргу 688770 грн. відповідач повинний сплатити позивачеві пеню у розмірі 717 грн. 08 коп., а всього за період з 07.01.2014 р. по 16.04.2014 р. - 21078 грн. 25 коп. пені.

При цьому, колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 1 грн. підставі п. 3 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України з урахуванням: ступені виконання зобов'язання боржником; майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; відсутності збитків для позивача, а також того, що ВЧ є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету, невиконання зобов'язань щодо вчасної оплати за надані послуги є наслідком недостатнього фінансування.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню на 98,5% (позов заявлений щодо стягнення 3%, пені та збитків від інфляції на загальну суму 48081,85 грн., а обґрунтованими визнані вимоги на загальну суму 47402,47 грн.), то відповідач повинний відшкодувати позивачеві понесені витрати на сплату судового збору за подання позову у сумі 1799 грн. 59 коп.

Так як, при ухваленні судового рішення місцевий суд невірно визначив розмір 3% річних та пені, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача та, як наслідок цього, здійснив неправильний розподіл судових витрат між сторонами у справі, то оскаржене рішення в цій частині підлягає зміні.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2014 р. при прийнятті апеляційної скарги ВЧ відстрочено сплату судового збору у розмірі 913 грн. 50 коп. за розгляд апеляційної скарги ВЧ на рішення господарського суду Херсонської області від 03 червня 2014 року у справі № 923/691/14 до вирішення спору по суті.

Оскільки, апеляційна скарга ВЧ підлягає залишенню без задоволення, то судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача, в порядку ст. 44, 49, 99 ГПК України, до державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу військової частини А 1604 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 03.06.2014 року у справі № 923/691/14 - змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А 1604 на користь Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон": 1 грн. - пені, 5661 грн. 12 коп. - 3 % річних, 20.663 грн. 10 коп. - збитків від інфляції та 1799 грн. 59 коп. - понесених витрат на сплату судового збору за подання позову, а в решті частині позову - відмовити.

Стягнути з військової частини А 1604 до Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір"(Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206 код ЄДРПОУ суду 26016990): 913 грн. 50 коп. - судових витрат з судового збору за розглянуту апеляційну скаргу.

Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.07.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.