Ухвала суду № 39701581, 01.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/979/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

секретар судового засідання: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника позивача: Данільцева Ю.М.

представника відповідача: Ридзевського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області до Відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції про зняття арешту з частини майна , -

В С Т А Н О В И В :

Іллінецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, звернулась в суд з позовом до відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції про зняття арешту з частини майна.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 01 липня 2014 року апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача з вимогами апеляційної скарги не погодився, оскільки вважає, що постанова суду, прийнята за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, є законною та обгрунтованою, а тому просив Вінницький апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2011 року на підставі рішення Іллінецької ОДПІ про опис майна у податкову заставу податковим керуючим Гралєвським Л.Й проведено опис у податкову заставу рухомого майна платника податків ТОВ "Липовецька спеціалізована пересувна механізована колона №73", про що складено акти №1/13334889.

Податковим органом зареєстровано податкову заставу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягами із Державного реєстру обтяжень рухомого майна №30261039 від 09 лютого 2011 року.

02 листопада 2012 року постановою державного виконавця ВДВС Липовецького РУЮ накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ "Липовецька спеціалізована пересувна механізована колона №73" та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі №2а/0270/3435/11, яка набрала законної сили, надано дозвіл Іллінецькій ОДПІ на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків ТОВ "Липовецька спеціалізована пересувна механізована колона №73".

Задовольняючи позовні вимоги та дійшовши висновку про наявність підстав для зняття арешту з майна, що перебуває у податковій заставі, суд першої інстанції виходив з черговості реєстрації обтяжень податковим органом та відділом державної виконавчої служби.

Вінницький апеляційний адміністративний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений обов`язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Як встановлено статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника (частина 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з положеннями частини 3 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Відповідно до частини 1 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (частина 3 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження").

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

У відповідності до підпункту 89.1.2 пункту 89.1. статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі, зокрема, несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2 статті 89 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 90.1 статті 90 Податкового кодексу України пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Як встановлено статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" податкова застава належить до публічних обтяжень.

Частиною 2 статті 39 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону.

Як вірно встановлено судом першої інстанції податковим органом зареєстровано податкову заставу рухомого майна платника податків ТОВ "Липовецька спеціалізована пересувна механізована колона №73" (№30261039 від 09.02.2011 року) раніше, як зареєстровано арешт цього ж майна відділом державної виконавчої служби (№13334889 від 02.11.2012 року).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача зняти арешт з майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Липовецька спеціалізована пересувна механізована колона №73", що перебуває у податковій заставі на підставі акту опису майна №1/13334889 від 01.02.2011 року.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Липовецького районного управління юстиції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 липня 2014 року .

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.