Ухвала суду № 39701514, 01.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 13320/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26липня 2013 року № 0004702250, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробуд» звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року №0004702250.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивачем було представлено для перевірки усі необхідні первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, які підтверджували реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Ейс Контракшен менеджмент», а тому вважає безпідставними висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо нереальності здійснення господарської операції. Крім того, представник позивача зазначив, що ТОВ «Добробуд» не може нести відповідальності за можливі порушення податкового чи іншого законодавства зі сторони його контрагента, оскільки зі своєї сторони позивач виконав всі необхідні дії для підтвердження свого права на податковий кредит, а тому притягнення його до відповідальності є необґрунтованим.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 року було задоволено у позові.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідачем, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.

Просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 року та відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що в період з 04.07.2013 р. по 08.07.2013 р. Тернопільською ОДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Добробуд" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» за період з 1 липня 20011 року по 31 серпня 2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт № 71/22-10/32750406 від 10.07.2013 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ в результаті чого ТОВ «Добробуд» завищено податковий кредит за липень-серпень 2011 року в сумі 15721, 36 грн.

За розглядом акта перевірки Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 26 липня 2013 року № 0004702250 яким ТОВ «Добробуд» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19651,25 грн., в тому числі основний платіж 15721 грн. та штрафні санкції 3 930, 25 грн., застосованих з посиланням на пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки (а.с.7-12) податковий орган при проведенні перевірки нібито встановив, що операції з купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) ТОВ «Добробуд» порушують ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання від ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» до ТОВ «Добробуд», а тому прийшов до висновку, що ТОВ «Добробуд» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди від свого контрагента.

Відмовляючи у позовних вимогах у справі, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 198.2 статті 198 Податкового Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Позивачем 1 липня 2011 року було укладено з ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» договір поставки товарно-матеріальних цінностей №01/07. Відповідно до п.1.2 договору предметом поставки були бувші в користуванні навантажувачі, трактор та запасні частини до них.

Суд першої інстанції вважав, що факт реального виконання договірних правовідносин між ТОВ «Добробуд» та ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними. Документами що підтверджують перевезення товару є долучені до матеріалів справи позивачем товарно-транспортні накладні. Товар, що постачався використовувався безпосередньо для здійснення господарської діяльності позивача.

Розрахунки за товар були проведені повністю, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку ТОВ «Добробуд», а також актом звірки взаєморозрахунків від 28 серпня 2011 року підписаними двома сторонами правочину.

Судом першої інстанції не приймаються до уваги твердження податкового органу з приводу того, що для перевірки не надано акти приймання-передачі товару, оскільки як вбачається з п.3.4 договору поставки ТМЦ від 1 липня 2011 року факт поставки підтверджують підписані обидвома сторонами договору накладні. Накладні були надані як для перевірки та долучені до матеріалів справи.

Як зазначалось вище, Тернопільська ОДПІ прийшовши до висновку про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Добробуд» та ТОВ «Ейс Контракшен Менеджемнт», взяла до уваги висновки акту ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року.

Суд першої інстанції не міг приймати до уваги вищенаведені акти як належні та допустимі докази, які підтверджують нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Добробуд» з однієї сторони та ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент», оскільки вищенаведеним актом перевірки було зафіксовано неможливість проведення звірки контрагента позивача, але жодним чином не перевірялися та не аналізувалися будь-які документи по взаємовідносинах даних суб'єктів господарювання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже неодноразово висловлювала правову позицію щодо правомірності зменшення податковими органами сум бюджетного відшкодування. Зокрема, у постановах від 26 грудня 2006 року у справі N 21-262 во 06, від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500 во 08, від 11 жовтня 2006 року у справі N 21-593 во 06 викладено висновок, що Законом N 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування позивачем формується правильно, якщо ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковим органом не доведено недобросовісності ТОВ «Добробуд», а вчиненні ним господарські операції з ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Згідно із статтею 122 КАС України, судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ч.З ст.160, ст.ст.195,196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 року по справі № 819/2142/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : Я.С. Попко

Р.Б. Хобор

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.07.2014 року.