Постанова № 39701458, 03.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2014 року 10:33 № 826/8468/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Лисенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про визнання нечинною та скасування постанови, зняття арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про визнання нечинною та скасування постанови, зняття арешту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що працівником ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві на позивача накладено адміністративне стягнення, яке сплачено ним в добровільному порядку. Однак, відповідачем, на підставі тієї ж постави про адміністративне правопорушення, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

В позовній заяві позивач просить суд: визнати нечинною та скасувати постанову головного державного виконавця Лисенка О.В. відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 03.06.2014 (ВП № 42048961) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження щодо майна, яке належить ОСОБА_3; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві зняти арешт з усього майна, яке належить ОСОБА_3, накладений постановою головного державного виконавця Лисенка О.В. відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 03.06.2014 (ВП № 42048961) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, заперечував проти позову, посилаючись на відсутність підстав для спору, оскільки виконавче провадження закінчено та скасовано заходи примусового виконання рішення.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що постановою №008883 від 02.12.2012 року в справі про адміністративне правопорушення, встановлено вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425грн.

Посадовою особою до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на підставі постанови №008883 від 04.12.2013р. про стягнення штрафу в розмірі 850грн., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2014р. ВП№42048961, якою зобов'язано позивача самостійно сплатити штраф, в семиденний термін з дня винесення постанови, надавши при цьому підтверджуючі документи, в іншому випадку буде стягнуто виконавчий збір.

26.02.14р. відповідачем направлено позивачу виклик для сплати штрафу та повідомлено, що в разі неявки до державного виконавця у встановлений день і час, до позивача будуть застосовані штрафні санкції у розмірі 1020грн.

Постановою від 03.06.14р., встановлено, що боржником самостійно не виконано постанову №008883 від 04.12.2013р., та на підставі ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на все майно боржника в межах суми боргу 1035грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 подано до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві заяву від 18.06.14р. про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника, у зв'язку зі сплатою штрафу, що підтверджується квитанцією від 16.01.2014р. №253 на суму 425,00грн.

Відповідачем прийнято постанову від 26.06.2014р. про закінчення виконавчого провадження, якою у зв'язку зі сплатою боржником штрафу, на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено виконавче провадження та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (надалі - Закон № 606-ХІV),

Відповідно до ст. 1 Закону № 606-ХІV, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону № 606-ХІV, державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи.

Вимоги до виконавчого документа визначає ст.18 Закону № 606-XIV, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Позивач вказує на помилкове зазначення дати складення постанови про адміністративне правопорушення №008883, працівником ДАІ. Замість 02.12.13р. помилково зазначено 02.12.12р.

Однак, суд звертає увагу на те, що вказана постанова №008883 містить відмітку відділу державної виконавчої служби, про набрання чинності постанови 12.12.2013року, що свідчить про наявність підстав в органу виконавчої служби для відкриття провадження за вказаним виконавчим документом.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні ст. 6 Закону № 606-ХІV зобов'язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до змісту ст.17 Закону № 606-ХІV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

За змістом ст.19 Закону № 606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Відповідно до ч.1.ст.22 Закону № 606-XIV, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 32 Закону №. 606-XIV встановлює, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

У відповідності до ч.1 ст.52 Закону №. 606-XIV, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ч.6 ст.52 Закону №. 606-XIV, стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач при відкритті виконавчого провадження та накладенні арешту на майно боржника діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України, оскільки на момент винесення оскаржуваних рішень, у відповідача були відсутні докази виконання постави №008883 від 02.12.13р. в добровільному порядку.

За змістом ст.49 Закону № 606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом;8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону. 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги те, що виконавче провадження №42048961 закінчено, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення відносно ОСОБА_3, що свідчить про відновлення прав та інтересів позивача, які, на думку суду, не потребують додаткового захисту.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази суд, вважає позовні вимоги таким, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 04.07.2014 р.

Суддя Є.В. Аблов