Постанова № 39701391, 11.07.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/4114/14

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування..

Згідно ст.ст. 14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 відповідач є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідно до п.6 ч.2 ст.17, п.6 ст.20 вказаного Закону він зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України.

В порушення вказаних норм Закону відповідач не сплачує страхові внески, у зв'язку з чим, за період з липня по грудень 2010 року у нього утворилась заборгованість по страховим внескам на загальну суму 1722,80 грн.

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу № Ф-5371 від 01.04.2014, однак, конверт із зазначеною вимогою повернулася на адресу УПФУ у м. Лисичанську із позначкою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідач у добровільному порядку суму заборгованості в повному обсязі не перерахував. У зв'язку з чим позивач просив стягнути суму заборгованості з відповідача.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, у позові просив розгляд справи провести без його участі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином за адресою, вказаною у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. До суду повернулися конверти з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за вищезазначеною адресою та відомості про зміну свого місця знаходження не надавав. Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Враховуючи положення пункту 6 статті 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до такого.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.6).

Судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 звіт про нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за 2010 рік до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області не подавався, у зв'язку з чим суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування обчислені позивачем самостійно у повідомленні-розрахунку № 5371 від 01.04.2014, відповідно до якого за період з липня по грудень 2010 року заборгованість по страховим внескам складає 1722,80 грн. (а.с. 7)

Позивачем, у відповідності до вимог ч.3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 (далі - Закон № 1058), на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу № Ф-5371 від 01.04.2014 на суму 1722,80 грн. разом з повідомленням-розрахунком до цієї вимоги, однак, конверт із зазначеною вимогою та повідомленням-розрахунком повернувся на адресу УПФУ у м. Лисичанську із позначкою пошти "за закінченням терміну зберігання". (а.с.8,9).

Борг за вищезазначеною вимогою відповідачем не сплачено.

З картки особового рахунку та вимоги № Ф-5371 від 01.04.2014 з повідомленням-розрахунком, вбачається, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню у примусовому порядку, становить 1722,80 грн.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 від 08.07.2010, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Однак, прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2464 встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

За змістом ст. 14 Закону № 1058 відповідач є страхувальником та відповідно до ст.15 вказаного Закону платником страхових внесків.

Згідно з п. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону № 1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Оскільки до теперішнього часу відповідач заборгованість не сплатив, а також враховуючи, що позовні вимоги документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Пенсійного фонду України у Лисичанську Луганської області задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області (р/р 25600301733 в ЛОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 304665, код 21792407) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 1722,80 грн. (одна тисяча сімсот двадцять дві грн. 80 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.В. Смішлива