Постанова № 39701055, 10.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3055/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Жолудь І.О.

пр-к відповідача Макаревич О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2013 року № 0002932203, № 0002942203, № 0002962203 та від 26 лютого 2014 року № 0001822203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у період із 15 липня по 23 серпня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 02 вересня 2013 року складено акт № 891/26-56-22-03-09/35134323 про результати проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 2167473,00 грн., у тому числі за: 9 місяців 2012 року - 264918,00 грн.; 2012 рік - 2167473,00 грн., чим порушено пп. 14.1.11, 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.2, 135.4, пп. 135.5.3 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.5, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України;

- завищено податок на додану вартість, що підлягає відшкодуванню (у рахунок майбутніх періодів) у розмірі 56336,00 грн., у тому числі за: лютий 2012 року - 3378,00 грн.; квітень 2012 року - 2867,00 грн.; жовтень 2012 року - 7200,00 грн.; листопад 2012 року - 9399,00 грн.; грудень 2012 року - 30114,00 грн., чим порушено пп. 48.5.1 п. 48.5, п. 48.7 ст. 48, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України;

- завищено від'ємне значення з ПДВ за грудень 2012 року у розмірі 6534,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, його висновки викладено у наступній редакції:

- позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 2045334,00 грн., у тому числі за: 9 місяців 2012 року - 264918,00 грн.; 2012 рік - 2045334,00 грн., чим порушено пп. 14.1.11, 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.2, 135.4, пп. 135.5.3 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.5, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 ПК України;

- позивачем завищено ПДВ, що підлягає відшкодуванню (у рахунок майбутніх періодів) у розмірі 52958,00 грн., у тому числі за: лютий 2012 року - 3378,00 грн.; квітень 2012 року - 2867,00 грн.; жовтень 2012 року - 7200,00 грн.; листопад 2012 року - 9399,00 грн.; грудень 2012 року - 30114,00 грн., чим порушено пп. 48.5.1 п. 48.5, п. 48.7 ст. 48, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України;

- позивачем завищено від'ємне значення з ПДВ за грудень 2012 року у розмірі 6534,00 грн.

На підставі висновків про порушення вищезазначених законодавчих норм відповідачем 25.09.2013 року прийняті податкові повідомлення - рішення :

- № 0002932203, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 415003,00 грн.;

- № 0002942203, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 1915502,00 грн. за основним платежем та у розмірі 478875,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0002962203, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ у розмірі 52958,00 грн. за основним платежем та у розмірі 13241,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного оскарження, 26 лютого 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001822203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 55346,00 грн. за основним платежем та у розмірі 13836,00 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем здійснювались зовнішньоекономічні операції (експорт) відповідно до укладених контрактів, а саме:

- від 08 лютого 2012 року № РС 080212 із CHS Europe SA. (Швейцарія) на поставку кукурудзи 3-го класу для кормових цілей. Вартість контракту: 6246694,20 грн. Умови поставки: Україна (СРТ порти Чорного моря);

- від 28 лютого 2012 року № Р500982 із Viterra SA (Швейцарія) на поставку кукурудзи 3-го класу для кормових цілей. Вартість контракту: 84326150,00 грн. Умови поставки: Україна (СРТ порти Чорного моря);

- від 15 лютого 2012 року № 460/14237.100 із Alfred C.Toepfer International. GmbH на поставку кукурудзи 3-го класу для кормових цілей. Вартість контракту: 3721802,00 грн. Умови поставки: Україна (СРТ порти Чорного моря).

Відповідач в Акті перевірки стверджує, що зазначені поставки здійснювалися за цінами нижчими від звичайних.

Звичайна ціна, згідно підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Методи визначення та порядок застосування звичайних цін до 01.01.2013 р., відповідно до пунктів 1 та 2 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, регулюється пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Нормами пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є - предметом купівлі-продажу.

Відповідачем не надано достовірних та об'єктивних доказів того, що на момент укладення позивачем зазначених угод існували договори продажу ідентичного товару з аналогічними властивостями за іншими цінами.

За таких підстав, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, у загальному розмірі 9536441,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем у період, що перевірявся було укладено договори купівлі-продажу з TOB «Носівка Arpo» та TOB «Бахмач Агро», які є суб'єктами спеціального режиму оподаткування.

Так, 21 червня 2012 року на рахунок позивача надійшли кошти від товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агро» у розмірі 500000,00 грн. як оплата (аванс) за товар відповідно до умов договору купівлі-продажу від 11 червня 2012 року № 1-12, за умовами якого позивач зобов'язався у строки, визначені договором, передати у власність TOB «Носівка Агро» товар.

На підставі договору № 1-12 позивачем виписано податкову накладу від 21 червня 2012 року № 16 у загальному розмірі 500000,00 грн.

Позивачем 20 червня 2012 року укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1-12, відповідно до якої, у зв'язку з неможливістю позивача виконати зобов'язання по поставці насіння ріпаку озимого ДК «Секюр Ф-1», «Секвоя», «Ексель», «Абакус» у строк, визначений договором, сторони дійшли згоди розірвати договір № 1-12. Кошти, сплачені TOB «Носівка Агро» за насіння, що підтверджується платіжним дорученням від 21 червня 2012 року № LA 000000178 у розмірі 500000,00 грн., підлягають поверненню у повному обсязі на розрахунковий рахунок TOB «Носівка Агро» у строк до 31 липня 2012 року.

31 липня 2012 року позивачем повернуто кошти TOB «Носівка Агро», сплачені за платіжним дорученням від 21 червня 2012 року № у розмірі 500000,00 грн., у зв'язку з чим позивачем проведено коригування податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 500000,00 грн., що відображено у податковій звітності з ПДВ за липень 2012 року (розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ від 20 серпня 2012 року № 9050370027).

Також, 22 червня 2012 року на рахунок позивача надійшли кошти від товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро» у розмірі 320000,00 грн. як оплата (аванс) за товар відповідно до умов договору купівлі-продажу від 11 червня 2012 року № 2-12, за умовами якого позивач зобов'язався у строки, визначені договором, передати у власність ТОВ «Бахмач Агро» товар.

На підставі договору № 2-12, позивачем виписано податкову накладу від 22 червня 2012 року № 19 на 320000,00 грн.

Позивачем 20 червня 2012 року укладено додаткову угоду № 1 до договору № 2-12, відповідно до якої, у зв'язку з неможливістю позивача виконати зобов'язання по поставці насіння ріпаку озимого ДК «Секюр Ф-1», «Секвоя», «Екзотік» у строк, визначений договором, сторони дійшли згоди розірвати договір № 2-12. Кошти, сплачені ТОВ «Бахмач Агро» за насіння, що підтверджується платіжним дорученням від 22 червня 2012 року № LA 000000179 у розмірі 320000,00 грн., підлягають поверненню у повному обсязі на розрахунковий рахунок ТОВ «Бахмач Агро» у строк до 31 липня 2012 року.

31 липня 2012 року позивачем повернуто кошти TOB «Бахмач Агро», сплачені платіжним дорученням від 22 червня 2012 року № LA 0000001179 у розмірі 320000,00 грн., у зв'язку з чим позивачем проведено коригування податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 320000,00 грн., що відображено у податковій звітності з ПДВ за липень 2012 року (розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ від 20 серпня 2012 року № 9050370027).

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під поворотною фінансовою допомогою розуміють суму коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

За таких підстав колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що отримані кошти від TOB «Носівка Агро» та ТОВ «Бахмач Агро» є поворотною фінансовою допомогою, оскільки сплачені за даними договорами суми є передоплатою вартості товару, відповідно до умов зазначених вище договорів.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПКУ, що призвело до заниження інших доходів на загальну суму 820 000,00 грн. є необґрунтованим.

Стаття 138 розділу ІІІ ПК України передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Цей висновок узгоджується з тим, що п.п. 44.1. ст. 44 ПКУ встановлений обов'язок ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тим самим підпунктом передбачена заборона платникам податків формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу витрат з податку на прибуток звітних (податкових) періодів включено витрати по взаємовідносинах з TOB «Альбіон 2011», TOB «КМК Бізнес Тренінг», ТОВ «Агросіті-Інвест».

Так, 01 березня 2012 року між позивачем та TOB «Альбіон 2011» укладено договір № 01/03-12 про надання юридичних послуг.

На виконання вищезазначеного договору позивачу було виписано податкову накладну від 15 березня 2012 року № 127 на 14333,33 грн. Також, сторонами за вказаною угодою складено акт приймання - передачі виконаних робіт від 15.03.2012 року та звіт про виконання послуг. Зазначені документи містять інформацію про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиниці виміру, обсяг господарської операції.

На підтвердження реальності отримання послуг за вказаним договором та використання в подальшій господарській діяльності позивачем надано наказ № 9 від 16.03.2012 року про затвердження інструкції ТОВ «Латагро» про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв, які містять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію в Товаристві.

Крім того, між позивачем та TOB «КМК Бізнес Тренінг» було укладено договори про надання послуг: від 10 січня 2012 року № 040112, від 25 липня 2012 року № 040712, від 07 листопада 2012 року № 021112, від 14 листопада 2012 року № 051112.

Відповідно до умов зазначених договорів Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати консультаційні послуги для забезпечення господарської діяльності Замовника з навичок ефективного управління.

На підтвердження реальності отримання послуг позивачем надано узгоджені програми на проведення семінарів і тренінгів, методичні матеріали, роздруківки відправлень щодо погодження умов, місць проведення семінарів, їх вартості та програм.

Також, 04 травня 2011 року між позивачем та ТОВ «Агросіті-Інвест» укладено договір № 110 про надання інформаційних послуг.

На виконання вищезазначеного договору позивачу було виписано податкову накладну. Також, сторонами за вказаною угодою складено акт приймання - передачі виконаних робіт. Позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції надано розшифровки до акту виконаних робіт. Зазначені документи містять інформацію про конкретні послуги, які надані замовнику, їх кількість, обсяг господарської операції та визначають відповідального працівника, який надавав консультації та виконував заявки.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування відповідачем податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Оскільки, судом першої інстанції при розгляді справи порушені норми процесуального та матеріального права , висновки суду не ґрунтуються на наявних в справі доказах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві від 25 вересня 2013 року № 0002932203, № 0002942203, № 0002962203 та від 26 лютого 2014 року № 0001822203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» понесені витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латагро» понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість грн. 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст складено - 10.07.2014 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.