Ухвала суду № 39700787, 11.07.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1059/2014(м)

263/5228/14-ц

Категорія 27 Головуючий у 1-ій інстанції Шатілова Л.Г.

Суддя - доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2014 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі :

Головуючого - Ткаченко Т.Б.

Суддів - Песоцької Л.І., Гаврилової Г.Л.

При секретарі - Костомановій А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання з повернення позики за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2014 року,

В с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2014 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання з повернення позики.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою і посилаючись в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права, відповідач просить апеляційний суд скасувати ухвалу судді та направити справу на розгляд Новоазовському районному суду Донецької області.

Зокрема, вказує, що судом при відкритті провадження по справі не були враховані положення ст.114 ЦПК України, а саме, що позови, що виникають з приводу нерухомого майна пред'являються в суд за місцезнаходженням такого майна або основної його частини.

Судом не враховано, що предметом договору іпотеки являється земельна ділянка, площею 0,25 га, розташована по АДРЕСА_2, з належними на її території недобудовами.

Крім того, в січні 2014 року позивачка звернулась в Новоазовський районний суд Донецької області з позовом до неї про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна. ОСОБА_4, з яким відповідачка проживала однією сім'єю з 2003 року по травень 2014 року, подано до Новоазовського районного суду Донецької області позов до неї та ОСОБА_2 про поділ спільного майна, визнання права власності на земельну ділянку і жилий будинок, визнання недійсним договору іпотеки.

Відповідач в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про час та місце розгляду повідомлена належним чином, із заявою про відкладення розгляду справи не звернулась, тому у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у її відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який просив апеляційну скаргу задовольнити, заперечення позивачки ОСОБА_2, яка просила скаргу відхилити, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За загальними правилами підсудності відповідно до ч.1 ст.109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до роз'яснень наданих в п.34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (далі Постанова) якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а щодо юридичної особи - за положеннями статті 93 ЦК.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пунктах 41, 42 даної Постанови перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як вбачається з нотаріально посвідченого договору іпотеки від 24 квітня 2013 року, укладеного між сторонами, предметом договору є передача відповідачкою в іпотеку нерухомого майна: земельної ділянки, площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої по АДРЕСА_2, з належними на її території недобудовами (будматеріалами), згідно технічному паспорту, проектної документації та дозволу на будівництво. Сторони домовилися, що договір іпотеки забезпечує виконання зобов'язання з повернення позики у розмірі 594 000 грн. (а.с.9-11).

Згідно з паспортом ОСОБА_3 серії НОМЕР_1, виданим Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 2002 році, зареєстрованим місцем проживання відповідачки являється АДРЕСА_1 (а.с.8).

З позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що вона, як позикодавець, просить стягнути з відповідачки (позичальника) суму неустойки за прострочення виконання зобов'язання з повернення позики у розмірі 618 013,87 грн., обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст.526, 530, 546, 549, 611, 1046-1053 ЦПК України.

Колегія суддів прийшла до висновку, оскільки спір у даній справі виник з приводу стягнення процентів за договором позики, виконання якого забезпечувалось іпотекою, тому, позивачка мала право звернутися з позовом до відповідачки ОСОБА_3 до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області, так як остання зареєстрована за адресою, що територіально відноситься до Жовтневого району м.Маріуполя Донецької області.

Згідно з п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи обставини справи та вимоги закону, колегія суддів вважає, що підстав для передачі справи для розгляду іншому суду немає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала судді залишенню без зміни.

Керуючись ст.ст.307, п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді Л.І.Песоцька

Г.Л.Гаврилова