Ухвала суду № 39700337, 24.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

24 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/261/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Федусик А.Г.

при секретарі: Паламарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014р. по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Благодатне» до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2014р. №0000022200, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014р. ПП «Благодатне» (далі-Підприємство) звернулось в суд із позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2014р. №0000022200 (уточнені позовні вимоги а.с.164).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Благодатне» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток і встановлення факту існування фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Нико Автотранс Юг» за період з 01.11.2012р. по 31.01.2013р.

За результатами даної перевірки 27.12.2013р. складено акт за №108/22/31140930, у висновках якого зазначено про безтоварність господарських операцій та недійсність правочинів, укладених підприємством з ПП «Ніко Автотранс Юг».

На підставі таких висновків ДПІ 13.01.2014р. прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000022200, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 233334,00грн. та штрафних санкцій в сумі 116667,00грн.

Позивач зазначає, що реальність господарських відносин підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що дає підстави для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. А тому, посилаючись на зазначені обставини просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014р. позов задоволено, скасоване податкове повідомлення-рішення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 13.01.2014р. №000002200.

Стягнуто з держбюджету України на користь ПП «Благодатне 487,20грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані усі первинні документи, які підтверджують факт реальної поставки контрагентом дизельного пального. Видані контрагентом видаткові, податкові накладні та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі позапланової невиїзної перевірки Підприємства з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток і встановлення факту існування фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Нико Автотранс Юг» та акту складеного за результатами цієї перевірки №108/22/31140930 від 27.12.2013р. (а.с.8-30), ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022200 від 13.01.2014р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 233334,00грн. та штрафних санкцій в сумі 116667,00грн (а.с.31).

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки про те, що неможливо провести зустрічну перевірку ПП «Нико Автотранс Юг», не доведено факт транспортування дизпалива, а саме: до перевірки не надано товарно-транспортні накладні з відмітками про місце навантаження та розвантаження палива, передачу та отримання палива; не надано заявку на транспортування палива, накладні за формою №1-ТТН, журнали реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП, наказ про облікову політику та дорожніх листів, накази про відрядження працівників Підприємства до адреси контрагента. Посилаючись на вказані обставини працівниками ДПІ зроблений висновок про безтоварність угоди між позивачем ПП «Нико Автотранс Юг».

Перевіряючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За правилами п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд першої інстанції встановив, що 26.10.2012р. між Підприємством (покупець) та ПП «Нико Автотранс Юг» (постачальник) укладено договір поставки товарів (в тому числі паливно-мастильних матеріалів) (а.с.32-35). На виконання умов договору контрагентом 07.11.2012р., 26.11.2012р. та 05.12.2012р. позивачу поставлено дизельне пальне.

У відповідності до умов договору, придбане дизельне зберігалось у ТОВ СГВП «Правда» у власних резервуарах.

Оскільки основним видом діяльності Підприємства є надання транспортних послуг з перевезення вантажів, то придбане дизельне пальне в подальшому позивачем використано у власній господарській діяльності по заправці транспортних засобів.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №164/704 (надалі-Положення). Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення, «первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Отже, факт господарської операції підтверджується наданими до справи первинними документами а саме: товарно-транспортними накладними (а.с.36-40); видатковими накладними (а.с.41-43); податковими накладними (а.с.44-46). Підприємство сплатило за поставлений товар кошти у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.47-51).

Як перевірено судом апеляційної інстанції та вірно встановлено судом першої інстанції, надані первині документи позивача оформлені у відповідності до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вирішуючи спір по суті та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що представником Товариства надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують реальність господарської операції, у зв'язку з чим доводи Підприємства є доведеними та обґрунтованими, а відповідно представником ДПІ не надано належних доказів, які б спростували реальність господарської операції.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити щодо висновків ДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Нико Автотранс Юг», в результаті чого господарська операція на їх думку є безтоварною, є безпідставними, виходячи з того, що відповідно до п.4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011р. №236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин.

Отже, з наведеного можливо дійти до висновку, що в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання не можуть бути викладені висновки про безтоварність господарської операції та про порушення норм податкового законодавства цим суб'єктом.

Також необхідно зазначити, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, не може бути доказами того, що позивач порушив норми податкового законодавства, оскільки відповідальність платника податку настає лише унаслідок протиправних дій вчинених самим платником податку.

За таких обставин, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, про те, що Підприємством доведено факт реальної поставки ПП «Нико Автотранс Юг» дизельного пального, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія зазначає, що ДПІ не довело належними доказами правомірність свого рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду винесена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2014р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

А.Г. Федусик