Постанова № 39700262, 09.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2014 року 810/3456/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Півака О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області про визнання протиправними дій та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

4 червня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (товариство, ТОВ «Технополіс-1») із позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області (Інспекція) про визнання протиправними дій, скасування рішень про вжиття обмежувальних заходів та постанови про накладення штрафних санкцій.

Зазначили про відсутність підстав для проведення перевірки характеристик продукції підприємства; звертали увагу на відповідність продукції вимогам технічних регламентів, а також на необґрунтованість рішень про вжиття обмежувальних заходів та протиправність оскаржуваної постанови.

Посилаючись на порушення відповідачем положень Конституції України, Законів України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про підтвердження відповідності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Технічного регламенту електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №785, Правил застосування національного знаку відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року №1599, Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року №1149, -просили визнати протиправними дії Інспекції щодо винесення постанови про накладення штрафних санкцій №74 від 25 грудня 2013 року, скасувати таку постанову, а також скасувати рішення про вжиття обмежувальних заходів №136 та №137 від 25 грудня 2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача подав заперечення на адміністративний позов, крім того просив у частині позовних вимог про скасування постанови про накладення штрафних санкцій та визнання протиправними дій щодо її проведення - позов залишити без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» є юридичною особою, зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 18 квітня 2003 року (а.с.49-50).

Як вбачається з матеріалів справи, 4 грудня 2013 року працівниками Інспекції з питань захисту прав споживачів проведено позапланову перевірку характеристик продукції (великої та дрібної побутової техніки, телекомунікаційної апаратури для оброблення інформації, приладів, що працюють на газоподібному паливі).

Підставою для перевірки стали: інформація про порушення позивачем прав споживачів на якість та безпеку продукції й необхідну, доступну і достовірну інформацію, лист Держспоживінспекції України від 3 грудня 2013 року №5570-2-7/6 (а.с.147) щодо надання згоди на проведення перевірки ТОВ «Технополіс-1»; наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області від 4 грудня 2013 року №РН-15-2013 (а.с.146); направлення від 4 грудня 2013 року №104 (а.с.145).

За результатами перевірки позивача складено Акт від 4 грудня 2013 року, за висновками якого товариством порушено вимоги Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року №1149, Технічного регламенту радіообладнання і телекомунікаційного кінцевого (термінального), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2009 року №679, Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №785, Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №856.

На підставі вказаного Акта складено протокол №61 від 25 грудня 2013 року про порушення пункту 2 частини другої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам).

25 грудня 2013 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафних санкцій №74 на ТОВ «Технополіс-1» у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 8500 грн.

25 грудня 2013 року прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №136 та №137, тимчасово заборонено надання продукції позивача, щодо якої встановлено порушення, на ринку. Строк виконання визначено до 27 січня 2014 року.

27 січня 2014 року відповідачем проведено перевірку стану виконання позивачем рішень про вжиття обмежувальних заходів, за результатами чого складено Акт від 27 січня 2014 року №000002 про повне виконання відповідних рішень.

У зв'язку із цим, 27 січня 2014 року Інспекцією прийняті рішення №6 та №7 про скасування рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів №136 та №137 з підстав їх виконання (а.с.165-166).

За наслідками встановлених у ході судового розгляду справи обставин, суд констатує наступне.

Так, стосовно рішень про вжиття обмежувальних заходів №136 та №137, суд підкреслює, що на час розгляду справи такі оскаржувані рішення є скасованими, у зв'язку із виконанням позивачем встановлених ними вимог, а тому предмет спору у цій частині позову - відсутній.

Отже позовні вимоги в частині скасування рішень про вжиття обмежувальних заходів задоволенню не підлягають.

Щодо оскаржуваних постанови про накладення штрафних санкцій та дій по її винесенню, суд зазначає, що в юридичному сенсі останнє є тією ж вимогою про визнання протиправною та скасування постанови, але вираженою в іншій словесній формі.

Також суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про накладення штрафних санкцій винесена 25 грудня 2013 року. На підтвердження направлення такої постанови товариству «Технополіс-1» Інспекцією подано примірник рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого видно, що відповідна постанова отримана представником позивача 8 січня 2014 року.

Як вбачається з відбитку поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла позовна заява, вона здана на пошту 29 травня 2014 року, судом отримана 4 червня 2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні стверджував дотримання товариством строку звернення до суду, який вважає необхідним обраховувати з дня отримання відповіді Держспоживінспекції України на скаргу товариства щодо постанови про накладення санкції і рішень про вжиття обмежувальних заходів. Пояснив, що вважає у випадку, який розглядається, можливим оскаржувати постанову про накладення санкцій та рішення про вжиття обмежувальних заходів до вказаного центрального органу виконавчої влади, в обґрунтування чого послався на положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За змістом статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами статті 36 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», який є спеціальним у випадку, який розглядається (по відношенню до загального Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності») і саме який підлягає застосуванню, рішення, приписи, дії чи бездіяльність органів ринкового нагляду або їх посадових осіб можуть бути оскаржені до суду відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, досудового порядку вирішення спору законодавством у сфері ринкового нагляду не передбачено; постанова про накладення штрафних санкцій у цьому випадку може бути оскаржена виключно до суду. При цьому така постанова не направляється до органів державної виконавчої служби, а відповідна сума санкцій стягується у судовому порядку.

За правилами частини п'ятої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Згідно із частиною п'ятою статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення. У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку. Такий законодавчий припис міститься і в оскаржуваній постанові.

Товариство «Технополіс-1», як вбачається з матеріалів справи, лише 26 березня 2014 року оформило скаргу до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, в якій висловлено прохання скасувати постанову про накладення штрафних санкцій №74 від 25 грудня 2013 року та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №136 і №137 від 25 грудня 2013 року.

Тобто така скарга подана після спливу строку звернення до суду про скасування відповідної постанови. При цьому, навіть якщо вважати, що із відповідною постановою позивач ознайомився 26 березня 2014 року, все одно місячний строк звернення до суду пропущено.

10 квітня 2014 року Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів надала відповідь на подану скаргу без розгляду по суті, в якій зазначила про можливість оскарження відповідних дій і рішень виключно до суду. Тобто, підтвердила факт відсутності досудового порядку вирішення спору.

За правилами частини четвертої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

У випадку, який розглядається, можливість досудового порядку вирішення спору законом не передбачена, тому положення частини четвертої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України - не застосовуються.

Тобто строк звернення до суду із такими вимогами становить один місяць із дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про винесення постанови про накладення санкцій.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено правові наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

У цьому випадку клопотання про поновлення строку звернення до суду з вимогою про скасування постанови про накладення штрафних санкцій не подано, поважних підстав пропуску строку звернення до суду - не зазначено.

За наведеного, суд доходить до висновку про необхідність залишення без розгляду вимог про скасування постанови про накладення штрафних санкцій та про визнання протиправними дій щодо її винесення у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

У силу частин першої та другої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, зокрема, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Про залишення позовної заяви без розгляду суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що за наслідками залишення позовної заяви без розгляду виноситься ухвала. У цьому ж випадку одна вимога підлягає залишенню без розгляду, а у задоволенні іншої суд відмовляє.

Однак, оскільки розгляд справи по суті має завершитися постановленням єдиного процесуального документу, який вбирає в себе відповідь на всі питання, що мають бути вирішені судом у зв'язку із закінченням провадження у справі, то ухвала, що передбачена статтями 100, 155 Кодексу адміністративного судочинства України може постановлятися, якщо провадження у справі закривається щодо усіх позовних вимог. Якщо ж судовим рішенням за результатами розгляду позову, який складається з декількох позовних вимог, передбачено різні процесуальні наслідки для різних вимог, дотримуючись принципу процесуальної економії, суд вважає за доцільне прийняти постанову, в резолютивній частині якої буде надана відповідь щодо усіх вимог, які є предметом судового розгляду, а якщо позов задоволено частково - висновок суду про відмову в задоволенні решти позовних вимог, закриття провадження або залишення без розгляду позову в частині, що залишилась без задоволення.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимог про скасування рішень про вжиття обмежувальних заходів, а вимоги про скасування постанови щодо накладення штрафних санкцій та визнання протиправними дій по її винесенню - залишає без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду і відсутністю підстав для його поновлення.

За нормами пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду. Оскільки суд залишає без розгляду вимогу майнового характеру, то товариству «Технополіс-1» необхідно повернути сплачену за неї суму судового збору у розмірі 182,70 грн.

Згідно положень частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 72, 100, 155, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позовних вимоги про скасування рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №136 та №137 від 25 грудня 2013 року - відмовити.

У частині позовних вимог про скасування постанови про накладення штрафних санкцій №74 від 25 грудня 2013 року та про визнання протиправними дій щодо винесення постанови про накладення штрафних санкцій №74 від 25 грудня 2013 року - позов залишити без розгляду.

Повернути з Державного бюджету України сплачену суму судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 липня 2014 р.