Постанова № 39700254, 18.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2014 року 09:04 № 826/6348/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В. та представників: позивача - Малєєва Є.С., відповідача - Безрук Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомПриватного акціонерного товариства «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ»доДержавної екологічної інспекції у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування припису від 11 лютого 2014 року № 08/91п, -На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 травня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ» (далі - ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції у місті Києві (далі - Інспекція, відповідач) від 11 лютого 2014 року № 08/91п (далі - оскаржуване рішення).

Позовні вимоги мотивовано тим, що перевірка проведена в порушення приписів норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тобто в строк, що перевищував термін, встановлений для такої перевірки суб'єктів малого підприємництва.

Під час проведення позапланової перевірки перевіряючими були з'ясовані й інші питання, які не ставилися перед ними, що на думку позивача, є виходом за межі їх повноважень та грубим порушенням вказаного вище закону.

Також, позивач вказує на те, що торгово-розважальний центр «Район» (далі - ТРЦ), який належить ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ» на праві приватної власності, переданий третім особам в оренду, а отже, єдиним видом діяльності позивача є здавання в оренду власного нерухомого майна - приміщень торгово-розважального центру.

Разом з тим, на переконання позивача, торгово-розважальний центр, перевірку якого здійснював відповідач, не є стаціонарним джерелом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в розумінні статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», оскільки не містить промислового обладнання та здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу, а отже, обов'язок отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з цього об'єкта у позивача відсутній.

Як наслідок, на думку позивача, оскільки під час проведення перевірки перевіряючим органом були допущені порушення норм чинного законодавства, висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсності, а припис складений на підставі такого акту, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Державна екологічна інспекція у місті Києві подала заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що під час ведення господарської діяльності ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Миколи Лаврухіна, 4 у Деснянському районі утворюються відходи різних класів небезпеки, а саме: люмінесцентні лампи, тверді побутові відходи, рідкі побутові відходи, папір, картон, окремі види відходів як вторинна сировина, плівка, склобій, пластмаса.

Місця тимчасового зберігання відходів на території підприємства відповідають їх класу небезпеки та знаходяться в належному санітарно-технічному стані, обладнанні відповідно до ДСанПін 2.2.7.029-99.

Разом з тим, при проведенні перевірки були виявлені порушення правил ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, зберігаються чи утилізуються ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ», а саме не ведеться первинний облік відходів за Формою № 1-Вт, що є порушенням ст. ст. 5, 17, 26 Закону України «Про відходи», Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 7 липня 2008 року № 342, відповідальність за яке передбачено ст. 42 Закону України «Про відходи».

На виконання вимоги ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ» не отримало відповідний Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись після отримання дозволу.

Отже, на переконання відповідача, за наслідками перевірки, ним правомірно було винесено припис № 08/91п від 11.02.2014 р. про усунення порушень природоохоронного законодавства в термін до 11.04.2014 р., що свідчить про відсутність підстав для визнання його протиправним та скасування.

В своїх запереченнях відповідач просить в задоволенні позову відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

За результатами розгляду листа Інспекції від 14.01.2014 р. № 286-08/17, Державною екологічною інспекцією України відповідачу надано згоду (лист від 23.01.2014 р. № 2/2-223зг) на проведення позапланової перевірки вимог природоохоронного законодавства ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ» (адреса: м. Київ, вул. Лаврухіна, 4).

Підставою для проведення такої перевірки слугував лист-звернення гр. ОСОБА_3 (вх. від 11.01.2014 р. № С-2).

29 січня 2014 року Державною екологічною інспекцією у місті Києві позивача було повідомлено про проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

На підставі Наказу Державної екологічної інспекції у місті Києві від 29.01.2014 р. № 125 та направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 29.01.2014 р. № 240 (термін проведення з 29 січня по 11 лютого 2014 року), Державною екологічною інспекцією у м. Києві проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні господарської діяльності ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ», що знаходиться в м. Києві, вул. Лаврухіна, 4 у Деснянському районі, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 08/201а від 11.02.2014 р. (далі - Акт № 08/201а).

Вказаною перевіркою встановлені порушення наступних вимог: ст. ст. 5, 17, 26 Закону України «Про відходи», Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про затвердження типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкції щодо її заповнення» від 07.07.2008 р. № 342, ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної у період з 29.01.2014 р. по 11.02.2014 р., зафіксованих в Акті № 08/201а, відповідачем 11 лютого 2014 року винесено Припис № 08/91п, яким позивача зобов'язано:

- провести інвентаризацію джерел утворення та видів відходів. Звіт про інвентаризацію відходів надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві. На підставі інвентаризації джерел утворення відходів провести розрахунок показника загального утворення відходів (Пзув). Копію розрахунку надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві. У разі, якщо Пзув перевищує граничне значення, що дорівнює 1000 умовних одиниць та/або показник загального обсягу оброблення чи утилізації відходів більше 100 тонн на рік, заповнити реєстрові карти об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів і подати їх на затвердження КМДА, а також отримати дозвіл та ліміт на утворення та розміщення відходів. У випадку, якщо Пзув не перевищує граничне значення і є меншим 1000 умовних одиниць, подати декларацію про утворення відходів. Копії вищезазначених документів надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві, кінцевий термін виконання - 11.04.2014 р.;

- вести, за встановленими нормами, первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються чи утилізуються за формою № 1-Вт, кінцевий термін виконання - постійно (з дня підписання припису);

- подати статистичну звітність щодо поводження з відходами та представити звіт до Державної екологічної інспекції у м. Києві (м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4), кінцевий термін виконання - 11.04.2014 р.;

- отримати та представити до Державної екологічної інспекції у м. Києві (м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4) Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та копію Звіту з інвентаризації джерел викидів підприємства, кінцевий термін виконання - 11.04.2014 р. (далі - Припис № 08/91п).

Крім того, судом встановлено, що на підставі Наказу Державної екологічної інспекції у місті Києві від 07.04.2014 р. № 432 та направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 07.04.2014 р. № 685 (предмет перевірки: виконання вимог Припису № 08/91п від 11.02.2014 р., термін проведення з 11 по 24 квітня 2014 року), Державною екологічною інспекцією у м. Києві проведено позапланову перевірку ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ», за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 11.04.2014 р. № 08/694а (далі - Акт № 08/694а).

Вказаним актом встановлено, що позивачем в порушення ст. ст. 202, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» не виконано п. п. 1, 2, 3 та 4 Припису № 08/91п від 11.02.2014 р., виданого за результатами проведення позапланової перевірки в період з 29.01.2014 р. по 11.02.2014 р.

Під час позапланової перевірки контролю виконання раніше виданих приписів в період з 11.04.2014 р. встановлено, що позивач продовжує свою господарську діяльність з порушенням вимог природоохоронного законодавства, ним не отримано дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

В результаті виявлених порушень законодавства України про охорону навколишнього природного середовища в обох випадках, відповідальну особу - головного інженера ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ» (ТРЦ «Район») ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності, про що свідчать протоколи про адміністративні правопорушення Інспекції № 003934, № 003930, № 003935 від 10.02.2014 р. та № 004467 від 11.04.2014 р., по яким винесені постанови про накладення адміністративних стягнень відповідно № 003934, № 003930, № 003935 від 12.02.2014 р. та № 004467 від 11.04.2014 р.

Застосовані штрафні санкції винною особою сплачені в повному обсязі, про що свідчать платіжні документи.

Крім того, судом встановлено, що Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року (справа № 826/5503/14) до ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 35391700) застосовано заходи реагування у вигляді тимчасової заборони виконувати роботи з експлуатації стаціонарних джерел викиду без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за адресою: м. Київ, вул. Лаврухіна, 4.

23 червня 2014 року по справі № 826/5503/14 видано Виконавчий лист.

Незгода з Приписом № 08/91п від 11.02.2014 р. обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Приватного акціонерного товариства «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), Закону України «Про відходи» від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР (далі - Закон № 187/98-ВР), Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264-XII (далі - Закон № 1264-XII), Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 року № 2707-XII (далі - Закон № 2707-XII), Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 15 січня 2009 року за № 18/16034 (далі - Порядок № 464), Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 302 (далі - Порядок № 302), Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року № 1655 (далі - Порядок № 1655), Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 р. № 7, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 1995 р. за № 61/597 (далі - Інструкція № 7), Інструкції щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07 липня 2008 року № 342, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 вересня 2008 року за № 824/15515 (далі - Інструкція № 342), Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року № 429, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 року за № 1347/20085 (далі - Положення № 429) та іншими нормативно-правовими актами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом № 877-V.

Процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначено Порядком № 464.

Згідно з пп. «л» пп. 4.2 п. 4 Положення № 429 Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про поводження з відходами щодо: дотримання вимог виданих дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів; складання і ведення реєстру об'єктів утворення відходів та реєстру місць видалення відходів; перевезення небезпечних відходів територією України та транскордонних перевезень відходів; збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів; ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, подання відповідної статистичної звітності в установленому порядку та паспортизації таких відходів; виконання вимог нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку, при виробництві продукції (крім дослідних зразків) з відходів чи з їх використанням; недопущення змішування та захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія; дотримання правил і режиму експлуатації установок, виробництв з оброблення та утилізації відходів; дотримання правил зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації, захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин, небезпечних речовин; додержання вимог екологічної безпеки при транспортуванні, зберіганні, використанні, знешкодженні й похованні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і відходів; своєчасності й повноти виконання заходів щодо захисту земель від засмічення відходами.

Відповідно до змісту ст. 1 Закону № 187/98-ВР (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів; розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

В ст. 17 Закону № 187/98-ВР зазначені обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами.

Статтями 26, 27 Закону № 187/98-ВР визначені державний облік і паспортизація відходів та ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів.

Статтями 32, 33 та 42 Закону № 187/98-ВР визначені заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів, вимоги щодо зберігання та видалення відходів та правопорушення у сфері поводження з відходами.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначені Законом № 1264-XII.

В ст. 202 та 68 Закону № 1264-XII (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначені компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища та відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел визначено статтею 11 Закону № 2707-XII.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні господарської діяльності ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ», що знаходиться в м. Києві, вул. Лаврухіна, 4 у Деснянському районі, посадовими особами Інспекції виявлені порушення правил ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, зберігаються чи утилізуються ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ», а саме, не ведеться первинний облік відходів за Формою № 1-Вт, що є порушенням ст. ст. 5, 17, 26 Закону № 187/98-ВР, Інструкції № 342, відповідальність за які передбачено ст. 42 Закону № 187/98-ВР.

На виконання вимоги ст. 11 Закону № 2707-XII ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ» не отримало відповідного Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону № 2707-XII викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу.

За наслідками проведеної перевірки, відповідачем винесено оскаржуване рішення.

Матеріалами справи підтверджено, а в судовому засіданні встановлено, що позивач у своїй діяльності використовує стаціонарні джерела викидів за відсутності Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до п. 2 Порядку № 302 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2707-XII джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Згідно з ч. ч. 5, 6, 7 ст. 11 Закону № 2707-XII викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп.

Як встановлено під час розгляду справи, відповідно до Свідоцтва про право власності, серії CAБ, номер № 539979, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) 13.08.2012 р., нежитлова будівля - торговельно-розважальний центр і паркінг на 861 машиномісце (в тому числі: відкритий паркінг третього поверху на 421 машиномісце, відкритий паркінг четвертою поверху на 197 машиномісць, відкритий паркінг з навісом четвертого поверху на 243 машиномісця), загальною площею 34 214,20 кв. м., який розташований в м. Києві по вул. Лаврухіна Миколи, № 4 (Літера А) належить ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 35391700) на праві приватної власності. Свідоцтво видане на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Киева вів 13.08.2012 p. № 66677-В.

Приміщення торгово-розважального центру позивачем, що ним не заперечується, передано в оренду іншим суб'єктам господарювання, при цьому на час його передачі, воно було пристосовано для централізованого викиду в атмосферне повітря забруднюючих речовин та/або їх сумішей, яким користуються розташовані в ТРЦ заклади громадського харчування та інші заклади.

Виходячи з встановленого та системного аналізу вказаних вище норм, вбачається, що дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини або їх суміші, яким позивач і являється.

Згідно з п. 3 Порядку № 302 дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років: суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою; суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Мінприроди та дозвільні центри передають Держсанепідслужбі, її територіальним органам відповідно заяву та документи на отримання дозволу (п. 6 Порядку № 302).

У відповідності до ч. ч. 8-10 ст. 11 Закону № 2707-XII перелік установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обгрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об'єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з ст. 10 Закону № 2707-XII підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Абзацом другим пункту 4 Порядку № 1655 визначено, що для взяття на державний облік зазначеними об'єктами проводиться інвентаризація видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

Відповідно до пп. 1.15.5 п. 1.15 Інструкції № 7 стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Отже, перелік забруднюючих речовин та об'єм їх утворення повинен бути визначений після складання ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ» звіту інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві.

Таким чином, позивач, відповідно до Порядку № 302 повинен здійснювати інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та на підставі звіту оформити дозвіл на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.

Беручи до уваги також те, що відповідно до правовстановлюючих документів ПрАТ «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ» є власником відходів та джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, який відповідно до cт. 10 Закону № 2707-XII та Порядку № 302, для ведення господарської діяльності та експлуатації торгово-розважального центру зобов'язаний отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Таким чином, на переконання суду, вимоги відповідача, викладені в Приписі № 08/91п є обґрунтованими.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуваний Припис № 08/91п ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «ЛІВОБЕРЕЖЖЯІНВЕСТ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.06.2014 р.