Рішення № 39700128, 03.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7416/14 03.07.14 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" до Державного підприємства "Конярство України" в особі його відокремленого підрозділу - Філія «Деркульський кінний завод №63» про стягнення 1 663 786,24 грн. та зустрічним позовом Державного підприємства "Конярство України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" про визнання недійсним договору поставки, за участю представників позивача за первісним позовом - Сердюк Н.О. довіреність №б/н від 10.04.2014р., відповідача за первісним позовом - Яцька Р.М., довіреність №1 від 08.01.2014р.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 1 296 227,97 грн. основного боргу з урахуванням курсової різниці, 51 217,16 грн. пені, 12 522,71 грн. 3% річних, 160 750,48 грн. штрафу та 143 067,92 грн. відсотків за користування товарним кредитом у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати отриманого товару за договором поставки № 3053 від 30.05.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року порушено провадження у справі № 910/7416/14 та призначено розгляд справи на 18.06.2014 року.

18.06.2014 року до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства "Конярство України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" про визнання недійсним договору поставки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року прийнято зазначений зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

18.06.2014 року через канцелярію суду відповідач за первісним позовом надав відзив, в якому просив в задоволені позову відмовити.

18.06.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву на 03.07.2014 року.

Через канцелярію господарського суду м. Києва 01.07.2014 року представник відповідача за зустрічним позовом надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти зустрічного позову заперечив та просив суд в зустрічному позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги за первісним позовом такими, що підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (постачальник) та Державним підприємством "Конярство України" в особі його відокремленого підрозділу - Філії «Деркульський кінний завод №63» укладено договір №3053 від 30.05.2013 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця насіння та/або засоби захисту рослин та/або мікродобрива (товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах визначених даним договором (п. 1.1. договору).

В даному договорі помилково зазначено невірну дату договору 30.05.2014 року, правильною датою, що підтвердив представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні та не спростував представник відповідача за первісним позовом є 30.05.2013 року.

Оплата товару, який поставляється згідно видаткових накладних, здійснюється на умовах повної попередньої оплати згідно рахунку-фактури постачальника, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних днів після поставки товару (п.5.1. договору).

Згідно з умовами специфікації від 29.05.2013 року до договору покупець був зобов'язаний здійснити оплату на наступних умовах: - 10% - в розмірі 5 124,03 грн. в строк до 01.07.2013 року; - 90% - в розмірі 46 116,23 грн. в строк до 15.10.2013 року.

Згідно з умовами специфікації від 29.05.2013 року до договору покупець був зобов'язаний здійснити оплату на наступних умовах: - 10% - в розмірі 71 723,20 грн. в строк до 01.07.2013 року; - 90% - в розмірі 645 508,80 грн. в строк до 15.10.2013 року.

Згідно з умовами специфікації від 04.06.2013 року до договору покупець був зобов'язаний здійснити оплату на наступних умовах: - 10% - в розмірі 1 296,00 грн. в строк до 15.07.2013 року; - 90% - в розмірі 11 664,00 грн. в строк до 15.10.2013 року.

Згідно з умовами специфікації від 06.06.2013 року до договору покупець був зобов'язаний здійснити оплату на наступних умовах: - 50% - в розмірі 11 160,07 грн. в строк до 15.07.2013 року; - 50% - в розмірі 11 160,07 грн. в строк до 15.10.2013 року.

Поясненнями позивача за первісним позовом та видатковими накладними №2174 від 30.05.2013 року на суму 51 240,26 грн., №2192 від 30.05.2013 року на суму 717 232,00 грн., №2313 від 06.06.2013 року на суму 12 960,00 грн., №2317 від 06.06.2013 року на суму 22 320,13 грн., які містяться в матеріалах справи, стверджується факт поставки позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом товару на загальну суму 803 752,39 грн.

Судом встановлено, що поставка по вищевказаним накладним відбулась саме за договором №3053 від 30.05.2013 року. Доказів існування інших договорів сторонами суду не надано.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Відповідно до п. 5.3. договору на момент виставлення відповідного рахунку-фактури сума вартості товару визначається постачальником за курсом продажу долара США (євро) до гривні згідно даних Української міжбанківської валютної біржі + 1,0% до цього курсу.

В тому випадку, коли курс продажу долара США (євро) згідно даних УМВБ+1,0% до цього курсу на дату оплати товару вищий, ніж курс долара США (євро) на день виставлення рахунку-фактури, для визначення суми, яка підлягає до сплати, сторони використовують формулу: С2=С1*К2/К1, де:

С2-сума платежу в гривнях, що визначається на дату оплати товару,

С1-вартість товару в гривнях відповідно до відповідного рахунку-фактури,

К1-курс продажу долара США (євро) за даними УМВБ на дату виставлення рахунку-фактури + 1,0% до цього курсу,

К2- курс продажу долара США (євро) за даними УМВБ на дату оплати товару + 1,0 % до цього курсу.

Покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу згідно умов договору (п.5.3.2. договору).

У зв'язку зі зміною офіційного курсу НБУ гривні до долару США на міжбанківському ринку валют, змінилась вартість товару, тому відповідач на даний час має заборгованість перед позивачем у розмірі 1 296 227,97 грн. з урахуванням курсової різниці на поставлений, але не оплачений товар.

Отже, позивач за первісним позовом виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару відповідачу за первісним позовом, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 1 296 227,97 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем за первісним позовом суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 1 296 227,97 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Первісний позов в частині стягнення 3 % річних у розмірі 12 522,71 грн. у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого товару обґрунтований та підлягає задоволенню на суму 12 522,71 грн. за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно п. 7.4. договору за порушення строку оплати, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.7.5. договору за порушення строку оплати більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальникові штраф в розмірі 20% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

На підставі вищевикладених норм закону та умов договору, у зв'язку з порушенням відповідачем виконання зобов'язань з оплати у визначений договором строк за поставлену продукцію позивачем нараховано 51 217,16 грн. пені та 160 750,48 грн. штрафу.

Крім того, п. 5.8. договору встановлено, що в разі поставки товару до повної оплати покупець зобов'язується сплатити відсотки за користування товарним кредитом.

Початком нарахування відсотків за користування товарним кредитом вважається: - наступний день за днем кінцевої дати сплати вартості товару зазначеної у відповідній специфікації до договору або - наступний день за днем поставки неоплаченого покупцем товару (в разі поставки на умовах попередньої оплати) (п. 5.8.2. договору).

Плата за використання товарного кредиту становить 0,1 % від вартості поставленого та неоплаченого товару за кожен календарний день користування, починаючи з дати, визначеної в п. 5.8.2. до дня оплати товару в повному обсязі (п.5.8.3. договору).

Первісні позовні вимоги в частині стягнення 143 067,92 грн. відсотків за користування товарним кредитом у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленої продукції є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Предметом зустрічної позовної заяви є вимоги про визнання недійсним договору поставки № 3053 від 30.05.2013 р. у зв'язку із перевищенням повноважень представника Державного підприємства "Конярство України" в особі його відокремленого підрозділу - Філії «Деркульський кінний завод №63» на його укладення.

Спірний договір поставки №3053 від 30.05.2013 року укладений Державним підприємством "Конярство України" в особі його відокремленого підрозділу - Філія «Деркульський кінний завод №63» в особі ОСОБА_3, діючого на підставі статуту.

Повноваження ОСОБА_3 підтверджуються копією наказу №8 від 11.02.2013 року про створення філії «Деркульський кінний завод №63» Державного підприємства "Конярство України" згідно якого керівником філії «Деркульський кінний завод №63» Державного підприємства "Конярство України" призначено ОСОБА_3 та довіреністю №43 від 22.05.2013 року, згідно якої ОСОБА_3 надано право укладати цивільно-правові угоди та договори (без відчуження основних фондів), якщо вартість єдино разової операції з одним контрагентом не перевищує 100 000,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія довіреності Державного підприємства "Конярство України" №69 від 09.12.2013 року згідно якої ОСОБА_3 надано право укладати цивільно-правові угоди та договори (без відчуження основних фондів), якщо вартість єдино разової операції з одним контрагентом не перевищує 1 000 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Доказів того, що відповідач за зустрічним позовом знав чи не міг не знати про обмеження в розумінні ст. 92 ЦК України позивачем за зустрічним позовом суду не надано.

У відповідності до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В розумінні зазначених правових норм позивачем за зустрічним позовом не доведено суду обґрунтованість позовних вимог та не надано належних доказів, що підтверджують невідповідність спірного договору поставки умовам чинного законодавства, а зазначені у зустрічному позові обґрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.

За таких, обставин відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, і тому в зустрічному позові про визнання недійсним договору поставки від 30.05.2013 року № 3053 слід відмовити.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у сумі 33 275,72 грн. за первісним позовом підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом. Судовий збір за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код 37404165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (08296, Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Крупської, 18 код 36426339) 1 296 227 (один мільйон двісті дев'яносто шість тисяч двісті двадцять сім) грн. 97 коп. основної заборгованості з урахуванням курсової різниці, 51 217 (п'ятдесят однієї тисячі двісті сімнадцять) грн. 16 коп. пені, 12 522 (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 71 коп. 3% річних, 160 750 (сто шістдесят тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 48 коп. штрафу, 143 067 (сто сорок три тисячі шістдесят сім) грн. 92 коп. відсотків за користування товарним кредитом та 33 275 (тридцять три тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 72 коп. судового збору.

У зустрічному позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 08.07.2014р.

Суддя С.О. Чебикіна