Ухвала суду № 39698846, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року м. Київ К/800/31048/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013

у справі № 2а/0470/2317/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіслав"

до Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області, Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про скасування акту та рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіслав" звернулося до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, про скасування: рішень про застосування штрафних санкцій від 12.10.2010 № 0011702330 та № 0011692330; від 15.12.2010 № 0012682330; акта №0181/04/64/23/20219321 від 23.09.2010 та вимоги № 178 від 14.02.2011.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013, позов задоволено частково: скасовано спірні рішення про застосування штрафних санкцій від 12.10.2010 № 0011702330; від 15.12.2010 № 0012682330 та рішення від 12.10.2010 № 0011692330 в частині нарахування штрафної санкції в розмірі 3 423,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій в кафе «Райський уголок», що належить позивачу, складено акт № 0181/04/64/23/20219321 від 23.09.2010, на підставі якого прийняті рішення від 12.10.2010 № 0011702330 на суму 1 420,00 грн. та № 0011692330 на суму 3 518,00 грн., а також, за наслідками розгляду скарги позивача - № 0012682330 від 15.12.2010 на суму 50,00 грн., та податкову вимогу №178 від 14.02.2011.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 518,00 грн. та 50,00 грн., пов'язані з відсутністю ведення обліку підприємством товарних запасів; незберігання в КОРО фіскальних звітних чеків (Z-звітів) РРО за 28.03.2010 та нероздрукування фіскальних звітних чеків (Z-звітів) РРО за 17.01.2010 та 13.08.2010, а також, відсутністю попереднього програмування.

Відповідно до п. 12 ст. 3 та ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг). Облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, який визначений чинним законодавством, а юридичною особою - у порядку, який визначений відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Між тим, судами встановлено, що позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування.

Згідно із п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтв про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продажу підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Крім того, пунктами 1 та 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року N 1269, визначено, що книга обліку доходів витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Форма книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів.

Аналізуючи вказані норми, судами вірно зазначено, що облік товарних запасів не повинен вестися позивачем, а відповідно і застосовані до відповідача санкції є протиправними.

Щодо незберігання в КОРО фіскальних звітних чеків (Z-звітів) РРО за 28.03.2010, то, як встановлено судами, такі висновки контролюючим органом зроблені на припущеннях, оскільки, в книзі ОРО номери звітів йдуть по порядку.

Також, встановлено, що відсутність роздруківки фіскальних звітних чеків (Z-звітів) РРО за 17.01.2010 та 13.08.2010, обумовлена несправністю касового апарату, що підтверджено актами виконаного ремонту та роздруківкою звітного чеку на наступний день з занесенням номеру роздрукованого Z-звіту до акта виконаного ремонту.

З тих же підстав, неправомірним є і застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1420,00 грн. за несвоєчасне оприбуткування готівки за 17.01.2010 та 13.08.2010.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для застосування до позивача штрафних санкцій спірними рішеннями від 12.10.2010 № 0011702330; від 15.12.2010 №0012682330 та від 12.10.2010 № 0011692330 в частині нарахування штрафної санкції в розмірі 3 423,00 грн.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль