Ухвала суду № 39698575, 26.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2014 р. м. Київ К/9991/73987/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Білуги С.В., Лиски Т.О.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 8 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області № 114 від 25 січня 2012 року про застосування до ОСОБА_5 фінансових санкцій у розмірі 4 138,05 грн. за несвоєчасне подання звітності, передбачених п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Визнано протиправним і скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області № 115 від 25 січня 2012 року про застосування до ОСОБА_5 фінансових санкцій у розмірі 2 654,08 грн. за несвоєчасне подання звітності, передбачених п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Визнано протиправним і скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області № 116 від 25 січня 2012 року про застосування до ОСОБА_5 фінансових санкцій у розмірі 2 176,05 грн. за несвоєчасне подання звітності, передбачених п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності та платником єдиного податку. За результатами проведеної перевірки відповідачем 25 січня 2012 року складено акти №114, №115 та №116 про несвоєчасне подання ОСОБА_5 звітів за квітень, вересень та жовтень 2010 року. Відповідач вказував на порушення позивачем п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі Одеської області прийнято рішення № 114, № 115, № 116 від 25 січня 2012 року «Про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченою Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» та застосовано до позивача штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність у відповідача підстав для стягнення з позивача вказаних фінансових санкцій з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; застосовування фінансових санкцій, передбачених законом.

В період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон). Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати (доходу) за встановленою формою звітності; про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески, у десятиденний термін із дня одержання цих відомостей.

Частиною першою статті 21 Закону передбачено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.

Статтею 20 Закону визначено порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті зазначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частинами 1, 2, 5, 9 статті 106 Закону передбачалось, що у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;

1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнано такими, що втратили чинність, частини 1 - 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що набрав чинності з 1 січня 2011 року, встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 1 січня 2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Органи Пенсійного фонду з 1 січня 2011 року не вправі за порушення, вчинені до та після 1 січня 2011 року, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність і їх застосування з 1 січня 2011 року суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Враховуючи вказані обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що Управлінням Пенсійного фонду протиправно прийнято оспорювані три рішення від 25 січня 2012 року про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності за квітень, вересень і жовтень 2010 року на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Отже, вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій дали правильну правову оцінку обставинам справи й обгрунтовано прийшли до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав вважати, що цими судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

С.В. Білуга

Т.О. Лиска