Ухвала суду № 39698572, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/800/1680/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Титенко М.П.

представників:

позивача: Любімий О.М.

відповідача: Таран М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року

у справі № 820/5765/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрнафтомаш»доБогодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрнафтомаш» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Компанія Укрнафтомаш») звернулось з позовом до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія Укрнафтомаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 05.06.2013 року № 207/220/36815205.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 180.2 ст. 180, абз. 2 п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190, п. 208.2 ст. 208, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 135.5 ст. 135, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 153.1.3, пп. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153, ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2 ст. 138, п. 138.4, п. 138.9, пп. 138.10.1, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3, пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, п. 137.1 ст. 137, п. 138.4, п. 138.9 ст. 138, п. 150.1 ст. 150, пп. 153.1.3, пп. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013 року

- №0000172200, яким ТОВ «Компанія Укрнафтомаш» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2013031,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 1006516 грн.

- №0000152200, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств за основним платежем 4590983,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 368573,00 грн.

- №0000162200, яким ТОВ «Компанія Укрнафтомаш» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 64073 грн.

- №0000142200, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 783321,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Компанія Укрнафтомаш» та ПП «Алакран», ПП «Лайм Лімітед», ТОВ «Фінвестбуд», ТОВ «Сат Імпекс», ТОВ «Дельта Універсал», ТОВ «Спецпрофіль-Харків», ПП «Голден Елітсервіс», ТОВ «Харківська віконна компанія», ТОВ «Укрторгтрансінвест», ТОВ «Фірма «Аква Транс» були здійсненні господарські операції щодо придбання товарів.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактури, видатковими накладними, тощо.

Оплата позивачем придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, банківськими виписками.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Товари, які позивач придбав у ПП «Алакран», ПП «Лайм Лімітед», ТОВ «Фінвестбуд», ТОВ «Сат Імпекс», ТОВ «Дельта Універсал», ТОВ «Спецпрофіль-Харків», ПП «Голден Елітсервіс», ТОВ «Харківська віконна компанія», ТОВ «Укрторгтрансінвест», ТОВ «Фірма «Аква Транс» є складовою частиною установок, що виробляє ТОВ «Компанія Укрнафтомаш» для подальшої реалізації.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Світ Кассандри-350», ТОВ «Спарта-10» було укладено агентські договори по пошуку замовників на установки вуглеводневої сировини УПУС-30 на території Казахстану і Узбекистану для укладення договорів на виробництво вказаних установок, а також пошук виробників стрічки нержавіючої.

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується матеріалами справи, зокрема - актами виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, тощо.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Крім того, між ТОВ «Компанія Укранафтомаш» та ТОВ «Дельта Універсал» були здійсненні господарські операції щодо придбання товарів.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дельта Універсал» підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, виписками банку, товарно-транспортними накладними, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Компанія Укрнафтомаш» укладено контракти з ТОО «Ali Word Company» на постачання програмного забезпечення-автоматизації технологічних процесів.

Фактичне виконання умов вищевказаних контрактів підтверджується матеріалами справи.

Вказане програмне забезпечення передбачено для роботи блочно-модульної установки переробки вуглеводневої сировини УПУС-30, яка реалізована на адресу ТОО «B/N/ Western MunaiGas Ltd» (м.Алмати). Програмне забезпечення було реалізовано, згідно первинної документації, на адресу ТОО «B/N/ Western MunaiGas Ltd», після здійснення господарських операцій ТОВ «Компанія Укрнафтомаш» не отримало прибутку.

З огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов