Ухвала суду № 39698555, 19.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/9991/4198/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Приходько І.В.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представника відповідача Кузьменко О.О.

представників позивача Мандзика П.І., Моліцького В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.12.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011

у справі № 2а-2976/10/0370

за позовом Приватного підприємства «Укр-Петроль»

до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Укр-Петроль» (далі по тексту - позивач, ПП «Укр-Петроль») звернулось до суду з позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі по тексту - відповідач, Володимир-Волинська ОДПІ Волинської області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.04.2010 №0000232302/0/4795/23, №0000222302/0/4796723, від 11.06.2010 №0000222302/1/6494/23, №0002281701/1/6495, №0000232302/1/6493/23, від 19.08.2010 №0000222302/2, №0002281701/2, №0000232302/2, №0000372302/2, від 02.11.2010 №0000222302/3/12120, №0002281701/3/12121, №0000232302/3/12118, №0000372302/3. В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ПП «Укр-Петроль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 19.04.2010 №399/23-25092598.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п. 1.32 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. 52, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 №334/94-ВР (далі по тексту - Закон №334/94-ВР), в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3495575,00 грн.; п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1,пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1765859,00 грн.; п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги» від 26.12.2003 №2035 (далі по тексту - Постанова); п. 19.2 «а» ст. 19, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вiд 22.05.2003 №889-IV (далі по тексту - Закон №889-IV) в сумі 3857,30 гри.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 30.04.2010 №0000222302/0/4796723, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6449199,90 грн., в тому числі за основним платежем - 3476291 грн. і штрафними санкціями - 2972908,90 грн.; від 30.04.2010 №0000232302/0/4795/23, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 990195,00 грн., в тому числі за основним платежем - 660130,00 грн. і штрафними санкціями - 330065,00 грн.; від 30.04.2010 №0002281701/0/4818, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 11571,90 грн., в тому числі за основним платежем - 3857,30 грн. та штрафними санкціями - 7714,60 грн..

За результатами розгляду скарг ПП «Укр-Петроль» в адміністративному порядку відповідачем винесені податкові повідомленн -рішення від 11.06.2010 №0000222302/1/6494/23, №0000232302/1/6493/23, від 19.08.2010 №0000222302/2, №0000232302/2, від 02.11.2010 №0000232302/3/12118, №0000222302/3/12120.

Разом з тим, рішенням Володимир-Волинської ОДПІ Волинської області від 11.06.2010 №6494/23-001 податкове повідомлення-рішення по податку з доходів фізичних осіб від 30.04.2010 №0002281701/0/4818 частково скасовано в частині правомірності надання податкової соціальної пільги в сумі 1497,54 грн., а в сумі 10074,36 грн. (основний платіж - 3358,12 грн., штрафна санкція - 6716,24 грн.) податкове повідомлення-рішення залишено без змін. В зв'язку з цим винесено податкові повідомлення-рішення від 11.06.2010 №0002281701/1/6495, від 19.082010 №0002281701/2, від 02.112010 №0002281701/3/12121.

Також на підставі акту перевірки та рішення про результати розгляду повторної скарги ДПА у Волинській області від 16.08.2010 №4118/10/25-006, ПП «Укр-Петроль» донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1480,90 грн. (основний платіж 107,00 грн., штрафна санкція - 1373,90 грн.) і винесено податкове повідомлення-рішення від 19.08.2010 №0000372302/2, від 02.11.2010 №0000372302/3/112119.

Господарські правовідносини між ПП «Укр-петроль» та ПП «ТД «Укр-петроль» здійснювались на підставі договору від 05.01.2009 №2 з приводу купівлі-продажу нафтопродуктів на користь ПП «ТД «Укр-Петроль».

Суди вірно вказали, що даний договір є прибутковим, оскільки сума отриманих передоплат (валовий дохід - 149445120,96 грн.) суттєво перевищила валові витрати - 131590487,35 грн., понесені в зв'язку з придбанням товарів у тому ж періоді і це співвідношення валового доходу та валових витрат виникло тому, що позивач отримував передоплату від ПП «ТД «Укр-Петроль» за ще не відвантажений йому товар більшу ніж здійснюваний обсяг поставок на ПП «ТД «Укр-Петроль».

При цьому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду, що здійснювані ПП «Укр-Петроль» передоплати зі сторони ПП «ТД «Укр-Петроль» правомірно та своєчасно віднесені ПП «Укр-Петроль» до складу валового доходу останнього, на виконання абз. 2 пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону №334/94-ВР та подальше відвантаження зазначених товарів на ПП «ТД «Укр-Петроль», загальний обсяг поставки яких був меншим від розміру отриманих авансів від нього, що свідчать про прибутковість договору та виключає реалізацію товарів нижче ціни їх придбання, а також вказує на здійснення даних операцій в межах господарської діяльності ПП «Укр-Петроль».

Також перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР, не проведення коригування валових витрат в І кв. 2009 року в сумі 5528647,00 грн., а саме, що по наданих для перевірки документах бухгалтерського обліку, сальдо по ПП «ТД «Укр-Петроль» станом на 01.01.2009 відображено в сумі 13687706,00 грн. по Кт. рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» сальдо відсутнє ( тобто згорнуто сальдо по Кт. рах. 631 та Дт. рах. 37.1), без будь-яких підтверджуючих договорів, первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку.

Позивач стверджує, що будь-якої зміни суми компенсації товару переданого ПП «ТД «Укр-Петроль» не відбувалось, як не мав місця і факт повернення останнім товару ПП «Укр-Петроль». Згортання сальдо по Дт. рах. 37.1. «Розрахунки за виданими авансами» станом на 01.01.2009 на суму 6634377,00 грн. не відбувалось. Суми оплат в розрізі 5528647,00 грн. (6634377,00 грн. за мінусом ПДВ) відбулися як сплата за одержаний товар від ПП «ТД «Укр-Петроль», тому вищевказаний контрагент і відвантажив більше товару ніж позивач оплатив. Відповідно сальдо по двох рахунках не мало бути відображено. А так як згортання дебетового сальдо по розрахунках з ПП «ТД «Укр-Петроль» не відбулось, то й будь-які підтверджуючі цю операцію документи позивачем не оформлялися.

Отже, судами встановлено, що ПП «Укр-Петроль» не здійснюючи згортання Сальдо по Дт. рах. 37.1 «Розрахунки за виданими авансами», не вчиняв зазначених дій у бухгалтерському обліку, оскільки між ним та ПП «ТД «Укр-Петроль» не було вчинено жодних дій, які б могли бути підставою для коригування валових витрат відповідного періоду.

Окрім цього, з акту перевірки вбачається, що ПП «Укр-Петроль» діяло в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР, а саме, завищені валові витрати в частині витрат, які не використані в господарській діяльності платника, по нарахуванню оренди за користування земельними ділянками, які знаходяться під об'єктами оренди (автозаправочних станцій, які передані в оренду ПП «ТД «Укр-Петроль»), орендна плата в 2009 році не компенсує понесених витрат за нарахування орендної плати за користування земельними ділянками в сумі 306830,00 грн.

На спростування цього позивач вказує і це стверджується матеріалами справи, що між ПП «Укр-Петроль» та ПП «ТД «Укр-Петроль» укладено договір оренди від 01.11.2007 №111/7, в якому зафіксовано розмір орендної плати, який відображений в акті перевірки. Проте, між позивачем та ПП «ТД «Укр-Петроль» укладено доповнення від 10.01.2009 до додатку №2 від 01.11.3007 до договору оренди, у п. 1 якого визначено, що розмір оренди за період з 01.01.2011 по 01.11.2011 по АЗС №3 (Одеська обл., Біляєвський район, с. Усатово, 465 км) і АЗС №4 (Одеська обл., Біляєвський район, с. Усатово, 464 км) встановлюється у наступному розмірі: по АЗС №3 - 47031,00 грн. у місяць, яка включає в себе амортизаційні відрахування, орендну плату за землю і 15790,00 грн. компенсації витрат ПП «Укр-Петроль» на утримання об'єктів оренди, які не компенсуються доходами від орендної плати у відповідний місяць 2009 року; по АЗС №4 - 39942,00 грн. у місяць, яка включає в себе амортизаційні відрахування, орендну плату за землю і 9780,00 грн. компенсації витрат ПП «Укр-Петроль» на утримання об'єктів оренди, які не компенсуються доходами від орендної плати у відповідний місяць 2009 року.

Отже укладення позивачем наведених вище угод дають підстави вважати, що розмір орендної плати орендаря, починаючи з 01.01.2011 повністю в майбутньому компенсуватиме витрати позивача на утримання відповідного вищевказаного об'єкту оренди, що не компенсовані доходами у 2009 році.

При цьому суди вірно вказали, що доповнення від 10.01.2009 до додатку №2 від 01.11.3007 договору оренди свідчать про те, що ПП «Укр-Петроль» завчасно вчинено дії, направлені на отримання доходу у грошовій формі, що відповідає визначенню господарської діяльності в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону №334/94-ВР та свідчить про вчинення ПП «Укр-Петроль» дій в межах його господарської діяльності.

Аналізуючи положення п. 5.1, п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону №334/94-ВР суди обґрунтовано вказали, що невірним є висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат звітного періоду у зв'язку з невірним їх визначенням по виданих авансах у розмірі 511717,00 грн., оскільки ПП «Укр-Петроль» правомірно відніс витрати на поліпшення основних фондів до складу валових витрат за звітний період, у тому числі, за рахунок авансів.

Також проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, п. 5.2, п. 53 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР внаслідок чого ПП «Укр-Петроль» зайво віднесено до складу валових витрат в грудні 2009 року витрати з придбання паливно-мастильних матеріалів в сумі 4334451,00 грн., факт придбання яких не було підтверджено остаточною вантажно-митною декларацією типу ІМ-40, а підтверджено лише декларацією типу ІМ-ТД.

Такий висновок відповідачем зроблено з того, що митне оформлення придбання паливно-мастильних матеріалів було здійснено ПП «Укр-Петроль» на підставі митної декларації типу ІМ-ТД (тимчасове ввезення) за №2690202 у грудні 2009 року та реалізовано вищезазначені товарно-матеріальні цінності ПП «ТД «Укр-Петроль» відповідно до видаткової накладної від 26.12.2009.

Відповідно до п. 1.4 Розділу 1 Наказу Державної митної служби України «Про затвердження Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг)» від 30.12.2003 №932, зокрема, тимчасова декларація застосовується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію» від 09.06.1997 №574.

Судами вірно зазначено, що тмчасові ВМД та ВМД ІМ-40 не є первинними документами та не засвідчують факту переходу права власності на зазначені товари до ПП «Укр-Петроль», оскільки оформлення будь-якої першої з них засвідчує лише факт належного митного оформлення товарів (сплати всіх необхідних митних платежів), а отже робити висновок про оприбуткування товару на підставі цих документів є помилковим.

Оприбуткування вказаних паливно-мастильних матеріалів, які поставлялись залізничним транспортом ПП «Укр-Петроль» відбулось по відповідних залізничних накладних у грудні 2009 року, що й засвідчило факт оприбуткування зазначеного товару та відповідно й правомірність віднесення суми у розмірі 4334451,00 грн., витраченої на придбання цього товару до складу валових витрат у 2009 році, а також правомірність продажу цього товару ПП «ТД «Укр-Петроль» саме у грудні 2009 року.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено порушення ПП «Укр-Петроль» п. 1.32 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. 52, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР.

Щодо порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону №168/97-ВР, а саме, що в січні, березні, серпні, листопаді, грудні 2009 року при реалізації ПП «Укр-Петроль» паливно-мастильних матеріалів нижче ціни придбання, підприємством занижено податкові зобов'язання по ПДВ у розмірі 660132,00 грн., суди зазнчили наступне.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону №168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

В акті перевірки відповідач зазначає про заниження товариством бази оподаткування, посилаючись на факт реалізації паливо-мастильних матеріалів нижче ціни придбання, однак не обґрунтовує, що договірна вартість реалізованих позивачем ПММ не відповідає рівню звичайної ціни на такі товари.

З аналізу положень ст. 62, 190 ГК України, ст. 632 ЦК України, Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.1990 №507-XII слідує, що останні надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Окрім цього, підтвердженням факту здійснення позивачем даних операцій в межах господарської діяльності є встановлення судом обставин щодо правомірного та своєчасного віднесення ПП «Укр-Петроль» до складу валового доходу та подальшого відвантаження зазначених товарів ПП «ТД «Укр-Петроль», загальний обсяг поставки яких був меншим від розміру отриманих авансів від останнього.

Отже, висновки судів про безпідставність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 30.04.2010 №0000222302/0/4796723, від 11.06.2010 №0000222302/1/6494/23, від 19.08.2010 №0000222302/2, від 02.11.2010 №0000222302/3/12120, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6449199,90 грн. та податкових повідомлень-рішень від 19.08.2010 №0000372302/2 та від 02.11.2010 №0000372302/3/112119, якими позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1480,90 грн., податкових повідомлень-рішень від 30.04.2010 №0000232302/0/4795/23, від 11.06.2010 №0000232302/1/6493/23, від 19.08.2010 №0000232302/2, від 02.11.2010 №0000232302/3/121118, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 990195,00 грн., є правильними та обґрунтованими.

Також проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги» від 26.12.2003 року за №2035, п. 19.2 «а» ст. 19, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону №889-IV в сумі 3857,30 грн.

Відповідно до вказаного Порядку за №2035 податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної, плати виключно за одним місцем нарахування (виплати), яке платник обирає самостійно, стосовно чого він подає працедавцю заву про застосування податкової соціальної пільги за встановленою ДПА формою. Пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем. У разі неподання платником податку заяви про застосування пільга працедавець застосовує пільгу до нарахованого місячного доходу платника податку, якщо на 1 січня 2004 року працедавцем велася трудова книжка на такого платника податку.

Підставою для такого висновку відповідача послужило те, що працівникам підприємства надавались податкові соціальні пільги без поданої заяви про застосування податкової соціальної пільги за встановленою ДПА формою, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 за №2035.

Щодо працівника підприємства ОСОБА_5 то відповідачем при розгляді в адміністративному порядку скарги позивача, рішенням Володимир-Волинської ОДПІ Волинської області від 11.06.2010 №6494/23-001 податкове повідомлення-рішення по податку з доходів фізичних осіб від 30.04.2010 №0002281701/0/4818 частково скасовано в частині правомірності надання податкової соціальної пільги в сумі 1497,54 грн., а в сумі 10074,36 грн. - залишено без змін. Підставою для цього послужило те, що відповідачем було встановлено, що на вказаного працівника ведеться трудова книжка з 11.08.2003 і до нього застосовано соціальну пільгу до нарахованого місячного доходу без поданої заяви.

Судами було досліджено подані заяви працівників позивача протягом одинадцяти місяців 2009 року про застосування податкової соціальної пільги, які містять всі необхідні для них реквізити, що дозволяє застосовувати пільгу працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування.

Отже, порушень про застосування податкової соціальної пільги в тому числі щодо вищевказаних осіб відповідачем в попередніх перевіряємих періодах встановлено не було, а також в ході перевірки не встановлено факт подачі заяв найманих працівників щодо відмови у застосуванні вказаної пільги.

Таким чином, суди обґрунтовано визнали протиправними та скасували податкові повідомлення-рішення від 11.06.2010 №0002281701/1/6495, від 19.08.2010 №0002281701/2, від 02.11.2010 №0002281701/3/12121, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 10074,36 грн.

Також судами вірно зазначено, що за приписами абз. 5 п. 9 наказу ДПА від 11.12.1996 №29 «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями» у разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання.

Зважаючи на дану норму судами правомірно відмовлено у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2010 №0002281701/0/4818, скасувавши при цьому податкові повідомлення-рішення від 11.06.2010 №0002281701/1/6495, від 19.08.2010 №0002281701/2, від 02.11.2010 №0002281701/3/12121.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)І.В. Приходько