Ухвала суду № 39698318, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року м. Київ К/800/33518/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області Державної податкової служби на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року по справі №812/2397/13-а за позовом Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8», про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа - Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 8», про стягнення податкового боргу за рахунок коштів органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство, у сумі 542445,92 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Статуту Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №8» в редакції 2010 року, засновником підприємства є Лисичанська міська рада. Підприємство є юридичною особою, вважається створеним з дня його державної реєстрації. Підприємство має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, круглу печатку, кутовий та інші штампи, фірмові бланки, інші реквізити, необхідні для його діяльності.

У третьої особи станом на 01.02.2013 року утворився податковий борг з податку на додану вартість в сумі 542445,92 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Правовідносини щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема, статтею 96 ПК України, що зумовлено особливою метою створення таких підприємств, які у більшості випадків, пов'язані із здійсненням соціальних функцій (комунальні підприємства) та із захистом загальнодержавних інтересів (казенні підприємства).

Згідно статті 96 ПК України у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Керуючись загальними принципами трактування приписів законодавства та з урахуванням специфіки дії норм спеціального законодавства, вказані норми законів передбачають особливий порядок погашення податкового боргу, виходячи з принципу збереження цілісних майнових комплексів названих підприємств та участі у процесі погашення органів виконавчої влади, до сфери управління яких належить платник податків.

Виходячи з наведених норм статті 96 ПК України, судами вірно зазначено, що обов'язок органу державної податкової служби на звернення із поданням в порядку пункту 96.1 статті 96 ПК України до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади до сфери управління якого належить майно платника податків - комунального підприємства боржника виникає виключно після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу для покриття податкового боргу.

Як свідчать матеріали справи, дій, передбачених вимогами чинного податкового законодаства, відповідачем у повному обсязі не вчинено, вимоги, викладені у позові, не відповідають нормам зазначеної статті.

Отже, позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що ним було виконано повний перелік дій, встановлених законодавчими актами, щодо порядку стягнення податкового боргу комунального підприємства.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року по справі №812/2397/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.