Постанова № 39697947, 09.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 903/13/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К."на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 рокуу справі за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К."простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у січні 2014 року ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "М.Ж.К." про стягнення 23 890,86 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору страхування майна від 14.02.2008 року серії КТ №00817, постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2011 року про стягнення з нього 23 756 грн., на підставі страхового акту № 700/КТ00817/02-08 від 06.12.2012 року, платіжним дорученням № 1072 від 07.02.2012 року здійснив виплату страхового відшкодування підприємцю ОСОБА_1 у розмірі 23 890,86 грн., а так як винною особою у заподіянні шкоди страхувальнику є відповідач, позивач просив про задоволення його позову.

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.03.2014 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 23 756 грн. збитків, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені судові рішення оскаржені у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 16.06.2014 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і просить судові рішення скасувати, як незаконні.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 14.02.2008 року підприємець ОСОБА_1 та ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (правонаступник ВАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна") уклали договір майнового страхування серії КТ №00817, предметом якого було страхування внутрішнього оздоблення приміщення за адресою АДРЕСА_1, на страхову суму 70 000 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2011 року у справі № 04/95-40 стягнено зі страхової компанії на користь підприємця ОСОБА_1 23 756 грн. страхового відшкодування за договором страхування від 14.02.2008 року та встановлено, що винною особою у заподіяних збитках страхувальнику є відповідач, ТОВ "М.Ж.К.", яке неналежним чином здійснювало експлуатацію водопровідної та каналізаційної систем у будинку АДРЕСА_1.

З огляду на вище наведене, враховуючи, що страхове відшкодування за договором майнового страхування від 14.02.2008 року виплачено, позивач вправі вимагати відшкодування понесених витрат особою відповідальною за спричинені збитки, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 23 756 грн., обґрунтовано частково задовольнили позов, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко