Ухвала суду № 39697390, 23.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2013 року

справа № 2а-0870/1985/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - не з’явився

відповідача: - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Аі»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року

у справі № 2а-0870/1985/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Аі»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про скасування податкової вимоги № 48 від 03.03.11,-

встановила :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-Аі» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя, в якому просило скасувати податкову вимогу від 03.03.2011 № 48.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем пропущені строки для застосування штрафних санкцій, що передбачені Господарським кодексом України, а також строки, встановлені ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України. Також позивач зазначає, що штрафні (фінансові) санкції, нараховані відповідачем за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не є податковим зобов’язанням у визначенні Закону №2181-ІІІ, а тому його норми не поширюються на зазначені штрафні санкції.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування та не доведення обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. Апеляційна скарга фактично мотивована доводами, викладеними в позовній заяві.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено перевірку позивача за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, за результатами якої складено акт від 01.10.2009.

Актом встановлено порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», внаслідок чого прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000692307 від 14.10.2009, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7136,40 грн.

Позивач здійснив адміністративне оскарження вказаного рішення, за результатами якого скарги позивача залишені без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій – без змін. В судовому порядку рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивачем оскаржено не було.

16.02.2011 відповідачем проведено перевірку позивача за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, за результатами якої складено акт №0064/08/27/23-35979641 від 16.02.2011. Перевіркою також встановлено порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000052307 від 18.02.2011, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2662,00 грн.

В подальшому, у зв’язку з несплатою позивачем вищезазначених сум, відповідачем прийнято податкову вимогу №48 від 03.03.2011, в якій міститься вимога сплатити суму податкового боргу по узгодженим грошовим зобов’язанням у розмірі 9807,10 грн., з якої: 9798,40 грн. – штрафні (фінансові) санкції (у тому числі 7136,40 грн. – нараховані згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000692307 від 14.10.2009, 2662,00грн. – згідно податкового повідомлення-рішення №0000052307 від 18.02.2011) та 8,70 грн. – заборгованість по комунальному податку.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.03.2011 позивачем сплачена заборгованість з штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2662,00 грн., 18.04.2011 - сплачена заборгованість по комунальному податку в розмірі 8,70 грн.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.

01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Згідно пп. 14.1.39 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків – це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В свою чергу штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.265 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Таким чином, сума заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, що справляється у зв'язку з порушенням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відноситься до категорії «грошове зобов'язання платника податків» у розумінні Податкового кодексу України.

Податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Зважаючи на той факт, що на момент надіслання відповідачем спірної податкової вимоги застосовані до позивача штрафні санкції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивачем не сплачені, набули статусу податкового боргу, що є самостійно узгодженим грошовим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність включення до податкової вимоги суми штрафних санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 7136,40 грн.

Судом першої інстанції в повному обсязі з’ясовані обставини справи, ухвалено законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Аі» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2а-0870/1985/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко