Постанова № 39693202, 08.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р.Справа № 915/298/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду № 1194 від 196.06.2014 року)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевцова Т.М. (довіреність № 01-02/314 від 23.12.2013 року)

від відповідача: Торлопова В.О. (довіреність № 15/10 від 08.01.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт"

на рішення господарського суду Миколаївської області від " 20" травня 2014 року, повний текст якого складено та підписано " 27" травня 2014 року

по справі № 915/298/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Евері"

про стягнення 2 223 213,26 грн.

В С Т А Н О В И В :

07.03.2014 року Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" (далі по тексту - позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евері" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2 223 213, 26 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору від 15.05.2012 року, свої обов'язки, які передбачені п. п. 1.1.1-1.1.3 укладеного Договору та додаткових угод до нього виконував неналежним чином, а саме не оплачував надані послуги у зв'язку, з чим утворилась заборгованість станом на 2014 рік у сумі 2 223 213,26 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.05.2014 року по справі № 915/298/14 (суддя Олейняш Е.М.) у задоволенні позовних Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" вимог про стягнення заборгованості у розмірі 2 223 213, 26 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евері" відмовлено повністю.

Під час прийняття рішення, місцевим господарським судом встановлено, що

Відповідальність замовника, передбачена п.п.4.6, 4.8 укладеного сторонами договору, в розумінні ст.235-237 ГК України є оперативно-господарською санкцією.

Так, зазначення у договорі формули, на підставі якої здійснюється розрахунок вартості резервування техніки та зазначення права виконавця складати акт виконаних робіт на вартість резервування техніки (п. 4.8 Договору), без жодного зазначення та передбачення умовами договору права виконавця на стягнення коштів, не надає суду підстав для стягнення заявлених позивачем коштів в судовому порядку. Дослідивши подані докази, суд також дійшов висновку, що позивач скористався наданим йому п. 4.6 Договору правом, зарахувавши сплачені в якості попередньої оплати кошти в розмірі 207 461, 97 грн. Щодо посилань позивача на порушення відповідачем вимог договору, щодо порядку оплати наданих послуг, то судом першої інстанції з'ясовано, що відповідальність за порушення порядку оплати послуг передбачена іншими умовами договору та не є предметом спору.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В апеляційній скарзі апелянт звертає увагу суду на те, що під час прийняття рішення судом першої інстанції не застосовані положення ст.193 ГК України та приписи ст.526 ЦК України, щодо належного виконання зобов'язань відповідно до умов договору.

Крім того скаржником зазначено, що місцевим господарським судом не було належним чином досліджено порядок оплати послуг відповідачем та застосування оперативно-господарської санкції.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 15.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евері" (замовник) було укладено Договір № 07-05-12, відповідно до п. 1.1 якого виконавець взяв на себе зобов'язання з надання замовнику послуг, необхідних для навантаження на водний транспорт силами та засобами замовника експортних партій вантажів сільськогосподарського призначення в Миколаївському річковому порту в кількості не менше 200 000, 00 тонн, які повинні надходити автомобільним та залізничним транспортом, в кожному календарному році (а.с.10-15).

Відповідно до п. 1.2 Договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги, надані виконавцем, згідно Додатків, які є невід'ємною частиною даного Договору.

За змістом п. 2.1.1 Договору виконавець зобов'язується надавати послуги згідно п. 1.1 даного договору на підставі письмової заявки замовника, яка надається виконавцю згідно умов п.п. 2.2.2, 2.2.4, 2.2.5 даного договору.

Відповідно до п. 2.1.5 Договору виконавець зобов'язується виставляти рахунки на внесення 100% попередньої оплати за передбачуваний для переробки об'єм вантажу.

Виконавець зобов'язується оформляти і надавати замовнику акти наданих послуг (виконаних робіт) підписаних обома сторонами протягом не більше 2 днів з моменту надання документів про кількість вантажу, перевантаженого силами та засобами замовника (п. 2.1.6)

Відповідно до п. 2.2.1 Договору замовник зобов'язується забезпечити надходження гарантованого об'єму вантажу, у кількості не менше 200 000, 00 тонн у кожному календарному році. Календарний рік починається з 01 січня і закінчується 31 грудня кожного року. Гарантований об'єм вантажу у 2012 році становить 125 000, 00 тонн.

Пунктом 2.2.7 Договору замовник зобов'язується своєчасно оплачувати виставлені виконавцем рахунки.

Відповідно до п. 3.1 Договору до початку кожного місяця замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця у якості попередньої оплати кошти в сумі 233 041, 67 грн. без врахування ПДВ, ПДВ - 46 608, 33 грн., всього з ПДВ - 279 650, 00 грн.

Відповідно до п. 3.6 Договору остаточний розрахунок за надані послуги замовник проводить після навантаження суднової партії протягом 5 банківських днів з моменту передачі відповідного рахунку виконавцем замовнику і підписання акту виконаних робіт.

Виконавець та замовник несуть один перед одним відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по даному Договору у відповідності з діючим законодавством України, якщо інше не передбачено Договором (п. 4.1)

Замовник компенсує всі збитки, понесені виконавцем у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням умов договору, у тому числі несвоєчасною оплатою рахунків (п. 4.3)

Замовник несе відповідальність за порушення умов, вказаних у п.п. 2.2.10-2.2.16 та компенсує виконавцю всі збитки, понесені в результаті сплати штрафних санкцій, виставлених державними органами при наявності вини замовника (п. 4.5)

Відповідно до п. 4.6 Договору при перевалці менш ніж 200 000 тонн протягом календарного року, попередня оплата зараховується у вартість резервування техніки, інфраструктури порту і не повертається замовнику. Розрахунок вартості резервування техніки, потужностей інфраструктури порту проводиться за наступною формулою (без врахування ПДВ):

Р=(200 000 - О)*1,75*К

Р - вартість резервування техніки, інфраструктури порту,

О - загальна кількість вантажу, який було надано замовником для перевалки у кожному календарному році згідно умов даного договору, у тоннах

К - офіційний обмінний курс долара США, встановлений Національним банком України на дату платежу/остаточного розрахунку

За змістом п. 4.8 Договору виконавець після закінчення календарного року самостійно оформлює акт виконаних робіт на вартість резервування техніки та інфраструктури порту згідно з п. 4.6 Договору.

Відповідно до п. 4.9 Договору у випадку несплати замовником грошових коштів у строки, згідно п. 3.1 Договору, виконавець має право призупинити в односторонньому порядку виконання умов договору. У такому випадку виконавець звільняється від будь-якої відповідальності.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 15 травня 2022 року.

На виконання умов договору від 15.05.2012 року № 07-05-2012, протягом січня-грудня 2013 року позивачем були надані відповідачу послуги з перевалки вантажу у кількості 55 213,532 тонн на загальну суму 926 924,77 грн. (з врахуванням ПДВ), що підтверджується складеними та підписаними сторонами наявними в матеріалах справи Актами виконання робіт (надання послуг) (а.с.53-66).

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2013 року позивачем були виставлені рахунки на оплату послуг у сумі 3 357 060,00 грн. (а.с.23-42).

У період з 03.01.2013 року по 21.11.2013 року на виконання умов Договору, відповідачем було сплачено на користь позивача 1 134 386,74 грн., про що свідчать відповідні банківські виписки (а.с.43-44, 46-51).

Таким чином, відповідач здійснив переплату за отримані послуги необхідних для навантаження на водний транспорт експортних партій вантажів сільськогосподарського призначення у сумі 207 461,97 грн. (1 134 386,74 - 926 924,77 грн.), які позивачем відповідно до п.4.6 Договору зараховані як попередня оплата.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на підставі п.4.8 Договори ним були складені Акт здачі-приймання (надання послуг) № 567 від 31.12.2013 року на загальну суму 2430 675,23 грн. та № 725 від 31.12.2013 року на загальну суму 207 461,97 грн. відповідно до якого позивачем були надані послуги з резервування техніки, обладнання та інфраструктури порту (а.с.17, 21-22).

Листом від 24.01.2014 року № 116, зазначений вище Акт разом з рахунком на здійснення передплати № 57 від 24.01.2014 року у сумі 279 755,00 грн. був направлений на адресу ТОВ "Евері" для підписання (а.с.18-19).

У відповідь на зазначений вище лист, відповідач у своєму листі від 27.01.2014 року № 72 зазначив, що на підставі п.п.2.2.9 та п.п.2.1.1 Договору відсутні підстави для підписання вищезазначеного Акту № 567 від 31.12.2013 року на загальну суму 2430 675,23 грн., у зв'язку з неотриманням ним послуг (а.с.20).

Крім того, листом № 473 від 07.06.2103 року відповідач звертався до позивача з пропозицією про внесення змін до умов Договору, направивши для підписання екземпляр Договору про внесення змін до Договору № 07-05-12 від 15.05.2012 року (а.с.109-111).

Проте позивач листом № 5-01-02/564 від 27.06.2013 року відмовився від внесення змін до Договору (а.с.112).

В подальшому листом № 612 від 16.07.2013 року відповідач звернувся до позивача з проханням не здійснювати резервування техніки, інфраструктури порту згідно умов Договору № 07-05-12 від 15.05.2012 року у зв'язку із закінченням маркетингового року та проведенням ремонтних робіт на складі підприємства (а.с. 52, 114).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи у суді першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, між сторонами - ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (виконавець) та ТОВ "Евері" (замовник) склалися правовідносини пов'язані з виконанням виконавцем зобов'язань з наданням замовнику послуг, необхідних для навантаження на водний транспорт силами та засобами замовника експортних партій вантажів сільськогосподарського призначення в Миколаївському річковому порту в кількості не менше 200 000, 00 тонн, які повинні надходити автомобільним та залізничним транспортом, в кожному календарному році.

Так, предметом розгляду справи є вимога про стягнення з ТОВ "Евері" на користь позивача 2 223 213,26 грн. коштів за резервування техніки, обладнання та інфраструктури порту, що підтверджується складеним та підписаним в односторонньому порядку виконавцем Акту здачі-приймання робіт від 31.12.2013 року № 567.

Проте, умовами укладеного між сторонами Договору № 07-05-12 від 15.05.2012 року не передбачено отримання відповідачем послуг з резервування техніки, потужностей інфраструктури порту, а тому стягнення коштів у розмірі 2 223 213,26 грн. є безпідставним, оскільки надання зазначених послуг не передбачено предметом договору та в матеріалах справи відсутні докази їх отримання замовником та надання виконавцем.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Відповідно до ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Оперативно-господарські санкції є різновидом договірної відповідальності. Вони як засіб забезпечення виконання зобов'язань є додатковим заходом впливу на недобросовісну сторону за договором і застосовуються з метою спонукання контрагента до їх належного виконання. Крім того, якщо штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми, то оперативно-господарські санкції являють собою заходи випливу (дію). Особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь.

Відповідно до п. 4.6 Договору при перевалці менш ніж 200 000 тонн протягом календарного року, попередня оплата зараховується у вартість резервування техніки, інфраструктури порту і не повертається замовнику.

За змістом п. 4.8 Договору виконавець після закінчення календарного року самостійно оформлює акт виконаних робіт на вартість резервування техніки та інфраструктури порту згідно з п. 4.6 Договору.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що зазначені вище приписи п.п.4.6, 4.8 умов договору є в розумінні ст.ст..235-237 ГК України саме оперативно-господарською санкцією.

Визначена п.4.6 Договору № 07-05-12 від 15.05.2012 року формула, відповідно до якої здійснюється розрахунок вартості резервування техніки та право виконавця складати Акт виконаних робіт та стягнення коштів щодо вартості резервування техніки (п.4.8 Договору), не передбачено умовами Договору, а тому як вірно зазначено судом першої інстанції, не надає підстав для стягнення заявлених позивачем коштів. Крім того, позивач відповідно до пункту 4.6 Договору скористався наданим йому правом та зарахував в якості попередньої оплати кошти у розмірі 207 461,97 грн.

Доводи скаржника відносно незастосування місцевим господарським судом положень ч.1 ст.193 ГК України та приписів ст.526 ЦК України спростовуються вищевикладеним, оскільки під час розгляду справи встановлено безпідставність нарахування позивачем заборгованості за послуги, які не передбачені умовами укладеного між сторонами Договором № 07-05-12 від 15.05.2012 року.

Крім того, апелянтом належним чином не доведено ні під час позовного провадження ні в суді апеляційної інстанції надання послуг з резервування техніки, потужностей інфраструктури порту та отримання їх відповідачем у загальній сумі 2 430 675,23 грн.

Посилання скаржника на неправильність застосування судом першої інстанції визначених Договором умови п.п. 4.8 оперативно-господарською санкцією спростовується наступним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 08.05.2014 року були надані до місцевого господарського суду пояснення по справі, зі змісту яких вбачається саме застосування ним до зазначених вище пунктів Договору оперативно-господарських санкцій та застосування норм ч.2 ст.217, ч.ч.1 ,2 ст.236, ч.3 ст.235 ГК України, що не було спростовано представником позивача в судовому засідання.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", викладені в апеляційній скарзі та в позовній заяві є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 20.05.2014 року по справі № 915/298/14 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот"- без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „20" травня 2014 року по справі № 915/298/14 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „09" липня 2014 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров