Рішення № 39692733, 07.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2014 р.Справа № 916/2259/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Кураніна К.С. згідно довіреності від 03.01.2014р. за № 21/17-8;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (м. Одеса)

до відповідача: Комунального підприємства "Біляївський водоканал" (м. Біляївка, Одеської обл.);

про стягнення 36593,08грн.

12.06.2014р. Публічне акціонерне товариство „Одесагаз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Біляївський водоканал" про стягнення заборгованості в сумі 36593,08грн., яка складається з основного боргу в сумі 32740,37грн., 3% річних в розмірі 206,92грн., пені в сумі 1181,06грн. та 2464,73 індексу інфляції

Ухвалою суду від 12 червня 2014р. порушено провадження у справі № 916/2259 за зазначеним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні надав клопотання, в якому зазначає, що відповідачем після порушення провадження у справі сплачено суму основного боргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем реєстрації, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010р. між Відкритим акціонерним товариством „Одесагаз" (надалі - облгаз, позивач) та Комунальним підприємством "Біляївський водоканал" (надалі - споживач, відповідач) було укладено договір на постачання, транспортування природного газу підприємствам, які відпускають теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 008694-Т (далі договір).

Згідно статуту Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" від 11.06.2012року реєстраційний номер №85561050034008373 вказане товариство є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз".

Предметом договору є надання послуг споживачу з постачання та транспортування природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Пунктом 1.3 договору визначено, що газ передається на пункти споживання споживача, розташовані за адресами: м. Білявка вул. О. Кошевого, 2в та вул. Кошевого 2аб.

Облгаз здійснює постачання та транспортування газу розподільчими газопроводами в обсязі тис.м.куб. на рік, у тому числі по місяцях. Розподіл обсягів газу по добах місяця здійснюються рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу газу. Можливі зміни обсягів транспортування газу узгоджуються з плановими обсягами, доведеними ОДУ ДК Укртрансгаз. Свої пропозиції по місячному обсягу транспортування газу Споживач надає Газозбутовій організації за 5 днів до початку місяця (п.п.2.1.-2.2. договору).

Відповідно п.п. 5.1-5.2 вартість природного газу та тарифи на постачання та на послуги по транспортуванню природного газу для Споживачів України, що надаються підприємствам НАК "Нафтогаз України" визначені згідно з Постановами Кабінету Міністрів України та наказами НАК "Нафтогаз України". Вартість 1000куб.м. природного газу для надання послуг населенню з опалення та горячого водопостачання на момент укладення договору складає 1309,20грн., у тому числі ПДВ - 20% .

Згідно п.п. 6.1 оплата за споживання природного газу здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок Облгазу протягом організації 100% вартості запланованих обсягів газу.

Відповідно п. 6.2 у випадку сплати Споживачем суми, що перевищує вартість фактично спожитого ним місячного обсягу газу, Облгаз зараховує її як передоплату наступного періоду споживання газу.

Згідно п. 6.3 договору у разі перебору Споживачем договірних обсягів газу, що зазначені у реєстрі, без попереднього узгодження з Облгазу, Споживач проводить оплату за перебраний обсяг газу до 10 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно п. 6.4 договору звірка розрахунків за звітний місяць здійснюється Облгазом і Споживачем до 25 числа наступного за звітним місяцем на підставі відомостей про фактичну оплату вартості послуг і актів прийому - передачі газу. Указана звірка оформлюється актом звірки

Приписами п. 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг по постачанню, транспортуванню природного газу та обслуговуванню газового обладнання у строки, зазначені у розділі 6 договору, Споживач сплачує на користь Облгазу, крім суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції, пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. У разі наявності заборгованості у Споживача, Облгаз має право припинити постачання газу, а Споживач сплачує борг з урахуванням його збільшення внаслідок інфляції та відсотків річних.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків за послуги до їх повного виконання.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг з постачання та транспортування природного газу.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі та в порядку, що встановлені договором. (ст.903 ЦК України).

Розділом 6 договору №008694-Т від 01.11.10. сторони погодили, що оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок позивача протягом місяця 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому перша частина оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок відповідача не пізніше 10 числа місяця в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, у якому здійснюється поставка газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту примання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов договору №008694-Т від 01.11.10 позивач поставив відповідачу протягом грудня 2013 року - квітня 2014 року природний газ, що підтвержується актами прийому-передачі газу, зокрема, від 31.12.13., від 31.01.14., від 28.02.14., від 31.03.13. та від 30.04.14.

Проте, відповідач станом на час звернення з позовом до суду неналежно виконував умови договору, бо не розрахувався за спожитий газ в повному обсязі. Тому перед позивачем за спожитий газ станом на час звернення з позовом до суду утворилась заборгованість в розмірі 32740,37грн.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді, позивач надав клопотання, згідно якого позивач сплатив суму основного боргу - 32740,37грн.

Відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Отже, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 32740,37грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1181,06грн.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п. 7.2 договору, за несвоєчасну оплату послуг у строки, зазначені в п.6.1 договору, споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов у частині стягнення пені із відповідача в сумі 1181,06грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 206,92грн., та індекс інфляції в сумі 2464,73грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції, суд приходить до висновку, що він теж відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов і в частині стягнення 3% річних в сумі 206,92грн. та індекс інфляції в сумі 2464,73грн.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, відзиву до суду не надіслав, основну суму боргу визнав, бо сплатив основний борг під час розгляду справи в суді.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 1181,06грн., 3% річних в сумі 206,92грн. та індексу інфляції в сумі 2464,73грн., оскільки позов в цій частині підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, заявлений відповідно до вимог чинного законодавства та припиняє провадження у справі у частині стягнення основного боргу в сумі 32740,37грн. за відсутністю предмету спору.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки по вині останнього позивач вимушений був звернутись до суду за захистом порушених прав.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Комунального підприємства "Біляївський водоканал" (вул. Костіна, буд. 13, м. Біляївка, Біляївський р-н, Одеська обл., 67600 код ЄДРПОУ 37260776) на користь Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208):

- 1181,06 грн. - пені,

- 206,92грн. - 3 % річних,

- 2464,73грн. - індексу інфляції,

- 1827,00грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 32740,37грн. за відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 10 липня 2014 року

Суддя Брагіна Я.В.