Ухвала суду № 39692277, 03.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 р.Справа № 820/1494/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014р. по справі № 820/1494/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронні платіжні системи"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

30.01.2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електронні платіжні системи» (далі - позивач ), звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.10.2013 року № 000342201 та від 15.01.2014 року № 0004932201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014 року позов задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.10.2013 року № 0003402201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 7 987218,00 грн., із них за основним платтежем - 5 324 812 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 662 406 грн., та № 0004932201 від 15.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6 368 911,75 грн., із них за основним платежем - 5 324 812, грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 044 099,75 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського адміністративного суду від 2 квітня 2014 року скасувати та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 рік по 31.12.2012 рік, про що складений акт від 10.10.2013 року № 700/20-31-22-01-07/35521389.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні, зокрема, п.п.135.5.п.135 ст.135 ПК України та донараховано податку на прибуток на загальну суму 5 324 812 грн., а саме: у 4 кварталі 2011 року у сумі 1 148 413,00 грн., у 1 кварталі 2012 року у сумі 1 398 036грн., у 2 кварталі 2012 року у сумі 159 495 грн., у 3 кварталі 2012 року у сумі 620 718 грн., та у 4 кварталі 2012 року у сумі 1 998150 грн.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.10.2013 року № 0003402201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 7 987218,00 грн., із них за основним платтежем - 5 324 812 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 662 406 грн., та № 0004932201 від 15.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6 368 911,75 грн., із них за основним платежем - 5 324 812, грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 044 099,75 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, дійшов до висновку про помилковість доводів податкового органу про відсутність реального характеру у господарських операціях між позивачем та ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12"; ТОВ "Фірма "Гранд"; ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель", та правильність віднесення до валових витрат витрат за господарськими операціями з даними контрагентами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.135.5 ст. 135 ПК, інші доходи включають:доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених підпунктом 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами; доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 153.7 статті 153 цього Кодексу; суми неустойки (штрафу та/або пені), фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду; вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів;суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 159.2 статті 159 цього Кодексу; суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3 та 159.5 статті 159 цього Кодексу;фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду; суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ;суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку;доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155-161 цього Кодексу;доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 цього Кодексу;суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації).

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер та правильність віднесення до валових витрати понесені позивачем витрати від господарських операцій відповідача з ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12"; ТОВ "Фірма "Гранд"; ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель" у сумі 5 324 812 грн., а саме: у 4 кварталі 2011 року у сумі 1 148 413,00 грн., у 1 кварталі 2012 року у сумі 1 398 036грн., у 2 кварталі 2012 року у сумі 159 495 грн., у 3 кварталі 2012 року у сумі 620 718 грн., та у 4 кварталі 2012 року у сумі 1 998150 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що в ході своєї господарської діяльності позивач, основним видом діяльності якого є оптова торгівля кодами та електроними одиницями поповнення абонентського рахунку споживача за телекомунікаційні послуги операторів зв"язку, мав взаємовідносини з постачальниками телекомунікаційних послуг на підставі дилерських (агентських) договорів з Пр АТ "Київстар", ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ", ХФ ПАТ "Укртелеком", ПР АТ "Телесистеми України", ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації", ТОВ "Сіті Пей", ТОВ "Астеліт", ТОВ "Бізкомтрейд" на підставі яких позивач здійснює розповсюдження товарів та послуг (кодів поповнення, іншої продукції переплаченого зв"язку) та популяризацію операторів зв"язку.

Для здійснення виконання вказаних вище угод між позивачем та ТОВ "Консалтингова група "Стратегії і технології", ПФ "Агроіндустрія", ТОВ "НВФ "Електросервіс", ПП "Женевьєва", ТОВ "Марафон 12"; ТОВ "Фірма "Гранд"; ТОВ "Даймонд Телеком", ТОВ "Електродизель" укладені договори доручення про доручення останнім вчинення дій на реалізацію вказаної вище продукції у точках продажу.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку, а саме: договір поставки електронних ваучерів №ДП76/2-287 від 18.11.2011 року; договір доручення №45 від 01.04.2012 року з ПрАТ "Телесистеми України", субагентський договір №ТР-262 від 07.07.2011 року з ТОВ "УТТ", договір купівлі-продажу телекомунікаційних карток та стартових пакетів №11-41 від 03.06.2010 року; звіти про реалізацію телекомунікаційних карток та стратових пакетів; ціна реалізації телекомунікаційних карток та стартових пакетів кінцевими споживачами; замовлення; таблиця визначення ціни реалізації для покупки; календарний графік постачання телекомунікаційний карток та стартових пакетів; акт виявлення порушень; договір купівлі-продажу №432/2011; договір №ППК-11-11 від 22.04.2011 року з ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ"; агентський договір №22 від 02.07.2012 року з ТОВ "Оболоньстар", Правила продажу масиву електронних одиниць KYIVSTAR та інших операторів від 02.07.2012 року; агентський договрі №85 від 01.03.2011 року; агентський договір №1308 від 13.08.2012 року з ТОВ "Дест 2015"; договір №90/11-23Д від 19.11.2009 року з "Сіті-Пей"; договір з ТОВ "Астеліт" від 01.08.2011 року; договір №П/57/181 від 14.06.2011 року з ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації"; договір з дилером №В/5А/82 від 14.06.2011 року з ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації"; видаткові накладні; акти прийому-передачі PIN-кодів; звіти деталізовані з продажу товарів, що реалізовані позивачем; договір доручення №Е01/091012 від 09.10.2012 року з ТОВ "Марафон 12"; №Е01/120112 від 12.01.2012 року з ТОВ "Даймонд-Телеком", витяги з банківських рахунків, підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність технічних та адміністративних ресурсів у контрагентів позивача відповідно до актів перевірок від 09.08.2012 року №559/22-207/31149933 ПФ "Агроіндустрія" та від 02.11.2012 року №3761/221/31149933; від 30.04.2013 року №397/22.2-10/35585752 ТОВ "НВФ "Електросервіс"; від 26.09.2012 року №421/22-417/37093017 ПП "Женевьева"; від 13.03.2013 року №272/22-207/38277529 ТОВ "Марафон 12", акту від 30.03.2012 року №70/22-106/20037330 ТОВ фірма "Гранд"; акту від 21.06.2012 року №2038/22-2/32827012 ТОВ "Даймонд-Телеком"; акту від 10.08.2012 року №559/22-207/32949132 ТОВ "Електродизель", то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до матеріалів справи документи доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, відбуття руху активів та зміни у власному капіталі, що відбулись у позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014р. по справі № 820/1494/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 08.07.2014 р.