Постанова № 39692191, 10.07.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2014 р. Справа № 805/7605/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Телерадіокомпанія «Україна»

до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі

м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення - рішення від 26 травня 2014

року № 0002962201

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 травня 2014 року № 0002962201.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків податкової інспекції про порушення п. 198.1 - 198.3 ст. 198, 198.6 Податкового кодексу України та порушення п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв'язку з чим йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2013 року в розмірі 440780,00 гривень згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0002962201 від 26 травня 2014 року. Також вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 220390,00 гривень.

Сутність порушень, визначених у акті позапланової документальної невиїзної перевірки позивача від 20 травня 2014 року полягає у тому, що господарські взаємовідносини позивача (замовника) з продюсером - товариством з обмеженою відповідальністю «НІЦАХОН», яке під час господарських взаємовідносин з позивачем мало назву ТОВ «Укрспецфрахт», на думку податкового органу, не мали реального характеру, оскільки відповідач вважає, що ТОВ «НІЦАХОН» не є виконавцем наданих позивачеві послуг. Як зазначено в акті позапланової документальної невиїзної перевірки позивача від 20 травня 2014 року послуги по створенню аудіо-візуальних творів здійснювалося за допомогою ТОВ «Патріот Рента Сервіс», ТОВ «Прайм Комерс», ТОВ «Лакрос ЛТД», ТОВ «Флайтек». Дану інформацію відповідач отримав від податкових інспекцій м. Києва та м. Харкова, де знаходяться на податковому обліку перелічені підприємства. Тобто, контрагент позивача - ТОВ «Ніцахон» отримав послуги по створенню аудіо-візуальних творів від зазначених підприємств, а позивач по ланцюгу проходження послуг отримав їх від ТОВ «НІЦІХОН».

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про безпідставність включення до складу податкового кредиту позивача суми ПДВ згідно податкової накладної, виписаної ТОВ «НІЦАХОН» 30 вересня 2014 року на суму ПДВ 704955,00 гривень, у зв'язку з чим збільшив суму податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2014 року на 440780,00 гривень.

Позивач наполягає на реальності господарської операції згідно договору на виробництво аудіовізуальних творів - телевізійних передач № ТРК-006371/2013 від 20 вересня 2013 року, укладеного позивачем з продюсером - товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецфрахт» (з 12 грудня 2013 року - ТОВ «НІЦІХОН»). Вважає, що надав відповідачеві всі необхідні документи бухгалтерської та податкової звітності, тому має право на податковий кредит по податковій накладній №1 від 30 вересня 2013 року, виписаній товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецфрахт».

З зазначених підстав позивач вважає висновки акту позапланової документальної перевірки неправомірними, а податкове повідомлення - рішення від 26 травня 2014 року № 0002962201 просить скасувати.

Представником позивача через канцелярію суду надано клопотання від 10 липня 2014 року про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представником відповідача через канцелярію суду 09 липня 2014 року надано заяву про зупинення провадження у справі на невизначений строк у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 404/2014.

Суд вважає заяву необґрунтованою, оскільки не витребував від відповідача жодних доказів, в матеріалах справи наявні всі необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду справи матеріали, тому суд можливим розглянути справу без участі представника відповідача. Зазначений вище Указ Президента України та антитерористична операція діє на території Донецької та Луганської областей ще з квітня 2014 року по невизначений строк.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України особа, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. На підставі наведеної норми, а також врахувавши клопотання сторін, суд прийшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 05744121 з 08 вересня 2000 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, про що зазначено в акті позапланової документальної перевірки від 20 травня 2014 року № 302/22-01/05744121 (а.с.22-23).

Позивач є платником податку на додану вартість, що не спростовується сторонами і не є спірною обставиною.

Підстави правомірності проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача від 20 травня 2014 року позивачем не оспорюються.

Як зазначено в акті позапланової документальної невиїзної перевірки, позивач здійснює наступні види діяльності: діяльність у сфері телевізійного мовлення, виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм, компонування та розповсюдження кіно- та відеофільмів, телевізійних програм (а.с.24).

Фахівцями державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «НІЦАХОН (ТОВ «Укрспецфрахт» до 12.12.2013 року)» за вересень 2013 року, про що складено акт від 22 травня 2014 року № 302/22-01/05744121 (а. с. 22-36).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1 - 198.3 ст. 198, 198.6 Податкового кодексу України та порушення п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження суми податку на додану вартість за вересень 2013 року в розмірі 440780,00 гривень (а.с.35-36).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В акті перевірки зазначено, що згідно даних по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01 вересня 2013 року дебіторська чи кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ «Укрспецфрахт» відсутня, станом на 30 вересня 2013 року кредиторська заборгованість по рахунку 631 складає 4229730,00 гривень (а.с.27).

Отже, при формуванні податкового кредиту у вересні 2013 року позивачем врахована перша подія, а саме: отримання податкової накладної від 30 вересня 2013 року від ТОВ «Укрспецфрахт».

Згідно з положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України, порушення якого також вказано в акті перевірки, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, пункт 198.3 статті 198 ПК України є загальною нормою права, що визначає склад податкового кредиту.

В акті перевірки зазначено, що на запит відповідача від ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано довідку № 2367/26-59-22-01/36530505 від 18 листопада 2013 року щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин ТОВ «ТРК «Україна» з ТОВ «Укрспецфрахт» за вересень 2013 року.

Згідно даної довідки видами діяльності ТОВ «Укрспецфрахт» є видання журналів і періодичних видань, виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм. Станом на 30 вересня 2013 року загальні чисельність працюючих складає 6 осіб, станом на 01 грудня 2013 року - 49 осіб. Підприємство орендує майно (камерні комплекти, конструкція під екран, елемент «вихід для ведучих», бар'єри за експертами, спинки за глядачами та інше) у ТОВ «ТРК «Україна».

Однак, ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийшло до висновку, що ТОВ «Укрспецфрахт» не є виконавцем наданих послуг на адресу ТОВ «ТРК «Україна», оскільки послуги по створенню аудіо-візуальних творів здійснювались за допомогою ТОВ «Патріот Рента Сервіс» згідно договору на виконання робіт (послуг) від 18 вересня 2013 року № 18/09/13 (технічне забезпечення зйомок проекту «ДНК - Портрет нації», технічне забезпечення зйомок телепередачі «Говорить Україна»), ТОВ «Прайм Комерс» згідно договору на виконання робіт (послуг) від 18 вересня 2013 року № 18/09/2013ЗВ (виробництво тематичних документальних відео сюжетів та послуги з розробки сценарних планів), ТОВ «Лакрос ДТД» згідно договору на виконання робіт (послуг) від 18 вересня 2013 року № 18/09/2013ЗТ (організація, забезпечення й обслуговування спеціальним освітлювальним обладнанням, технічні послуги з забезпечення спеціальним обладнанням для зйомок), ТОВ «ВАЛАРІС» » згідно договорів на виконання робіт (послуг) від 19 вересня 2013 року № 19/09/2013ЗІ, від 19 вересня 2013 року № 19/09/2013ЗК (надання послуг з розробки іміджу ведучого та учасників), ТОВ «Флайтек» згідно договору на виконання робіт (послуг) від 18 вересня 2013 року № 180913/1 (послуги з технічного забезпечення зйомок телепередачі «Говорить Україна», технічні послуги з монтажу випусків телепередач «Говорить Україна»).

На підтвердження інформації, отриманої у ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відповідачем направлено запити до ДПІ у Подільському районі та Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, до Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, де знаходяться на обліку вищезазначені підприємства.

Довідками зустрічних звірок підтверджено виконання договорів, укладених міх ТОВ «Укрспецфрахт» та ТОВ «Флайтек», ТОВ «Патріот Рента Сервіс».

Стосовно підприємств ТОВ «Прайм Комерс», ТОВ «Лакрос ДТД», ТОВ «Валаріс» станом на 20 травня 2013 року довідку щодо підтвердження взаємовідносин не отримано.

При цьому, відповідач використав дані АІС «Податковий блок» та встановив, що основним видом діяльності цих підприємств є неспеціалізована оптова торгівля, а згідно даних реєстру в вересні 2013 року вказані контрагенти ТОВ «Укрспецфрахт» придбавали продукти харчування, паливно-мастильні товари, будівельні товари та інші товари, не пов'язані з діяльністю телебачення.

З зазначених підстав відповідач дійшов висновку в акті перевірки, що ТОВ «Прайм Комерс», ТОВ «Лакрос ДТД», ТОВ «Валаріс» не могли виконати послуги за договорами, укладеними з ТОВ «Укрспецфрахт». В свою чергу, ТОВ «ТРК «Україна», на думку фахівців органу доходів і зборів, мінімізувало податки з залученням податкових ям, не отримало прибутку, але отримало вигоду без здійснення реальної господарської діяльності, шляхом придбання у ТОВ «Укрспецфрахт» фіктивних послуг та створення штучного податкового кредиту та валових витрат (а.с.32).

З зазначених підстав, відповідач фактично не визнав податкову накладну № 1 від 30 вересня 2013 року, виписану ТОВ «Укспецфрахт». Крім того, вважає первинну документацію такою, щ не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зауважує, що податківцями встановлено зазначені вище факти під час зустрічної звірки стосовно контрагента позивача. Слід зазначити, що право проведення зустрічних звірок надано податковим органам п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України. При цьому, зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, правомірність формування податкового кредиту позивача податковим органом встановлена, зокрема, шляхом співставлення податкових зобов'язань його контрагента шляхом проведення зустрічної звірки.

Сторонами не спростовується факт отримання позивачем податкової накладної від ТОВ «Укрспецфрахт» від 30 вересня 2013 року на суму ПДВ 704955,00 гривень , та яку було включено до реєстру отриманих податкових накладних та до складу податкового кредиту у вересні 2013 року.

Відповідач фактично виключив зі складу податкового кредиту позивача суми за наслідками встановлення нікчемності угоди від 20 вересня 2013 року, укладеної позивачем з ТОВ «Укрспецфрахт» через сумніви відповідача в реальності (нікчемності) вказаної угоди.

Ні підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки від 20 травня 2013 року № 302/22-01/05744121 органом доходів і зборів винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2014 року № 0002962201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за вересень 2013 року в розмірі 440780,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 220390,00 гривень (а.с. 9).

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецфрахт» (продюсер) 20 вересня 2013 року було укладено договір № ТРК-006371/2013 на виробництво аудіовізуальних творів-телевізійних передач, відповідно якого позивач замовив у продюсера роботи/послуги з виробництва 86 випусків аудіовізуальних творів-телевізійних передач під назвою «Говорить Україна» (а. с. 37-50).

У додатку № 2 до вказаного договору сторони дійшли згоди щодо вартості випусків творів «Говорить Україна» та строків оплати (а.с. 59-60). Усього до грудня 2013 року позивач повинен сплатити виконавцю 24667402,00 гривень, у тому числі ПДВ - 4111233,67 гривень.

На виконання спірного договору 30 вересня 2013 року між сторонами угоди було підписано акт прийому передачі, згідно якого продюсер передав, а замовник прийняв 91-98 випуски твору «Говорить Україна» через ftp-сервер, дата завантаження на сервер - 01-02 червня 2013 року (а.с. 53). При цьому, вартість переданих 15 випусків складає 4229730,00 гривень, у тому числі ПДВ - 704955,00 гривень (а.с. 61).

Крім того, постачальник виписав податкову накладну № 1 від 30 вересня 2013 року на суму 4229730,00, ПДВ - 704955,00 гривень (а.с. 62).

Вказану податкову накладну було включено позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних у вересні 2013 року, про що зазначено вище та що не оспорюється сторонами.

Сума податку на додану вартість в розмірі 704955,00 гривень по зазначеній податковій накладній була включена позивачем до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за вересень 2013 року, що вказано як порушення в акті позапланової перевірки (а.с.36).

Позивач за придбані роботи/послуги з виробництва аудіовізуальних творів-телевізійних передач «Говорить Україна» розрахувався з продюсером платіжними дорученнями № 6150 від 09 жовтня 2013 року на суму 2537838,00 гривень (а.с. 76) та № 6285 від 15 жовтня 2013 року на суму 1691892,00 гривень (а.с. 77).

Тобто, умови договору виконані обома сторонами.

Крім того, позивачем в доказ реально виконаної угоди надано ефірну довідку про вихід програми «Говорить Україна» в ефір у вересні 2013 року (а.с. 69-70).

Спірним питанням даної справи є правомірність коригування податковим органом податкового кредиту позивача за угодою, яку відповідач фактично вважає нікчемною.

Так, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Без наміру створення правових наслідків є фіктивний правочин (частина 1 ст. 234 ЦК України).

Відповідно до вимог частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами перевірки.

Вказані в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, який здійснив перевірку, оскільки висновки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

При цьому, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок робіт, послуг, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами, що є тільки припущенням.

Суд зауважує, що висновки позапланової документальної невиїзної перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог діючого податкового законодавства.

Так, висновки акту позапланової перевірки відповідача від 20 травня 2013 року ґрунтуються лише на даних довідок зустрічних звірок інших органів доходів і зборів. У випадку на надання даних зустрічних звірок позивач скористувався даними бази «Податковий блок».

Вироків стосовно посадових осіб ТОВ «Укрспецфрахт» ( з 12 грудня 2013 року - ТОВ «НІЦАХОН») органом доходів і зборів не надано.

Отже, фахівці відповідача прийшли до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарської операції між ним та ТОВ «НІЦАХОН».

Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від сплати контрагентом його зобов'язань.

Податкова накладна, на підставі якої позивач сформував податковий кредит, виписані ТОВ «НІЦАХОН», яке на момент спірних правовідносин було зареєстровано платником ПДВ, що не спростовано в акті перевірки відповідачем.

Стаття 8 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Відповідачем також не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «НІЦАХОН» договору.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 травня 2014 року № 0002962201.

З огляду вище викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 травня 2014 року № 0002962201 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 26 травня 2014 року № 0002962201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» судові витрати з судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копіойк.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 10 липня 2014 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.