Ухвала суду № 39690711, 01.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5403/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Еко-Сервіс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.05.2013 № 000629 та № 000630.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 15.04.2013 Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-Сервіс» від 15.04.2013 № 278 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, під час якої з`ясовувались питання дотримання підприємством вимог податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ «Кімосбуд», ТОВ «Меганаладбуд» та ТОВ «Стіксбуд» за період листопад та лютий 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 18.04.2013 № 217/22-2/31885141, в якому зафіксовано, що ТОВ «ЕКО-Сервіс» під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з придбання у ТОВ «Кімосбуд», ТОВ «Стіксбуд» та ТОВ «Меганаладбуд» послуг не дотримано вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат за І квартал 2011 року, витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ-ІV квартали 2011 року, І квартал 2012 року на загальну суму 1665894 грн. 35 коп. та податкового кредиту за лютий, жовтень 2011 року та лютий 2012 року на суму 333180 грн. 87 коп.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 29.05.2013:

- № 000629, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 444 577 грн. 27 коп., з яких: 381 210 грн. 07 коп. - за основним платежем; 63367 грн. 20 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 000630, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 416 479 грн. 08 коп., з яких: 333 180 грн. 87 коп. - за основним платежем; 83 298 грн. 21 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Головним управлінням Міндоходів у Київській області під час розгляду скарги позивача податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 № 000629 скасовано в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 31 431 грн. 55 коп., а податкове повідомлення - рішення від 29.06.2013 № 000630 - в частині застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25 551 грн. 05 коп. В іншій частині наведені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 23.09.2013 № 11676/6/99-99-10-01-10 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги позивача.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у квітні 2011 року позивачем укладено з ТОВ «Кімосбуд» договір від 01.04.2011 № 17-2011, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання надати позивачу комплекс послуг по роботі механізмів (автомобільної техніки), а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість, визначену кошторисом, який є невід`ємною частиною договору.

Протягом жовтня 2011 року між ТОВ «Кімосбуд» та позивачем підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.10.2011 № 140210 та 31.10.2011 № 310210, відповідно до яких позивач прийняв виконані ТОВ «Кімосбуд» послуги по роботі механізмів (автомобільної техніки), а саме: бульдозера Т-130 у кількості 376 год., бульдозера ДТ-75 - 428 год., екскаватора ПЕА 1.0 - 472 год., навантажувача фронтального - 438 год., автомобіля УРАЛ - 582 год., автомобіля КАМАЗ - 620 год. та автокрана КС 3575 - 122 год. на загальну суму 655973 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 109328 грн. 84 коп.

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем ТОВ «Кімосбуд» виписано податкові накладні від 14.10.2011 № 83 на загальну суму 327986 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ - 54664 грн. 42 коп. та 31.10.2011 № 117 на загальну суму 327986 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ - 54664 грн. 42 коп.

Часткову оплату за виконані ТОВ «Кімосбуд» послуги у розмірі 284 000 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі у період з 05.10.2011 по 22.11.2011 шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія банківської виписки (а.с. 101).

Крім того, у червні 2010 року позивачем укладено з ТОВ «Стіксбуд» договір від 01.06.2010 № ПМ-01/06, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання надати позивачу комплекс послуг по роботі механізмів (автомобільної техніки), а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

У лютому 2011 року між ТОВ «Стіксбуд» та позивачем підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2011 № 280102, відповідно до якого позивач прийняв виконані ТОВ «Стіксбуд» послуги по роботі механізмів (автомобільної техніки), а саме: бульдозера Т-70 у кількості 285 год., бульдозера ДТ-75 - 285 год., екскаватора ПЕА 1.0 - 425 год., навантажувачів фронтальних - 460 год., автомобілів УРАЛ - 570 год., автомобілів КАМАЗ - 650 год. та автокрана КС 5473 - 295 год. на загальну суму 613177 грн. 33 коп., у тому числі ПДВ - 102196 грн. 22 коп.

За результатами виконання власного господарського зобов'язання перед позивачем ТОВ «Стіксбуд» виписано податкову накладну від 28.02.2011 № 5 на загальну суму 613177 грн. 33 коп., у тому числі ПДВ - 102196 грн. 22 коп.

Оплату за виконані ТОВ «Стіксбуд» послуги у розмірі 613177 грн. 33 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок.

29.02.2012 між ТОВ «Меганаладбуд» та позивачем підписано акт надання послуг за № Фв290202, відповідно до якого позивач прийняв виконані ТОВ «Меганаладбуд» послуги по роботі механізмів (автомобільної техніки), а саме: бульдозера Т-130 у кількості 597 год., бульдозера Т-170 - 597 год., екскаватора - 589 год., автомобіля КАМАЗ - 681 год. та автомобіля КРАЗ - 681 год. на загальну суму 729935 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 121655 грн. 84 коп.

За результатами виконання власного господарського зобов'язання перед позивачем ТОВ «Меганаладбуд» виписано податкову накладну від 29.02.2012 № 13 на суму 729935 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 121655 грн. 84 коп.

Оплату за виконані ТОВ «Меганаладбуд» послуги у загальному розмірі 729935 грн. 00 коп. здійснено позивачем у період з 22.03.2012 по 23.03.2012 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія банківської виписки (а.с. 102).

Вказані вище послуги, які здійснювались на користь позивача його контрагентами, замовлялись ТОВ «ЕКО-Сервіс» з метою виконання власних господарських зобов'язань за угодами, укладеними ним з іншими суб'єктами господарювання - ПАТ «Лантманнен Акса», ПРАТ «Агробудмеханізація», КП ГСР «Гнідинкомунсервіс», КП «Горянин», КУП «Олександрівкажитлобудсервіс», за якими позивач взяв на себе зобов'язання здійснити утилізацію твердих побутових відходів (а.с. 227-232).

Такий вид господарської діяльності проводиться позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР на спеціально відведеному об`єкті - недобудованому полігоні твердих побутових відходів, розташованому на землях Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області та наданому позивачу під розміщення сміттєзвалища.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у державному акті на право постійного користування землею (а.с. 223-225) та договорі оренди від 26.10.2002, укладеному позивачем з Бориспільським виробничим управлінням комунального господарства (а.с. 219-222).

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи свідчать про здійснення господарської діяльності, податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.

Посилання апелянта на порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на акти перевірки контрагентів позивача, в яких встановлена відсутність в останніх достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.