Постанова № 39690211, 10.07.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 липня 2014 р. Справа № 802/1703/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

до: приватного акціонерного товариства "Жива"

про: стягнення заборгованості по фінансових санкціях

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до приватного акціонерного товариства "Жива" (далі - ПрАТ "Жива") про стягнення заборгованості по фінансових санкціях в сумі 17000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що приватним акціонерним товариством "Жива" не сплачені штрафні санкції, накладені постановою № 2637-ЦД-2-Е від 23 жовтня 2013 року за порушення законодавства, що регулює діяльність підприємства на ринку з цінних паперів, в розмірі 17000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився проте надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не з’явився, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки за адресою місця реєстрації. Проте, до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення зв’язку: "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 35 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як випливає із матеріалів справи заступником директора Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку складено акт № 2671-ЦД-2-Е від 09 жовтня 2013 року про правопорушення на ринку цінних паперів. Відповідно до даного акту приватним акціонерним товариством "Жива" порушено статтю 40 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", пункту 1 глави 7 розділу 5 "Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів", а саме: неподання товариством регулярної річної інформації за 2012 рік до територіального органу комісії за місцезнаходженням емітента в електронній та паперовій формі. Строк подання регулярної річної інформації за 2012 рік не пізніше 01 червня 2013 року.

Так, згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок", регулярна інформація про емітента - річна та квартальна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка розкривається на фондовому ринку, в тому числі шляхом подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Частиною 4 статті 40 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" передбачено, що річна інформація про емітента є відкритою і в обсязі, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, підлягає оприлюдненню емітентом не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним, шляхом розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів; опублікування в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; розміщення на власному веб-сайті.

Відповідно до п. 1 глави 7 розділу 5 Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР № 1591 від 19 грудня 2006 року розкриття річної інформації має здійснюватись шляхом розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії, опублікування у офіційному друкованому виданні, розміщення на сторінці в мережі Інтернет та подання до Комісії.

Розкриття річної інформації здійснюється у такі строки: розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії - у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним; опублікування у офіційному друкованому виданні - у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним; подання до Комісії - не пізніше 1 червня року, наступного за звітним.

Статтею 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" передбачена відповідальність юридичних осіб за не опублікування річної інформації - у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до розділу XVIII Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2007 року № 2272 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2008 року за № 120/1481 (далі - Правила розгляду справ), штраф, застосований Комісією, має бути сплачений юридичною особою не пізніше як через 15 днів з дати отримання нею постанови. Юридичні особи сплачують штрафи шляхом перерахування коштів до Державного бюджету. Документ, який підтверджує сплату штрафу, протягом п'яти робочих днів надсилається до уповноваженого підрозділу центрального апарату Комісії (відповідного підрозділу територіального органу Комісії). У разі несплати штрафу юридичною особою в строк, установлений пунктом 2 цього розділу, штраф стягується в судовому порядку.

Згідно із пунктом 8 статті 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та п.17 Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням НКЦПФР № 1470 від 16 жовтня 2012 року та на підставі акту № 2671-ЦД-2-Е від 09 жовтня 2013 року територіальним департаментом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку прийнято постанову № 2673-ЦД-2-Е від 23 жовтня 2013 року про накладення санкцій за порушення на ринку цінних паперів, відповідно до якої до відповідача застосовано штраф у розмірі 17000 грн. Вказану постанову направлено на адресу приватного акціонерного товариства "Жива" рекомендованим листом, що підтверджується реєстром рекомендованих відправлень № 268 (а.с. 13).

Дана постанова чи будь-які дії позивача щодо розгляду справи про правопорушення відповідачем не оскаржувалися. Штраф відповідачем також не сплачено.

Пунктом 16 Розділу 1 Правил розгляду справ передбачено, що постанова про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів, акт про правопорушення на ринку цінних паперів, постанова про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів, постанова про зупинення провадження у справі про правопорушення на ринку цінних паперів, постанова про відновлення провадження у справі про правопорушення на ринку цінних паперів, постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів (постанова по справі про адміністративне правопорушення), постанова про закриття справи про правопорушення на ринку цінних паперів, постанова про виправлення описок вважаються надісланими (врученими) юридичній особі (посадовій особі чи громадянину), яка притягується до відповідальності, якщо їх вручено керівнику чи представнику юридичної особи (посадовій особі чи громадянину) під розписку або надіслано поштою рекомендованим листом.

Відповідно до пункту 2 розділу XVIII Правил розгляду справ, штраф, застосований Комісією, має бути сплачений юридичною особою не пізніше як через 15 днів з дати отримання нею постанови. Юридичні особи сплачують штрафи шляхом перерахування коштів до Державного бюджету. Документ, який підтверджує сплату штрафу, протягом п'яти робочих днів надсилається до уповноваженого підрозділу центрального апарату Комісії (відповідного підрозділу територіального органу Комісії). У разі несплати штрафу юридичною особою в строк, установлений пунктом 2 цього розділу, штраф стягується в судовому порядку.

Враховуючи те, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, тому наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Щодо питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Беручи до уваги встановлені Законом ставки судового збору, при зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивач повинен був сплатити 10 відсотків розміру судового збору за позовними вимогами майнового характеру що становить 182,70 грн.

Проте, відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною 2 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Так, ухвалою суду від 19 травня 2014 року частково задоволено клопотання позивача у справі – Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та відстрочено сплату судового збору у даній справі до часу постановлення судом рішення за наслідками розгляду справи по суті спору.

Разом з тим, 04 червня 2014 року позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судових витрат. В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є бюджетною установою, яка повністю фінансується за кошти загального фонду державного бюджету, що унеможливлює сплату судового збору. Крім того позивачем зазначено, що рішенням державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23 лютого 2012 року його внесено до реєстру неприбуткових установ та організацій. Крім цього, включено до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів.

Суд критично оцінює доводи заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору із таких мотивів.

Пунктом 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

Бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими (п. 12 ч. 1 ст. 2 БК України).

Основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень є кошторис бюджетної установи.

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", кошторис бюджетної установи (далі - кошторис) - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки бюджету та/або надання кредитів з бюджету (п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 ) .

Аналізуючи наведені норми бюджетного законодавства, суд доходить висновку про те, що Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку будучи бюджетною установою наділений повноваженнями на вжиття заходів із метою закладення (передбачення) власним кошторисом у складі видатків видатки на сплату судового збору при зверненні до суду.

Додатково суд звертає увагу на те, що коло суб’єктів які звільняються від обов’язку сплачувати судовий збір передбачено статтею 5 Закону України "Про судовий збір". Оскільки законодавець не наділив Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку та її територіальні органи пільгами щодо сплати судового збору, то Держава повинна вживати заходів для забезпечення видатків бюджетних установ спрямованих на сплату такого при зверненні до суду. Отже, підстави для звільнення позивача у даній адміністративній справі від сплати судового збору відсутні.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Водночас, незважаючи на повне задоволення вимог за адміністративним позовом, в силу положень ч. 4 ст. 94 КАС України підстав для стягнення судового збору з відповідача немає, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність стягнення із позивача у справі судового збору у розмірі 182,70 грн. тобто суми судового збору яка підлягала сплаті при зверненні до суду із позовом та обов’язок із сплати якого відстрочено ухвалою суду від 19 травня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Жива" (вул. Карла Маркса, 112, м. Іллінці, Іллінецький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 05435725) на користь Державного бюджету України (балансовий рахунок 3111 "Надходження до загального фонду державного бюджету", по коду бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", символ звітності 106) штраф в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (вул. Горького, 51, м. Київ) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна