Ухвала суду № 39689913, 10.07.2014, Олександрівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Донецька)

Провадження по справі № 1-кп/260/254/2014

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2014 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.,

при секретарі Супрун О.М.,

за участю прокурора Кального М.Є.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014050850000706 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, громадянина України, не одруженого, не працюючого, який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 раніше неодноразово засудженого, раніше судимого:

- 12.01.2005 року Ленінським районним судом м. Донецька за ч. 1 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі, із звільненням від відбуття покарання з випробуванням строком на 2 роки,

- 26.09.2005 року Ленінським районним судом м. Донецька за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,

- 08.10.2009 року Ленінським районним судом м. Донецька за ч. 2 ст.

185, ч. 1 ст. 309 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України при наступних обставинах. Так, 17 квітня 2014 року приблизно о 11 годині 15 хвилин, ОСОБА_1, будучи засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, судимість за який у встановленому порядку не була знята та погашена, маючи намір на викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, зайшов у приміщення магазину «Єва-213» ТОВ «РУШ» (код ЄДРПОУ 32007740), який розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Пухова, 2 «в», де переслідуючи свій злочинний намір, направлений на скоєння корисливого правопорушення, діючи з метою викрадення майна, а саме продукції, що знаходиться на реалізації зазначеного підприємства, підійшов до стелажу з парфумерією, де з полиці взяв жіночий парфум «Арманд Бейзі ін Ред» ємкістю 50 мл., вартістю 349 грн. Після чого, ОСОБА_1 заздалегідь знаючи, що сплачувати вартість парфуму не збирається, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, направився до виходу із магазину та пройшовши через касу, не розплатившись за парфум, через спрацювання сигналізації, був помічений співробітниками зазначеного магазину, які з метою припинення правопорушення, стали просити останнього зупинитися. ОСОБА_1 на вказану вимогу працівників магазину не зупинився та усвідомлюючи, що скоює відкрите викрадення майна, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись майном на свій розсуд, чим заподіяв ТОВ «РУШ» матеріальний збиток 349 грн.

30 травня 2014 року між представником потерпілого ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 була укладена по даному кримінальному провадженню угода про примирення, згідно якої сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та її відшкодування обвинуваченим. Також сторонами угоди узгоджене покарання ОСОБА_1 у вигляді чотирьох років позбавлення волі та згода сторін на призначення узгодженого покарання. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.

Розглядаючи в порядку ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про примирення, суд встановив наступне.

Відповідно до п.1 ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди.

Згідно ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Так, злочин у скоєні якого обвинувачується ОСОБА_1 є тяжким злочином та дане кримінальне провадження не є у формі приватного обвинувачення, у зв'язку із чим суд вважає, що укладена між сторонами кримінального провадження угода про примирення, суперечить вимогам ч.3 ст.469 КПК України.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити у затвердженні угоди про примирення укладеною між обвинуваченим ОСОБА_1 та представником потерпілого ОСОБА_3 та продовжити судове провадження у загальному порядку.

Обвинувальний акт, пред'явлений ОСОБА_1 за ч. 2 ст.186 КК України, відповідає вимогам КПК України.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 підсудне Ленінському районному суду м. Донецька.

Підстав для прийняття рішень, щодо закриття провадження на підставі пунктів 4-8 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України та п. п.1-4 ч.3 ст. 314 КПК України не встановлено.

Учасники судового провадження не заперечували проти призначення судового розгляду по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

З урахування обставин кримінального провадження, а також те, що судове провадження не закінчене, скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення відноситься до тяжкого, за яке передбачена кримінальна відповідальність на строк більш ніж 5 років, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Донецькому СІЗО УДПтСУ в Донецькій області до 10 вересня 2014 року включно.

Таким чином, враховуючи, що перешкоди призначення судового розгляду відсутні, суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України у відкритому судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.314,315,316,468-474 КПК України,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у затверджені угоди про примирення від 30.05.2014 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_1 та представником потерпілого ОСОБА_3, у кримінальному провадженні № 12014050850000706.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ленінського районного суду м. Донецька на 13-00 год. 21 серпня 2014 року.

Про час розгляду справи повідомити сторін кримінального провадження.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Донецькому слідчому ізоляторі УДПтС України в Донецькій області до 10 вересня 2014 року включно.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу в частині обрання запобіжного заходу можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок чи інше судове рішення, яким закінчилося провадження у суді першої інстанції.

Суддя: