Рішення № 39689172, 01.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10013/14 01.07.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА

Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 12 568,28 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Грабова І.А. (дов. №3364/18 від 23.12.2013)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 12 568, 28 грн. та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/10013/14, розгляд справи призначено на 01.07.2014 року.

03.06.2014 представник відповідача через відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду м. Києва на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 26.05.2014 подав відзив на позовну заяву з наступними документами, а саме: копія полісу №АВ/8673428 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, копія Довідки АБ №807659 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача, а також просив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

19.06.2014 представник позивача через відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду м. Києва на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 26.05.2014 подав клопотання Вих. №5159/26 про долучення наступних документів до матеріалів справи, а саме: Довідка, про те, що в провадженні господарських судів України та іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не має справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору; , копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на позивача та відповідача; копія довідки про наявні банківські рахунки позивача; копія витягу зі статуту позивача.

У судове засідання 01.07.2014 представник відповідача не з'явився, проте 03.06.2014 через відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду м. Києва надіслав клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника відповідача та надав витребувані судом документи (зокрема, і відзив з копією полісу).

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. ст. 9, 27 ЗУ "Про страхування", ст. 12, 22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2011 між позивачем (далі по тексту - позивач, страховик) та громадянином України ОСОБА_2 (далі по тексту - страхувальник) був укладений договір №1677а/11дп добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "HYUNDAI I 20" державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно відомостей №9278790 про дорожньо - транспортну пригоду сформованих АІПС ДТП станом на 14.10.2013, копія яких наявна в матеріалах справи, вбачається, що 04.10.2013 о 18 год. 45 хв. в м. Дніпропетровську на пр-т. Кірова в районі вул. Свердлова відбулося зіткнення автомобілів за участю транспортного засобу марки "HYUNDAI I 20" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу марки "MAZDA 6" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок перший отримав механічні пошкодження у вигляді деформації задньої центральної частини кузова.

07.10.2013 водій транспортного засобу марки "HYUNDAI I20" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 звернувся до позивача із Повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованого транспортного засобу, що відповідно до умов договору добровільного страхування є страховим випадком.

На підставі заяви страхувальника від 07.10.2013, страхового акту №1.001.13.14614/VESKO36993 від 17.10.2013 та розрахунку страхового відшкодування від 17.10.2013 до страхового акту №1.001.13.14614/VESKO36993 від 17.10.2013, позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 13 068, 28 грн. страхувальнику, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією платіжного доручення №65607 від 18.10.2013.

Відповідно до постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.10.2013 по справі №203/6874/13-п №3/0203/2152/2013 вбачається, що 04.10.2013 о 18 год. 45 хв. на пр-т Кірова в районі вул. Свердлова у м. Дніпропетровську транспортний засіб марки "MAZDA 6" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, в результаті чого здійснив наїзд на транспортний засіб марки "HYUNDAI I 20" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, в внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим здійснив порушення п. 13.1 Правил Дорожнього руху України.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 425 грн., постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.10.2013по справі №203/6874/13-п №3/0203/2152/2013.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №56/10/13 складеного 05.11.2013 ФОП ОСОБА_5 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №НОМЕР_3 від 05.07.2011р.) вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "HYUNDAI I 20" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 16 181, 83 грн.

Відповідач за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8673428, який діяв на 04.10.2013, застрахував цивільно-правову відповідальність власника (страхувальника) автомобіля марки "MAZDA 6" державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

30.01.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою з Вих. №804/26цв про відшкодування шкоди у порядку регресу, заподіяної в результаті ДТП у розмірі 13 068,28 грн. з доданням до неї необхідних для її розгляду документів у відповідності до п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що підтверджено матеріалами справи. Доказом отримання даної заяви відповідачем є наявна в матеріалах справи копія Декларація №14-0166160 Альтернативної Служби Доставки від 03.02.2014, проте відповідач оплату не здійснив, незважаючи на виконання позивачем його вимог щодо надання додаткових документів.

Матеріали справи доказів оплати відповідачем на користь позивача відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 13 068,28 грн., та\або в будь-якому іншому розмірі не містять.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 12 568,28 грн. відшкодування понесених витрат в порядку регресу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правову відповідальність власника (страхувальника) автомобіля "MAZDA 6" державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача "HYUNDAI I 20" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 застраховано відповідачем, що підтверджується полісом № № АВ/8673428.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина ОСОБА_4, який керував автомобілем марки "MAZDA 6" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку, підтверджується постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.10.2013 по справі №203/6874/13-п №3/0203/2152/2013.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "HYUNDAI I20"державний реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 1677а/11 від 04.11.2011, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до наявного в матеріалах справи звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №56/10/13 складеного 05.11.2013 ФОП ОСОБА_5 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №НОМЕР_3 від 05.07.2011р.) вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "HYUNDAI I 20" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 16 181, 83 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви страхувальника від 07.10.2013, страхового акту №1.001.13.14614/VESKO36993 від 17.10.2013 та розрахунку страхового відшкодування від 17.10.2013 до страхового акту №1.001.13.14614/VESKO36993 від 17.10.2013, позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 13 068,28 грн. страхувальнику, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією платіжного доручення №65607 від 18.10.2013.

За приписами ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 13 068, 28 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 36.1. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до полісу № АВ/8673428 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 50 000, 00 грн., розмір франшизи за полісом - 500,00 грн.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної особи належить сума 12 568,28 грн. (13068,28-500,00 = 12 568,28).

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на виконання свого погодженого обов'язку щодо сплати страхового відшкодування в порядку регресу станом на момент розгляду справи не надав, викладеного у позовній заяві не спростував.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»» (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25; код ЄДРПОУ 23510137); в порядку визначеному Законом України "Про виконавче проваження") на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) 12 568 (дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 28 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.07.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко