Рішення № 39689163, 01.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2927/14 01.07.14

За позовом Державного підприємства "Редакція газети "Голос України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція

"Самміт"

про стягнення 80 484,00 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Галь А.А. (дов. № 67 від 18.02.2014 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Редакція газети "Голос України" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 68 від 18.02.2014 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 80 484,00 грн. за договором № 8р/ВИД на розповсюдження друкованих видань по передплаті від 24.09.2012 року (далі по тексту - договір), з яких 57 210,00 грн. основного боргу, 21 447,00 пені, та просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. Також позивач просить в якості забезпечення позову накласти арешт на суму позову, яка зберігається на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна агенція «Самміт»»: п/р 260073021142 в АТ «Єврогазбанк» МФО 380430, Код ЄДР 23522899.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2927/14, розгляд справи призначено на 08.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.04.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, неналежним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/2927/14 передано для розгляду судді Сіваковій В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року справу № 910/2927/14 прийнято до провадження судді Сівакової В. В., розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/2927/14 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 19.06.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, неповним виконанням позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року розгляд справи було відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 01.07.2014, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та повторним неповним виконанням позивачем вимог ухвал суду по справі.

В судове засідання 01.07.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні було подано уточнення до позовної заяви, в яких, позивач просить суд стягнути з відповідача 61 150, 00 грн. з яких 57 210, 00 грн. основного боргу, 3 940, 99 грн. пені, крім того позивач просить в якості забезпечення позову накласти арешт на суму позову на грошові кошти відповідача.

Судом заяву позивача про уточнення позовних вимог розцінено, як заяву про зменшення позовних вимог, та прийнято в порядку ст. 22 ГПК України. В подальшому розгляд позовних вимог проходить з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні представником позивача надано усні пояснення по суті позовних вимог, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його грошових зобов'язань за договором № 8р/ВИД на розповсюдження друкованих видань по передплаті від 24.09.2012.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судове засідання жодного разу не з'явився.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні враховуючи нижчевикладене.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до а. 2 п. 1 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 зазначеної постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Заявником не наведено суду жодних обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, та не надано суду жодних належних доказів такого, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" за розгляд заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову справляється судовий збір в розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати. Позивачем не було сплачено судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову.

Відповідно до а. 4 п. 2.22. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року у разі коли ГПК не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно ст. 49 ГПК у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому (-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

З огляду на викладене, витрати по оплаті судового збору за розгляд судом заяви про забезпечення позову покладаються судом на позивача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса місцезнаходження відповідача є: 03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 98/2.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в січні-листопаді 2013 року поставив відповідачу комплекти передплати газети «Голос України», на загальну суму 32 850,00 грн., відповідно до видаткових накладних № ГУ-0000054 від 28 лютого 2013 року на суму 6 150,00 грн., № ГУ-0000088 від 31 березня 2013 року на суму 6 240,00 грн., № 20801 від 31 травня 2013 року на суму 6 180,00 грн., № 21142 від 30 червня 2013 року на суму 6 150,00 грн., № 21637 від 31 липня 2013 року на суму 4 080,00 грн., № 22026 від 31 серпня 2013 року на суму 4 050,00 грн. (копії накладних з підписами та печатками/штампами позивача та відповідача містяться в матеріалах справи).

За твердженням позивача, він поставляв відповідачу по вказаним видатковим накладним комплекти газети "Голос України" в рамках договору № 8 р/ВИД на розповсюдження друкованих видань по передплаті від 24.09.2012, за умовами якого позивач, як видавництво доручив відповідачу, як розповсюджувачу, а відповідач взяв на себе зобов'язання надавати послуги, пов'язані з організацією розповсюдження за передплатою та кур'єрської доставки видання, згідно з умовами, передбаченими у даному договорі (п. 1.1. договору № 8 р/ВИД на розповсюдження друкованих видань по передплаті від 24.09.2012).

При цьому, товар по видатковим накладним № ГУ-0000054 від 28 лютого 2013 року та № ГУ-0000088 від 31 березня 2013 року, як вбачається із зазначених накладних, поставлений позивачем відповідачу за договором № 1019/21-р від 01.01.2013; товар по видатковим накладним № 20801 від 31 травня 2013 року, № 21142 від 30 червня 2013 року, № 21637 від 31 липня 2013 року та № 22026 від 31 серпня 2013 року, як вбачається із зазначених накладних, поставлений позивачем відповідачу за договором поставки. Матеріали справи, ані договору № 1019/21-р від 01.01.2013, ані договору поставки укладених між сторонами не містять.

В той же час, за твердженням позивача, в період з січня по листопад 2013 року між позивачем та відповідачем діяв лише договір № 8р/ВИД на розповсюдження друкованих видань по передплаті від 24.09.2012, а зазначення в деяких накладних договору № 1019/21-р від 31.01.13 є технічною помилкою в оформленні документів, яка виникла в результаті зміни версії електронної програми.

В договорі № 8р/ВИД на розповсюдження друкованих видань по передплаті від 24.09.2012 (далі за текстом - договір) сторонами були погоджені наступні умови.

Так, згідно п. 2.2.3. договору відповідач зобов'язався оплачувати позивачу передані йому видання за ціною і на умовах, визначених п.п. 3.1. - 3.3. договору.

Відповідно до п. 2.2.4. договору відповідач зобов'язався формувати і направляти позивачу замовлення по електронній пошті на електронну адресу позивача (або по факсу, якщо відсутня електронна пошта) на поставку тиражу видання щомісячно не пізніше 26 числа місяця, попереднього місяцю, на який формується замовлення. Замовлення вважається прийнятим, якщо видавництво не висловило стосовно нього ніяких заперечень у письмовій формі протягом двох днів з дня його одержання.

За умовами п. 3.1. договору відповідач оплачує замовлені передплатні тиражі видання за цінами, узгодженими протоколом узгодження цін (додаток № 2), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем подачі замовлення шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

Згідно п. 6.5. договору цей договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013.

За твердженням позивача, на підставі договору № 8р/ВИД на розповсюдження друкованих видань по передплаті від 24.09.2012, ним було, також, поставлено передплатні видання відповідачу за видатковими накладними № ГУ - 0000017 від 31.01.2013 на суму 6 060, 00 грн., № 20443 від 30.04.2013 на суму 6 210, 00 грн., № 22506 від 30.09.2013 на суму 4 050, 00 грн., 22963 від 31.10.2013 на суму 4 050, 00 грн. та № 23499 від 30.11.2013 на суму 4 020, 00 грн., загалом на суму 24 390, 00 грн.

Копії зазначених видаткових накладних надані позивачем в матеріали справи, такі накладні не містять ні підпису уповноваженої особи, ні печатки/штампу відповідача. Крім того, із зазначених накладних вбачається, що вони виписані на підставі договору поставки та основного договору.

Згідно пояснень позивача викладених в листі на виконання ухвали Вих. № 121 від 25.03.2014, печатки та підписи уповноважених осіб відповідача відсутні на деяких видаткових накладних, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, оскільки в процесі виконання договірних зобов'язань позивач неодноразово вказував відповідачу про необхідність завірення видаткових накладних, однак з невідомих причин, такі вимоги виконані не були.

Позивач стверджує, що загалом за договором поставив відповідачу передплатних видань на загальну суму 57 240, 00 грн., які відповідач оплатив лише частково на суму 30, 00 грн.

Згідно викладеного в позовній заяві, протягом 2013 року позивач направив відповідачу 11 замовлень на 1 908 комплектів передплати газети "Голос України". При цьому, до матеріалів справи позивачем надано тільки замовлення № 7/5 від 27.06.2013 на липень 2013 на 112 комплектів, та № 11/2 від 23.10.2013 на листопад 2013 на 145 комплектів.

Матеріали справи доказів оплати відповідачем передплатних видань поставлених позивачем не містять.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача по оплаті поставлених за договором № 8р/ВИД на розповсюдження друкованих видань по передплаті від 24.09.2012 видань становить 57 210, 00 грн.

12.11.2013 позивачем було направлено відповідачу претензію № 530 на суму 57 990,00 грн. з вимогою сплатити суму заборгованості за поставлені тиражі газет.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи твердження позивача, що в період з січня по листопад 2013 року між сторонами діяв лише договір № 8р/ВИД на розповсюдження друкованих видань по передплаті від 24.09.2012, що зазначений договір згідно п. 6.5. договору діє до 31.12.2013, що відповідне твердження позивача не спростовано відповідачем, суд при вирішенні справи виходив із зазначеного твердження позивача.

Договір № 8р/ВИД на розповсюдження друкованих видань по передплаті від 24.09.2012 є договором про надання послуг з елементами договору поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем на підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача 57 210, 00 грн. за поставлені періодичні видання надані видаткові накладні, частина з яких (на суму 24 390, 00 грн.).

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ст. 9 зазначеного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, первинні документи обов'язково мають містити такі реквізити, як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, положення п. 2.2.3. договору (відповідач зобов'язаний оплачувати передані йому видання) та той факт, що видаткові накладні № ГУ - 0000017 від 31.01.2013 на суму 6 060, 00 грн., № 20443 від 30.04.2013 на суму 6 210, 00 грн., № 22506 від 30.09.2013 на суму 4 050, 00 грн., 22963 від 31.10.2013 на суму 4 050, 00 грн. та № 23499 від 30.11.2013 на суму 4 020, 00 грн. не містять обов'язкових реквізитів визначених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також, що матеріали справи не містять доказів передання позивачем відповідачу зазначених видаткових накладних на підпис (належне оформлення, одразу після здійснення господарської операції), судом не приймаються такі накладні в якості належних та допустимих доказів поставки (передання) позивачем відповідачу та прийняття відповідачем періодичних видань за договором на загальну суму 24 390, 00 грн.

Передання позивачем відповідачу у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору для розповсюдження видань на суму 32 850, 00 грн., підтверджено належними та допустимими доказами. Отже, суд при вирішенні справи дійшов висновку що саме на суму 32 850, 00 грн. позивач передав відповідачу передплатних видань. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, при укладанні договору сторони погодили, що відповідач оплачує замовлені передплатні тиражі видання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем подачі замовлення шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

Оскільки позивачем до матеріалів справи надані тільки замовлення відповідача на липень та листопад 2013 року, а замовлень на інші місяці 2013 року не надані, проте позивачем поставлені відповідачу, і прийняті останнім видання на лютий, березень, травень, червень, липень, серпень 2013 року, суд при вирішенні питання щодо настання строку оплати поставлених видань, виходив із того, що такий строк настав, адже, за переконанням суду прийняття видань відповідачем, свідчить про їх замовлення.

Враховуючи, що позивачем зазначено про часткову оплату поставлених видань на суму 30, 00 грн. суд при розгляді справи виходить із того, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставлених тиражів газет на суму 30,00 грн.

Отже, основна заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент винесення рішення по справі складає 32 820, 00 грн. (32 850,00грн - 30, 00 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано .

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 32 820,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 32 820,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3 940, 99 грн. за період прострочення з 18.02.2013 по 11.06.2014, то такі вимоги задоволенню не підлягають, враховуючи нижченаведене.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні відносини між суб'єктами господарювання. Договір укладений сторонами не містить положень щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Таким чином, сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань по договору неустойкою, таким чином вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставлених для розповсюдження видань в розмірі 3 940, 99 грн. не підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача повністю, враховуючи його вину у виникненні спору.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "Самміт" (03040, м. Київ, Голосіївський район, просп. 40-річчя Жовтня, буд.98/2; код ЄДРПОУ 23522899; в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження») на користь Державного підприємства "Редакція газети "Голос України" (03047, м. Київ, Шевченківський район, вул. Петра Нестерова, буд. 4; код ЄДРПОУ 13670848) 32 820 (тридцять дві тисячі вісімсот двадцять) грн. 00 коп. основної заборгованості, та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. В задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову - відмовити.

5. Стягнути з Державного підприємства "Редакція газети "Голос України" (03047, м. Київ, Шевченківський район, вул. Петра Нестерова, буд. 4; код ЄДРПОУ 13670848; в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження») на користь Державного бюджету України (отримувач платежу: ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820019, р/р 31215206783001) 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судових витрат за розгляд заяви про забезпечення позову.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.07.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко