Ухвала суду № 39688988, 08.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2580/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Кобаля М.І., Петрика І.Й. Чайка О.С. Якушина Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року Приватне акціонерне товариство «Київ-Атлантик Україна» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013 № 0001052201, від 17.05.2013 № 0001032201 та від 17.05.2013 № 0001062201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 26.04.2013 по 29.04.2013 Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби було проведено документальну виїзну позапланову перевірку Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна» (код ЄДРПОУ 22929481), щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків СПД ФО ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_4) за період з 01.04.2010 по 31.03.2013.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень:

- Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318, в частині не виписки довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ФОП ОСОБА_6;

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1, пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.3, пункту 138.4, пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України: встановлено неправомірність формування об'єкту оподаткування, неправомірність формування витрат, що призвело до їх завищення за 2010 рік у сумі 78 825,00 грн. і заниження податку на прибуток за 2010 рік у сумі 19 706,25 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України: відсутність об'єкту оподаткування, неправомірність формування податкового кредиту у сумі 15 765,00 грн. за листопад 2010 року - завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду за листопад 2010 року на суму 15 765,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 07.05.2013 № 156/22-011/22929481 (далі - Акт перевірки) на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 № 0001052201, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3 352,76 грн., податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 № 0001032201, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 29559,38 грн., з них 19 706,25 грн. за основним платежем та 9 853,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013 № 0001062201, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26494,92 грн., з них 15 765,00 грн. за основним платежем та 10 729,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт транспортування сої контрагентом позивачу і її використання в господарській діяльності позивача документально не підтверджується.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат (п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно п. 138.4, п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що в листопаді 2010 року позивач мав фінансово-господарські відносини з СПД ФО ОСОБА_6 і придбавав насіння сої на суму 94 590,00 грн.

Транспортування товару здійснювалось СПД ФО ОСОБА_6 про що складено транспортні накладні.

Розрахунок за поставлений товар здійснювався шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями.

В свою чергу, ПАТ «Київ-Атлантик Україна» надавало послуги по зважуванню, прийманню зерна і проведення лабораторних аналізів на визначення вологості і сміттєвої домішки у зерні на загальну суму 486,24 грн.

Контрагентом позивача виписано податкову накладну за листопад 2010 року, яку відображено ПАТ «Київ-Атлантик Україна» в реєстрі отриманих податкових накладних.

У складі витрат на придбання товарів позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік включено витрати по відносинам з СПД ФО ОСОБА_6 в сумі 78 825,00 грн.

Суми податку на додану вартість, сплачені у складі придбаного товару включено позивачем до податкового кредиту за листопад 2010 року.

На підтвердження здійснення господарської операції з СПД ФО ОСОБА_6 позивачем суду надано: копії податкової накладної від 10.11.2010 № 1011, товарно-транспортної накладної від 09.11.2010 № БЗС № 2, накладної від 10.11.2011 № 366910111, акта переробки олійних культур за листопад 2010 року, журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах за 09.11.2010, книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів за період з 01.11.2010 по 30.11.2010, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.11.2010 № СВ - 002269.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» затверджено та введено в дію з 01 січня 1996 року типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, застосування яких є обов'язковим всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом та оформлення вантажів для перевезень регулюється Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 11 Правил, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше 4 екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою. Один екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою) передається перевізнику.

Типова форма товарно-транспортної накладної № 1-ТН затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 № 488/346.

Так, у товарно-транспортній накладній наданій ПАТ «Київ-Атлантик Україна» відсутні відомості про примірник товарно-транспортної накладної - який це примірник: перший, другий, третій чи четвертий; у графі «пункт навантаження» - вантажовідправником не вказані дані про пункт навантаження вантажу; у графі «вид перевезень» - вантажовідправником не вказано вид перевезень; у графі «пункт розвантаження» - вантажовідправником не вказані дані про пункт розвантаження вантажу; у графі «відпуск дозволив - посада, підпис» - відсутні відомості про посаду і підпис особи, що дозволила відпуск вантажу; у розділі відомості про вантаж в графі 5 «кількість» поставленого вантажу - відсутні дані про кількість вантажу, який перевозиться; у графі 6 «ціна» - відсутні дані про ціну поставленого вантажу; у графі 7 «сума» - відсутня вартість поставленого вантажу; у графі 8 «з вантажем слідують документи» - відсутні дані про інші документи на вантаж, який перевозиться; у графі 9 «вид перевезень» - відсутні дані про вид пакування, в якому перевозиться вантаж (скорочено: "ящ.", "корз.", "боч.", "пак." і т. д.). При пред'явленні до перевезення неупакованого вантажу вказується скорочено "н/у"; у графі 11 "Спосіб визначення маси" - відсутні дані про те, яким способом вантажовідправник визначив маса вантажу, та при зважуванні тип вагів, ("тов. ваги", "авт. ваги" і т. п.); у графі «маса брутто, прописом вантаж здав водій-експедитор» - відсутні П.І.Б., підпис водія та штамп підприємства, яке передало вантаж вантажоодержувачу; у в графі «в маса брутто, прописом вантаж прийняв водій-експедитор» - відсутні П.І.Б., підпис водія та штамп підприємства, яке прийняло до перевезення вантаж; у графі «за дорученням № __ від « » ____ 20 р. виданим вантажоодержувачу (посада, П.І.Б.) (підпис вантажоодержувача) - дані відсутні.

Крім того, в графі «Автопідприємство» - вказано «ПП ОСОБА_6», проте згідно даних РЕВ ДАІ по обслуговуванню Богуславського, Миронівського та Рокитнянського районів у ОСОБА_6 транспортний засіб ЗІЛ державний номер НОМЕР_5 відсутній.

Також, згідно з технічними характеристиками транспортного засобу ЗІЛ, його вантажопідйомність залежно від марки становить 8 000 - 10 000 кг, а тому одноразова поставка сої у кількості 31 530 кг (31,53 т) по товарно-транспортній накладній від 09.11.10 № 2 є неможливою.

У журналі реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах за період 09.11.10-09.11.10 не вбачається місце його складання (найменування і адреси елеватора), відсутні відомості в графах 12 і 15 (№ складу, куди відпущено (розміщено), прізвище та посади осіб, які його підписали.

Крім цього, у податковій накладній від 10.11.2010 № 1011 у графі «(підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну)» вони підписані гр. ОСОБА_7, а не СПД ФО ОСОБА_6

Щодо посилання позивача на Акт переробки олійних культур за листопад 2010 року, слід зазначити, що в ньому наявна загальна інформацію про переробку сої у кількості 1021000 кг, тому неможливо дослідити переробку якої саме сої було здійснено і чи є ця соя саме та, яку поставив СПД ФОП ОСОБА_6

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень, повністю доведено правомірність прийнятих нею податкових повідомлень-рішень від 17.05.2013 № 0001052201, від 17.05.2013 № 0001032201 та від 17.05.2013 № 0001062201.

Натомість, доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк М.І. Кобаль І.Й. Петрик

Повний текст ухвали складено та підписано - 10.07.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Кобаль М.І.

Петрик І.Й.