Постанова № 39688105, 01.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11857/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Синергія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Синергія» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС Синергія» (далі - позивач або ТОВ «АВС Синергія») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, податковий орган), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва на підставі наказу від 09.04.2012 №363, направлення №165/22-7 від 10.04.2012, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АВС Синергія» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Укрбуд Консалтинг» та ТОВ «Артфорт-3» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт від 24.04.2012 №1644/22-7/35159620, яким встановлено порушення п.п. 201.4 ст.201, п. 201.6 ст.201, 201.10 ст.201, пп. 198.3 ст.198 та 198.6 ст.198 Податкового кодексу України; пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0021722-7 від 15.05.2012, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 470646,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №00021622-7 від 15.05.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 429156,00 грн.

В Акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Укрбуд Консалтинг» та ТОВ «Артфорт-3» здійснювалась поза межами правового поля, а фінансово-господарські взаємовідносини є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Укрбуд Консалтинг» та ТОВ «Артфорт-3» носять реальний характер.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «АВС Синергія» (Замовник) та ТОВ «Укрбуд Консалтинг» (Підрядник) укладено ряд договорів:

- договір №020311 від 02.03.2011. Предмет договору: Підрядник зобов'язується на власник ризик виконати за дорученням Замовника ремонтно-будівельні роботи на об'єкті: м.Київ, вул. Регенераторна, 4;

- договір №090311 від 09.03.2011. Предмет договору: Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за дорученням Замовника ремонтно-будівельні роботи на об'єкті: м.Київ, вул. Регенераторна, 4;

- договір №120411 від 12.04.2011. Предмет договору: Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за дорученням Замовника ремонтно-будівельні роботи на об'єкті: м.Київ, вул. Регенераторна, 4.

На виконання зазначених Договорів сторонами виписано податкові накладні (від 20.06.2011 №23, від 23.05.2011 №25, від 29.04.2011 №44, від 31.03.2011 №38, від 31.03.2011 №37, від 30.06.2011 №91, від 30.06.2011 №92, від 30.06.2011 №93, від 30.06.2011 №94, від 30.06.2011 №95, від 16.08.2011 №41, від 29.07.2011 №117, від 17.06.2011 №18) та акти виконаних робіт (від 29.07.2011 №ОУ-0000247, від 31.08.2011 №ОУ-0000362, від 30.06.2011 №3.1, від 30.06.2011 №3.2, від 30.06.2011 №б/н, від 30.06.2011 №2.1, від 30.06.2011 №2.2) на загальну суму 1711176,80грн.

Між ТОВ «АВС Синергія» (Замовник) та ТОВ «Артфорт-3» (Підрядник) укладено ряд договорів:

- договір №260411 від 26.04.2011. Предмет договору: Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за дорученням Замовника ремонтно-будівельні роботи на об'єкті: «Житлово-офісний торговий комплекс із вбудованими і наземними паркінгами на вул. Регенераторна, 4 в Дніпровському районі м.Києва»;

- договір №300611 від 30.06.2011. Предмет договору: Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за дорученням Замовника ремонтно-будівельні роботи на об'єкті: «Житлово-офісний торговий комплекс із вбудованими і наземними паркінгами на вул. Регенераторна, 4 в Дніпровському районі м.Києва»;

- договір №020911 від 02.09.2011. Предмет договору. Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за дорученням Замовника капітальний ремонт покрівлі Центральної районної поліклініки Солом'янського району м.Києва та ремонтно-будівельні роботи Аптеки «Біла ромашка» по вул. Срібнокільська в м.Києві.

На виконання зазначених Договорів сторонами виписано податкові накладні (від 05.09.2011 №3, від 25.05.2011 №11, 29.07.2011 №5, 29.09.2011 №14, від 23.08.2011 №9, від 18.08.2011 №5) та акти виконаних робіт (від 31.05.2011 №ОУ-0000297, від 31.08.2011 №ОУ-0000411, від 29.07.2011 №ОУ-0000356) на загальну суму 713500,00грн.

Фактичне здійснення господарський операцій підтверджується матеріалами справи, а саме: договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, банківським виписками.

Крім того, колегія суддів враховує, що ТОВ «Артфорт-3» має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ № 313317, а також ТОВ «Укрбуд Консалтинг» має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ 357279.

Таким чином, наведе свідчить на користь висновку про те, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим, судом першої інстанції вказані вище докази не досліджувались, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом не підтверджуються об'єктивними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання нікчемними укладених між позивачем та його контрагентами договорів. Крім того, колегія суддів зазначає, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів, оскільки доказів визнання нікчемними угод ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано. Висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Крім того, договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Водночас,враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Укрбуд Консалтинг», ТОВ «Артфорт-3», останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Водночас, необґрунтованими є посилання відповідача на пояснення директора директорів ТОВ «Укрбуд Консалтинг» та ТОВ «Артфорт-3», оскільки такі пояснення не є належними доказами, які встановлюють недійсність договорів та не підтверджують наявності умислу службових осіб позивача на укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави.

Належними засобами, які підтверджували б відповідні юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України заперечення однією із сторін правочину факту його вчинення або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

З огляду на зміст вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися лише на показах свідків. Проте, відповідач в основу висновків, зроблених у акті перевірки, та тверджень про нікчемність правочинів, поклав саме покази (пояснення) директорів ТОВ «Укрбуд Консалтинг» та ТОВ «Артфорт-3».

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Синергія» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Синергія» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби №№00021622-7 від 15 травня 2012 року та №0021722-7 від 15 травня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.