Рішення № 39687951, 07.07.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2014 р. Справа № 918/515/14

Господарський суд Рівненської області в складі судді Войтюка В.Р. розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" про стягнення в сумі 39 875 грн. 01 коп.

В засіданні приймали участь представники:

позивача : Гриценко С.І. дог. від 08.04.2014 р.

відповідача : Лиховенко В.В. дов. № 61 від 20.05.2014 р.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Торговий дім "Галпідшипник" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" 39 875 грн. 01 коп., з яких - 36 074 грн. 36 коп. основний борг, 2 124 грн. 36 коп. пеня, 402 грн. 75 коп. інфляційне збільшення боргу та 1 273 грн. 54 коп. 3 % річних. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1 827 грн. 00 коп. судового збору та 3 000 грн. 00 коп. сплачених витрат на правову допомогу адвокату.

Посилається, що між ПП «Торговий дім «Галпідшипник» та ТОВ СП «Нива» було укладено Договір поставки технічних запчастин № 052 від 17.04.2012р.. Два примірники договору з печаткою і підписом Постачальника було надіслано Відповідачу, який не повернув примірник Постачальнику (Позивачу). Заперечень чи протоколу розбіжностей до Позивача від Відповідача не надходило. Виставлені Позивачем рахунки із зазначенням, що вони виставляються на підставі цього договору, Відповідач сплачував протягом 2012-13 рр.. Сума договору визначалась сумою всіх накладних по яких поставлявся товар.

Протягом квітня 2012р. - липня 2013р. ПП «ТД «Галпідшипник» поставив Відповідачу підшипників, згідно Акту звірки розрахунків, на загальну суму 678281,48 грн. Проте, Відповідач сплатив за поставлений товар лише 717092,74 грн., сума основної заборгованості становить 36074,36 грн. По нижчезазначених накладних оплата Відповідачем не була здійснена.

№ 15129 від 27.07.2012 р. на загальну суму 1888,80 грн.

№ 16418 від 10.08.2012р. на загальну суму 3450,00 грн.

№ 16626 від 13.08.2012р. на загальну суму 3516,52 грн.

№ 16784 від 15.08.2012р. на загальну суму 2357,57 грн.

№ 18606 від 06.09.2012р. на загальну суму 3026,46 грн.

№22853 від 25.10.2012р. на загальну суму 9184,73 грн.

№ 23424 від 01.11.2012р. на загальну суму 2790,94 грн.

№ 24873 від 20.11.2012р. на загальну суму 322,08 грн.

№ 25878 від 03.12.2012р. на загальну суму 7279,46 грн.

№ 26959 від 17.12.2012р. на загальну суму 181,61 грн.

№ 14143 від 26.06.2013р. на загальну суму 1736,16 грн.

По накладній № 17831 від 29.08.2012р. здійснено часткову оплату 662,68 грн. (сума боргу -209,6 грн.). По накладній № 23661 від 05.11.2012р. здійснено часткову оплату 8763,91 грн. (сума боргу - 130,95 грн.).

Виставлені на підставі договору та накладних рахунки до проплати передані відповідачу при передачі товару. Умовою договору передбачалась відстрочка платежу в 5 банківських днів (п.5.3). Відмови від прийняття товару чи будь-яких претензій щодо його якості не надходило. Проплати за поставлений товар не надходило.

На виставлену претензію від 30.01.2014р., отриману Відповідачем 04.02.2014р.. відповіді не надійшло. Суму основного боргу Відповідач не заперечує про що, зокрема, свідчить підписаний ним Акт звірки розрахунків станом на 27.03.2014 р.

Відсутність довіреності відповідача на отримання товаро-матеріальних цінностей позивач пояснює тим, що у відповідності до листа Мінфіну України від 05.03.2002р. № 053-2930 відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, без довіреності може здійснюватися відпуск цінностей при централізовано-кільцевих перевезеннях, за якими вантажовідправником (товаровиробником, товаропостачальником тощо) здійснюється систематичне завезення товаро-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент, час тощо) на адресу одного або більше замовників (юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філій).

У відносинах постачання підшипників, що склалися між сторонами, в зв'язку з невеликою вагою партій (від 1 до 50 кг), перевезення здійснювалось через приватне підприємство «Нічний експрес», з яким у Позивача укладено постійно діючий договір від 10 січня 2011р.. Відповідно до п. 2.6. цього договору приймання до перевезення та видача вантажів здійснюється в пунктах перевізника у містах за маршрутами прямування рейсів, що вказуються у вантажних деклараціях (товаро-транспортних накладних) згідно ст.1 договору.

Пункт 2.1. договору передбачає, що «вантаж видається представнику Одержувача, що вказаний Відправником у заявці, під підпис про отримання за пред'явленням документів, що підтверджують право на отримання вантажу. Копії товаро-транспортних накладних, як додатковий доказ здійснення поставок, додаються. З них вбачається, що поставки підшипників здійснювались централізовано, як зі Львова так і з Києва (київської філії Позивача) і видавалися уповноваженим представникам Відповідача.

Відповідач позов заперечив і пояснив, що отримання товару від продавця здійснюється на підставі Доручення особою, якій доручається отримати товар та підписати видаткові накладні. У вищевказаних накладних не зазначено номер, дата доручення і особи, яка має право отримувати Товар. Посилання на договір поставки № 052 від 17.04.2012 року є безпідставним так як даний договір не оформлений згідно чинного законодавства. У відповідності до експрес накладної від 28 березня 2014 року ТзОВ « СП « Нива» було отримано документи від ПП « Торговий дім « Галпідшипник» , які були підписані особою, яка не уповноважувалась керівником, щодо отримання матеріальних цінностей в 2012 році.

Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити з огляду на таке.

ПП «Торговий дім «Галпідшипник» звернувся до суду про стягнення заборгованості із ТОВ СП «Нива» посилаючись на договір поставки технічних запчастин № 052 від 17.04.12 р.

Відповідно до вимог ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Приписами ст. 208 ЦК України визначено, що правочин між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі, а вимогами ст. 207 цього ж Кодексу унормовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Однак, усупереч указаним вимогам, позивачем не надано договору завіреного відповідачем в установленому законом порядку, а тому правовідносини між сторонами не ґрунтуються на договірній основі.

Позивач посилається, що протягом квітня 2012р. - липня 2013р. ПП «ТД «Галпідшипник» поставив Відповідачу підшипників, згідно підписаного сторонами акту звірки розрахунків, на загальну суму 678281,48 грн.. Проте, Відповідач сплатив за поставлений товар лише 717092,74 грн. сума основної заборгованості становить 36074,36 грн. По нижчезазначених накладних оплата Відповідачем не була здійснена.

№ 15129 від 27.07.2012р. на загальну суму 1888,80 грн.

№ 16418 від 10.08.2012р. на загальну суму 3450,00 грн.

№ 16626 від 13.08.2012р. на загальну суму 3516,52 грн.

№ 16784 від 15.08.2012р. на загальну суму 2357,57 грн.

№ 18606 від 06.09.2012р. на загальну суму 3026,46 грн.

№22853 від 25.10.2012р. на загальну суму 9184,73 грн.

№ 23424 від 01.11.2012р. на загальну суму 2790,94 грн.

№ 24873 від 20.1 1.2012р. на загальну суму 322,08 грн.

№25878 від 03.12.2012р. на загальну суму 7279,46 грн.

№ 26959 від 17.12.2012р. на загальну суму 181,61 грн.

№ 14143 від 26.06.2013р. на загальну суму 1736,16 грн.

По накладній № 17831 від 29.08.2012р. здійснено часткову оплату 662,68 грн. (сума боргу -209,6 грн.). По накладній № 23661 від 05.11.2012р. здійснено часткову оплату 8763,91 грн. (сума боргу - 130,95 грн.).

Суд зазначає, що отримання товару від продавця здійснюється на підставі Доручення особою, якій доручається отримати товар та підписати видаткові накладні. У вищевказаних накладних не зазначено номер, дата доручення і особу, яка має право отримувати Товар.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції). Однак, наявні в справі видаткові накладні не відповідають цим вимогам, особу яка за твердженням позивача отримала товар ідентифікувати неможливо.

У відповідності до п. 12 інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року забороняється відпуск товару у випадку:

подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення, або з незаповненими реквізитами;

- подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих осіб, які підписали довіреність;

відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта, або іншого документа, що засвідчує довірену особу;

- закінчення строку дії довіреності;

- одержання повідомлення підприємства одержувача цінностей про анулювання довіреності.

Отже враховуючи вищевикладене, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи ( керівника) на отримання товару. В видаткових накладних , які є підставою вимог Позивача посилання на будь-яку довіреність, яка уповноважує певну особу на отримання товару, відсутні. Таким чином, зазначені видаткові накладні не можуть бути доказом здійснення господарської операції поставки товару.

Посилання позивача, що у відповідності до листа Мінфіну України від 05.03.2002р. № 053-2930 відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, без довіреності може здійснюватися відпуск цінностей при централізовано-кільцевих перевезеннях, за якими вантажовідправником (товаровиробником, товаропостачальником тощо) здійснюється систематичне завезення товаро-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент, час тощо) на адресу одного або більше замовників (юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філій), суд оцінює критично, оскільки такого характеру стосунків між сторонами не установлено і відсутнє будь-яке узгодження з боку відповідача.

Окрім того, позивачем на надано підтверджуючих документів, щодо отримання Товару на складі продавця чи доставка Товару на склад покупця, якими є товаро-транспортні накладні.

Позивач зазначає, що у відносинах постачання підшипників, що склалися між сторонами, в зв'язку з невеликою вагою партій (від 1 до 50 кг), перевезення здійснювалось через приватне підприємство «Нічний експрес», з яким у Позивача укладено постійно діючий договір від 10 січня 2011р. Відповідно до п. 2.6. цього договору приймання до перевезення та видача вантажів здійснюється в пунктах перевізника у містах за маршрутами прямування рейсів, що вказуються у вантажних деклараціях (товаро-транспортних накладних) згідно ст.1 договору.

Пункт 2.1. договору передбачає, що «вантаж видається представнику Одержувача, що вказаний Відправником у заявці, під підпис про отримання за пред'явленням документів, що підтверджують право на отримання вантажу.

Проте, у процесі дослідження судом наданих товаро-транспортних накладних підприємства «Нічний експрес» установлено, що дати доставки товару у цих накладних не збігаються із датами отримання товару у видаткових накладних, так само як і різняться маса отриманого товару та підписи осіб, які їх отримували і за поясненнями позивача одночасно засвідчували підписами отримання товару в обох накладних.

Що стосується наданого ату звірки взаєморозрахунків між сторонами, то цей документ не відноситься до первинних і може лише ґрунтуватися на належно оформлених указаних вище накладних, договорі, довіреностях, що в даному випадку відсутнє.

Посилання позивача, що відповідач оплачував інші рахунки у яких було посилання на спірний договір уваги, як обставини, що підтверджують отримання товару по цій справі, не заслуговують.

Відповідно до вимог ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судці пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80-82 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Повне рішення складено 10 липня 2014 року.

Суддя Войтюк В.Р.