Постанова № 39687914, 09.07.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 липня 2014 р. № 820/10515/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Чернякова С.М.

відповідача - Ковальчука Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство «Український державний центр по експлуатації спеціальних вагонів», звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих палтників податків у місті Харкові Межрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів від 28.02.2014р. №0000134000, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 439 145 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 219 573 грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів від 28.02.2014р. №0000144000, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 217 000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 108 500 грн.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити позов у повному обсязі, поклавшись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував пославшись на те, що позовні вимоги позивача спростовуються матеріалами перевірки, якими в повній мірі підтверджується фактичне порушення позивачем норм податкового законодавства, що стало підставою для винесення податкових повідомлень - рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін спору, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Державне підприємство «Український державний центр по експлуатації спеціальних вагонів» зареєстроване виконавчим комітетом Лозівської міської ради народних депутатів Харківської області. Свідоцтво про державну реєстрацію від 31.10.1995 року № 14761200000000002. Код форми власності 31-державна власність.

З 12.03.2011 року підприємство знаходиться на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів за № 165.

Судом в судовому засіданні також встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ТД ГРЕЙФ» за період з 01.01.2011р. по 01.12.2013 р. про що складено акт №35/40-00-14/01056362/3 від 12.02.2014р.

На підставі Акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.02.2014р. №0000134000, від 28.02.2014р. № 0000144000.

В податковому повідомленні-рішенні від 28.02.2014р. № 0000134000, зазначено, що ДП «Укрспецвагон» порушило вимоги п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, що стало підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 439 145,0 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 219 573,0 грн.

В податковому повідомленні-рішенні від 28.02.2014р. № 0000144000, зазначено, що ДП «Укрспецвагон» порушило вимоги п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 217 000,0 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 108 500,0 грн.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в податкових органах, і отримав рішення Міністерства доходів і зборів України від 12.05.2014 року №8264/6/99-99-10-01-15, яким податкові повідомлення-рішення від 28.02.2014р. № 0000134000, від 28.02.2014р. № 0000144000 залишені без змін, а скаргу - без задоволення.

Судом встановлено, що ДП «Український державний центр по експлуатації спеціальних вагонів» було укладено договори поставки з ТОВ ТД «ГРЕЙФ» № ЦВСВ(ВМТП-13.757)ю від 22.05.2013р, № ЦВСВ(ВМТП- 13.558)ю від 27.03.2013р., згідно яких протягом перевіряємого періоду були отримані товари, що зазначені у специфікаціях до договорів на загальну суму 3 936 872 грн, в т.ч. ПДВ 656 145,40 грн.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що ДП «Український державний центр по експлуатації спеціальних вагонів» надано під час перевірки всі первинні бухгалтерські документи, щодо поставок товарів від ТОВ «ТД ГРЕЙФ», а саме: податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, приходні ордери та платіжні доручення.

Також встановлено, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень став факт надходження від Нововодолазької МДПІ актів перевірок №342/20-20-22-08/36563291 від 16.12.2013р. та №16/20-20-22-08/36563291 від 31.10.2013р. На підставі вищевказаних Актів перевірок відповідач зробив висновки, що за період березень - листопад 2013 року господарська діяльність ТОВ «ТД «Грейф» має наступні ознаки нереальності здійснення: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентом за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень .

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 28.02.2014 року №0000134000 та №0000144000.

Стягнути з державного бюджету України на користь Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 10.07.2014 року.

Суддя А.В. Зінченко