Рішення № 39685853, 09.07.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 липня 2014 р. Справа № 903/523/14

за позовом приватного підприємства "Айслаг" , м.Луцьк

до відповідача: Луцького підприємства електротранспорту, м.Луцьк

про стягнення 160660,71 грн.

Суддя Слободян П.Р.

Секретар судового засідання Коваль О.М.

Представники сторін:

від позивача: Процик В. І. - представник (довіреність у справі)

від відповідача: Івчик М. О. - представник (довіреність у справі)

В судовому засіданні 08.07.2014р. оголошено перерву до 09.07.2014р. для уточнення сторонами розрахунку пені.

Суть спору: позивач - приватне підприємство "Айслаг"(43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4) звернувся в господарський суд з позовною заявою до відповідача Луцького підприємства електротранспорту (43018, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Даньшина, 1/52), в якій просить стягнути 164660,71грн., в т.ч. 123007,87грн основний борг, 34421,14грн. пені, 7231,70грн. річних.

До початку розгляду справи по сутті від представника позивача надійшла заява від 08.07.2014р. про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить стягнути 160660,71грн., в т.ч. 119007,87грн основний борг, 34421,14грн. пені, 7231,70грн. річних.

Зменшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі - процесуальне право позивача, передбачене ст. 22 ГПК України.

А тому судом прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник відповідача в клопотанні № б/н від 08.07.2014р. та в судовому засіданні позовні вимоги визнає повністю, просить зменшити розмір пені, враховуючи постійно зростаючу збитковість підприємства (акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2014р., звіт з праці за січень - червень 2014р.), наявністю боргів з податків та зборів так із заробітної плати працівникам.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

17.09.2009р. між приватним підприємством "Айслаг" та Луцьким підприємством електротранспорту укладено договір № 307 на поставку нафтопродуктів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Між сторонами зобов'язання виникли з договору № 307 від 17.09.2009р.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався поставити та передати зі свого складу відповідачу у власність нафтопродукти а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

За період з 29.11.2013р. по 16.01.2014р. позивачем було поставлено відповідачу товар (нафтопродукти) на загальну суму 831 693,59 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.04.2014 року у справі №903/142/14 стягнуто з відповідача - Луцького підприємства електротранспорту (43018, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дальшина, 1/52, код ЄДРПОУ 03327931) на користь приватного підприємства "Айслаг" (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) 771 377,67 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15427,55 грн., за період 29.01.2013р. по 16.01.2014р.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність про порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином(ст. 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконане в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум.

З 17.01.2014р. по 26.03.2014р. позивачем було поставлено відповідачу товар (нафтопродукти), що підтверджується копіями накладних на відвантаження палива: № 000102 від 17.01.2014p. на суму 4904,56грн., № 000114 від 20.01.2014p. на суму 12067,66грн., № 000120 від 21.01.2014p. на суму 3562,66грн., № 000131 від 22.01.2014p. на суму 6737,86грн., № 000143 від 23.01.2014p. на суму 4120,20грн., № 000148 від 24.01.2014p. на суму 4233,60грн., № 000156 від 27.01.2014p. на суму 8316,01грн., № 000175 від 28.01.2014p. на суму 5868,46грн., № 000203 від 29.01.2014p. на суму 3014,56грн., № 000205 від 30.01.2014p. на суму 4592,70грн., № 000206 від 31.01.2014p. на суму 2816,10грн., № 000230 від 31.01.2014p. на суму 2967,30грн., № 000233 від 31.01.2014p. на суму 6341,26грн., № 000049 від 31.01.2014p. на суму 3987,90грн., № 000259 від 05.02.2014p. на суму 13126,06грн., № 000270 від 06.02.2014p. на суму 2825,56грн., № 000278 від 07.02.2014p. на суму 3515,40грн., № 000292 від 10.02.2014p. на суму 11584,16грн., № 000311 від 11.02.2014p. на суму 2213,26грн., №000335 від 12.02.2014р. на суму 936,00грн., №000339 від 13.02.2014р. на суму 926,26 грн., №000345 від 14.02.2014р. на суму 575,26грн., №000350 від 17.02.2014р. на суму 1969,51грн., №000357 від 18.02.2014р. на суму 526,50грн., №000378 від 19.02.2014р. на суму 458,26грн., №000386 від 20.02.2014р. на суму 604,50 грн., №000399 від 21.02.2014р. на суму 666,65грн., №000406 від 24.02.2014р. на суму 716,40грн., №000414 від 25.02.2014р. на суму 129,35грн., №000433 від 26.02.2014р. на суму 59,70грн., №000440 від 27.02.2014р. на суму 2896,96грн., №000449 від 28.02.2014р. на суму 3438,40 грн., №000460 від 28.02.2014р. на суму 359,60 грн., №000465 від 03.03..2014р. на суму 58,00грн., №000470 від 04.03.2014р. на суму 185,60грн., №000499 від 06.03.2014р. на суму 185,60 грн., №000508 від 07.03.2014р. на суму 150,80 грн., №000516 від 11.03.2014р. на суму 220,39грн., №000529 від 12.03.2014р. на суму 58,00 грн., №000544 від 13.03.2014р. на суму 69,60 грн., №000559 від 14.03.2014р. на суму 81,20 грн., №000566 від 17.03.2014р. на суму 162,40 грн., №000590 від 18.03.2014р. на суму 127,60 грн., №000607 від 19.03.2014р. на суму 127,60 грн., №000617 від 20.03.2014р. на суму 116,00 грн., №000633 від 21.03.2014 р. на суму 46,40 грн., №000645 від 24.03.2014р. на суму 208,80 грн., 000654 від 25.03.2014р. на суму 116,00 грн., №000677 від 26.03.2014 р. на суму 35,26 грн., на загальну суму 123007,87грн.

Відповідач повинен був оплатити поставлений товар, однак в порушення умов договору відповідач оплату не провів, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 123007,87грн.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 чт. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що згідно розрахунку становить 7231,70грн. 3% річних.

У зв'язку з прострочкою платежів, відповідачу відповідно до ст. 526, 546, 549 ЦК України, п. 8.1. договору та за неналежне виконання договірних зобов'язань та несвоєчасне проведення обов'язкових платежів позивачем було нараховано пеню, яка у відповідності до представленого суду розрахунку становить 34421,14грн.

Пеня нарахована позивачем в межах строку, встановленого п. 6 ст. 232 ГК України, від простроченої суми.

У відповідності із пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до п. 3. ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання і т.п.

Враховуючи клопотання відповідача, важке фінансове становище останнього, що в першу чергу є наслідком систематичного недоотримання субвенції з державного бюджету на покриття витрат за перевезення пільгових категорій пасажирів міським електротранспортом, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2014р., звітом з праці за січень - червень 2014р.), причини неналежного виконання зобов'язання з оплати відповідачем, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, а також зважаючи на відсутність доказів заподіяння збитків позивачу порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати, та враховуючи, що в якості компенсації за прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості послуг судом задоволено вимогу про стягнення з відповідача процентів річних, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 10% і стягнути її в розмірі 3442,11грн.

У зв'язку із зменшенням розміру заявленої до стягнення пені до 3442,11грн., в позові про стягнення 30979,03грн. пені слід відмовити.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору, слід віднести за рахунок останнього.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 232, 233 Господарського кодексу України ст.ст. 509, 526, 546, 549, 551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Луцького підприємства електротранспорту (43018, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дальшина, 1/52, код ЄДРПОУ 03327931) на користь приватного підприємства "Айслаг" (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) 119007,87грн основний борг, 34421,14грн. пені, 7231,70грн. річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3293,22грн.

3. В позові про стягнення 30979,03грн. пені відмовити.

Повний текст рішення

складено 09.07.2014

Суддя П. Р. Слободян